Житомирський апеляційний суд
Справа №289/437/20 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Ляшук В. В.
02 липня 2020 року суддя Житомирського апеляційного суду Ляшук В.В., з участю секретаря Кусковської Т.А., захисника Свінцицького Л.В. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
встановив:
Постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420,40 грн.
Відповідно до постанови, 05.03.2020 о 12 год. 10 хв. в Інгульському районі м. Миколаєва по вул. Космонавтів ОСОБА_1 керував автомобілем Mercedes-Benz Actros2545, номерний знак НОМЕР_1 , з причіпом Mildner, номерний знак НОМЕР_2 , належний ТОВ «Експресс-Транс», з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння рук), на місці зупинки йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер або у медичному закладі, на що водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погоджуюсь з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування постанови суду, вважає її незаконною та необґрунтованою, просить закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що ніяких правопорушень 05.03.2020 року не вчиняв, а викладені а протоколі та в постанові судді обставини не відповідають дійсності.
В стані алкогольного сп'яніння він не перебував, від огляду на місці зупинки не відмовлявся, в лікарню не міг поїхати, оскільки був відповідальним за вантаж. Вказує на порушення, які допустили працівники поліції: безпідставну зупинку, не проведення відеофіксування, відмову забезпечити його огляд на місці зупинки, відсутність свідків при складанні протоколу, фальсифікацію їх пояснень.
Повісток про виклик до суду на 13.04.2020, 05.05.2020 року він не отримував. Номери телефонів зазначені у телефонограмах йому не відомі.
З інтернету дізнався, що його викликають у суд 05.05.2020 року та 27.05.2020 року, по електронній пошті направляв до суду заяви, що знаходиться у закордонному відрядженні, а тому на суд з'явитися не може, і просив суд відкласти засідання щоб скористатись послугами юриста.
Справа була розглянута без його участі, чим було порушено його право на захист. Строк притягнення до відповідальності на момент розгляду справи ще не спливав, а тому в його діях не було зловживань своїми правами.
Заслухавши пояснення захисника Свінцицького Л.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відсутність ОСОБА_1 під час розгляду справи, на думку апеляційного суду, не є істотним порушенням, яке дає підстави для скасування судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, суд належним чином обґрунтував своє рішення, а саме чому він вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , з таким висновком погоджується і апеляційний суд.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 287321 від 05.03.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 працівники поліції повідомляли про розгляд справи щодо нього Радомишльським районним судом.
Суд вжив всі можливі заходи для виклику ОСОБА_1 до суду для свого захисту. На адресу, яку ОСОБА_1 зазначив під час складання протоколу судом двічі направлялись повідомлення про виклик в судове засідання, крім цього в матеріалах справи містяться телефонограми, які свідчать про повідомлення ОСОБА_1 за телефоном, який ним вказаний у клопотаннях та апеляційній скарзі про день та час розгляду адміністративного протоколу щодо нього.
Проте, що ОСОБА_1 був обізнаний про день та час розгляду справи свідчать його заяви та клопотання, які він направляв до суду.
Так, 05.05.2020 року він подав заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з оголошеним в країні карантином, на що суд погодився та призначив дату наступного судового засідання, надавши ОСОБА_1 достатньо часу для організації його захисту.
Проте, в день розгляду справи - 27.05.2020 року ОСОБА_1 знову подав заяву, яку обґрунтував тим, що вибув 14.05.2020 р. у відрядження за кордон не вказавши дату повернення, хоча строк у який суд може, в разі встановлення вини застосувати стягнення спливав за шість робочих днів та як правильно зазначив суд першої інстанції, при цьому проігнорував карантинні обмеження з яких, попередньо просив відкласти розгляд справи та не проводити судовий розгляд у його відсутність.
Зазначена заява свідчить про те, що ОСОБА_1 був завчасно обізнаний про день та час розгляду справи, знав, що в цей час буде перебувати за межами України, мав достатньо часу щоб організувати свій захист, але повідомив суд про неможливість з'явитись в судове засідання лише в день розгляду справи, хоча знав, що за декілька днів спливає строк притягнення його до адміністративної відповідальності, передбачений ст. 38 КУпАП.
Усі ці обставини в своїй сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 зловживав своїми правами, з метою затягування розгляду справи та уникнення від адміністративної відповідальності.
Висновки суду повністю узгоджуються з практикою Європейського суду, який в своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, не є підставою для скасування судового рішення, розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , оскільки судом апеляційної інстанції йому надавалася можливість з'явитися до суду та скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
Разом з тим, до апеляційного суду на розгляд його апеляційної скарги ОСОБА_1 не з'явився, але скористався послугами захисника, який мав право заявляти клопотання, подавати докази на підтвердження невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Зі змісту п. 2.5 ПДР слідує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Стаття 266 КУпАП передбачає, що особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння чи під дією лікарських засобів підлягають оглядові на стан сп'яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 287321 від 05.03.2020, в якому зафіксовані обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмова останнього від проходження огляду (а.с.4); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в яких останні підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки за допомогою Драгера, так і у медичному закладі (а.с.5,6).
Вказані документи відповідно до ст. 251 КУпАП є доказами в справі про адміністративне правопорушення і узгоджуються між собою.
Розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Клопотань про допит свідків та витребування доказів сторона захисту не заявляла, а тому апеляційний суд має підстав для сумніву в належності та допустимості доказів, які суд поклав в обґрунтування своїх висновків.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками районного суду про доведеність вини ОСОБА_1 , яка полягає у відмові водія від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Стягнення ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважати його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення та особі правопорушника через його суворість апеляційний суд не вбачає.
Вказане правопорушення має значну суспільну небезпеку, оскільки керування в стані сп'яніння становить небезпеку для життя і здоров'я інших учасників руху, за таких обставин апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування.
Керуючись ст. 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 травня 2020 року щодо ОСОБА_4 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: