Житомирський апеляційний суд
Справа №278/552/20 Головуючий у 1-й інст. Буткевич М. І.
Категорія ч. 1 ст.130 КУпАП Доповідач Ляшук В. В.
02 липня 2020 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Ляшук В.В., з участю секретаря Кусковської Т.А., захисника Костюка С.М., особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 21 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420,40 грн.
Відповідно до постанови, 23 лютого 2020 року о 9 год. 30 хв. по вул. Соснова, в с. Довжик, Житомирського району та області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Мітсубісі Аутлендер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
На постанову суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування постанови суду та закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з таких підстав.
Оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини та дії, у яких він визнаний винним, сформульовані незрозуміло, не вказано, від якого саме огляду він відмовився та не зазначено, який порядок проходження огляду йому було запропоновано.
На його думку, огляд на стан алкогольного сп'яніння було проведено з порушенням ст. 266 КУпАП.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні докази його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також направлення у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння.
Також, зазначає, що працівник поліції не роз'яснив йому права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також не вручив йому копію протоколу.
Суд відмовив в задоволенні клопотання про виклик свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим позбавив його можливості реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Крім цього, вказує, що під час зупинки його працівниками поліції та спілкування з ними в службовому автомобілі свідки були відсутні, а також він погоджувався пройти огляд, однак останні проігнорували його слова, будь-яких необхідних дій для проведення огляду не вчинили та безпідставно склали протокол.
На його думку, вказаний працівниками поліції в акті огляду прилад «Drager Alcotest 6810» не відповідає вимогам законодавства як спеціальний технічний засіб, дозволений до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника на підтвердження доводів апеляційної скарги, пояснення свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції при розгляді даної справи всебічно та повно дослідив всі наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зі змісту п. 2.5 ПДР слідує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Стаття 266 КУпАП передбачає, що особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння чи під дією лікарських засобів підлягають оглядові на стан сп'яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків або у закладах охорони здоров'я.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, доказами, які досліджувались в суді першої інстанції, а зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 у їх присутності було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» або в медичному закладі, від якого останній відмовився.
Відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, працівники поліції мали усі підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, оскільки певні ознаки (різкий запах алкоголю, почервоніння обличчя, нестійка хода, незв'язна мова) свідчили, що останній може перебувати в стані алкогольного сп'яніння, а також керував транспортним засобом.
Однак, як засвідчують пояснення свідків ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку (за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків та у закладі охорони здоров'я) відмовився.
Зазначені докази, а також відсутність у ОСОБА_1 будь-яких заперечень при складанні протоколу щодо правомірності дій працівників поліції, спростовують доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції порушили порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Працівник поліції ОСОБА_4 , в апеляційному суді підтвердив зазначені обставини та пояснив, що 23 лютого 2020 року о 9 год. 30 хв. по вул. Соснова, в с. Довжик, Житомирського району та області було зупинено автомобіль «Мітсубісі Аутлендер», р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .
При спілкуванні з водієм були виявлені ознаки сп'яніння (різкий запах алкоголю, почервоніння обличчя, нестійка хода, незв'язна мова), ОСОБА_1 було запропоновано у присутності двох свідків пройти огляд на місці за допомогою спеціальних технічних засобів або у закладі охорони здоров'я від якого останній категорично відмовився.
Свідок ОСОБА_6 в апеляційному суді також підтвердив зазначені обставини, вказав, що ОСОБА_1 пропонувалося в його присутності та присутності ОСОБА_3 пройти огляд на стан сп'яніння від чого він відмовився, аналогічні пояснення в суді надав і свідок ОСОБА_3 .
Пояснення свідка ОСОБА_5 не спростовують висновків суду, оскільки вона очевидцем спілкування та вимог працівників поліції в присутності свідків пройти огляд не була, а прибула на виклик чоловіка для того щоб забрати транспортний засіб.
Що стосується інших доводів, зокрема про недопустимість такого доказу як результат тесту, з підстав відсутності у вимірювального приладу Drager Alcotest 6810 реєстрації в Україні та не проходження ним повірки у встановлений інструкцією строк є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_5 огляду не проходив так як від нього відмовився та вправі був в разі незгоди пройти огляд у медичному закладі.
Крім того, відповідно до свідоцтва про повірку №12-01/3692 газоаналізатор Alcotest 6810 № ARBL - 0890 відповідає вимогам методики повірки, це свідоцтво чинне до 26.07.2020 р., час повірки 26.07.2019 р.
Вимірювальний прилад газоаналізатор Drager Alcotest 6810 внесений до Державного реєстру України засобів вимірювальної техніки, має свідоцтво про державну реєстрацію Державної служби України з лікарських засобів, комплектується свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (останнє періодично видається після процедури калібрування та повірки терміном дії 1 рік).
Даних, які б ставили під сумнів рішення суду першої інстанції щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, в матеріалах справи не має, не надані такі дані і при апеляційному розгляді справи.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд апеляційної інстанції вважає правильними та такими, що обґрунтовані належними та допустимими доказами і будь-яких сумнівів щодо цих доказів не вбачає.
Інші доводи апелянта про відсутність направлення на медичний огляд, не роз'яснення ОСОБА_1 його прав при складанні протоколу, зупинка транспортного засобу з вигаданих підстав не спростовують висновків суду.
Так, ОСОБА_1 відмовився проходити огляд, хоча як водій знав про такий обов'язок та порядок його проходження, у зв'язку з чим необхідності у письмовому направленні його для проходження огляду у медичний заклад не було. Крім того, відсутність такого направлення, за умови проходження огляду у медичному закладі визначеним фахівцем з дотримання нормативно встановленого порядку на думку суду не свідчить про його неналежність чи недопустимість.
Допитані у суді ОСОБА_6 , ОСОБА_3 підтвердили, що підписували протокол про адміністративне правопорушення як свідки де зафіксовано роз'яснення ОСОБА_1 його прав та його відмову підписати протокол та надати пояснення.
Відсутність рішення про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за порушення, яке стало причиною зупинки автомобіля не свідчить про неправильність висновків суду, оскільки судом перевірявся інший склад адміністративного правопорушення у діях апелянта, а працівник поліції вправі при малозначності правопорушення не застосовувати адміністративне стягнення, що він підтвердив у суді апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав вважать його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення та особі правопорушника через його суворість апеляційний суд не вбачає.
Разом з тим, суд в мотивувальній частині постанови послався як на доказ вини телефонні повідомлення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про неможливість явки до суду та повне підтримання ними своїх письмових пояснень наданих 23.02.2020 р. під час складання адміністративного протоколу щодо ОСОБА_1 .
Зазначені висновки підлягають виключенню з постанови суду, оскільки вказані свідки в суді першої інстанції безпосередньо пояснень не надавали, можливості їх допитати учасники не мали, що свідчить про необґрунтованість зазначених судом обставин.
Відповідно до ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Апеляційний суд не може погодитися з позицію захисту висловленою у судових дебатах про необхідність закриття провадження у зв'язку з скасуванням відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння чи відмову у проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки Законом України №2617-VIII від 22.11.2018 р. відповідальність не була скасована, а була посилена, відповідні дії були визначені як кримінальний проступок з суттєвим посиленням відповідальності, що свідчить про необхідність застосування закону, який діяв на час вчинення правопорушення та прийняття рішення судом першої інстанції.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
В порядку ч. 7 ст. 294 КУпАП постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 21 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Виключити з мотивувальної частини постанови посилання як на доказ телефонні повідомлення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про неможливість явки до суду та повне підтримання ними своїх письмових пояснень наданих 23.02.2020 р. під час складання адміністративного протоколу стосовно ОСОБА_1 .
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Житомирського
апеляційного суду В.В. Ляшук