Житомирський апеляційний суд
Справа №295/19090/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.1 ст. 369 КК України Доповідач ОСОБА_2
02 липня 2020 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Житомирської місцевої прокуратури ОСОБА_8 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 31 березня 2020 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Студениця Коростишівського району Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей 2010 та 2019 року народження, проживаючого у АДРЕСА_1 , не судимого,
яким його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України і призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ухвалено звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Речові докази:
- 400 (чотириста) гривень - ухвалено конфіскувати у власність держави.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що о 20 годині 36 хвилин 13 грудня 2019 року у м. Житомирі по проспекту Миру, 6, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився на задньому пасажирському сидінні службового автомобіля марки «Mitsubishi» моделі «Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , де діючи умисно, з метою уникнення притягнення до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, неодноразово висловив пропозицію про надання поліцейським патрульної поліції Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанту поліції ОСОБА_9 та молодшому лейтенанту поліції ОСОБА_10 неправомірної вигоди - грошей, за не притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
Продовжуючи свої дії, ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою уникнення притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, надав поліцейським патрульної поліції Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 неправомірну вигоду - гроші в сумі 400 гривень за непритягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, поклавши ці гроші на підлокітник, який знаходиться між водійським сидінням та переднім правим пасажирським сидінням службового автомобіля працівників поліції.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеність вини ОСОБА_7 та кваліфікацію його дій просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 8500 грн. Посилається на те, що вирок суду є незаконним, прийнятим з порушенням вимог кримінального, кримінального процесуального закону та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що відповідно до примітки ст. 45 КК України злочин, передбачений ст. 369 КК України віднесений до категорії корупційних. Згідно положень ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, крім випадків засудження осіб за корупційні злочини. Однак суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням не врахував усіх вищенаведених обставин, передбачених ст.ст. 45, 75 КК України. Таким чином, на думку обвинувачення, рішення суду в частині застосування закону, який не підлягає застосуванню до ОСОБА_7 - є необгрунтованим та безпідставним.
Заслухавши доповідь судді, доводи та пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України прокурором не оскаржується.
Разом з тим колегія суддів не може погодитися з рішенням суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання за вчинений ним злочин, тому доводи прокурора з приводу скасування вироку в цій частині у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є слушними.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вирок суду в частині призначення обвинуваченому покарання не можна вважати законним.
Відповідно до примітки ст. 45 КК України злочин, передбачений ст. 369 КК України віднесений до категорії корупційних.
Згідно положень ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, крім випадків засудження осіб за корупційні злочини
Суд першої інстанції на зазначені вимоги закону при призначенні обвинуваченому покарання не звернув уваги.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині призначення йому покарання не може залишатися в силі та підлягає скасуванню у відповідності до положень ст.ст. 409, 413 КПК України у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, з постановленням в цій частині нового вироку та призначенням обвинуваченому ОСОБА_7 відповідного покарання згідно положень КК України.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд виходить із загальних засад призначення покарання, передбачених ст.ст. 50, 65 КК України і враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого є щире каяття.
Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням також досудової доповіді Богунського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області, який вважає, що обвинувачений не потребує застосування покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства, однак з необхідністю здійснення за ним нагляду уповноваженим органом з питань пробації, та того, що ОСОБА_7 вчинив умисний злочин середньої тяжкості, характеризується за місцем проживання позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, апеляційний суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому призначає покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.369 КК УКраїни, яке на думку колегії суддів буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
В решті вирок суду є законним та обгрунтованим, і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Житомирської місцевої прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Богунського районного суду м.Житомира від 31 березня 2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.369 КК України в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання ч. 1 ст. 369 КК України у вигляді штрафу 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
У решті вирок залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набуває чинності негайно та може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.
Судді: