Житомирський апеляційний суд
Справа №2-о-198/2010 Головуючий у 1-й інст. Полонець С.М.
Категорія 60 Доповідач Талько О. Б.
30 червня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Пеклін Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №2-о-198/2010 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - виконавчий комітет Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області, про встановлення факту прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 листопада 2010 року, ухвалене під головуванням судді Полонця С.М.,
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
На обгрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . До складу спадщини входить житловий будинок АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 вказує, що після смерті батька вона фактично прийняла спадщину, оскільки здійснювала ремонт даного житлового будинку, обробляла присадибну земельну ділянку та доглядала за садком.
Оскільки вона не має можливості оформити свої спадкові права, заявниця просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті батька.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30 листопада 2010 року заяву задоволено.
Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, що відкрилась після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та закрити провадження у справі.
Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно виходив з того, що після смерті ОСОБА_3 жоден із спадкоємців не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Так, після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_4 , на ім'я якої 26 червня 2000 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку ( пай).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.
ОСОБА_2 зазначає, що, будучи спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вересня 2002 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельні частку ( пай). В подальшому, 3 лютого 2005 року, на її ім'я виданий державний акт на право власності на земельну ділянку.
Отже, на час звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту прийняття спадщини їй була відома та обставина, що після смерті батька спадщину прийняла дружина спадкодавця, яка оформила свої спадкові права на земельну частку ( пай). Після смерті останньої також заведено спадкову справу й видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
ОСОБА_2 вказує, що на даний час ОСОБА_1 претендує на належну їй земельну ділянку. Вказана обставина свідчить про те, що заява ОСОБА_1 підлягала розгляду за правилами позовного провадження.
Суд не залучив її до участі у справі, що призвело до порушення її прав.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що вказане рішення жодним чином не порушує права ОСОБА_2 , яка не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , а закликалась до спадкування лише як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 також зазначає, що право на спадщину після смерті батька мала лише вона та її мачуха ОСОБА_4 , відтак доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті спадщину прийняла дружина спадкодавця - ОСОБА_4 , на ім'я якої 26 червня 2000 року видане свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Пархоменка с. Вигнанка Любарського району Житомирської області, розміром 3,12 умовних кадастрових га, без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі ( на місцевості).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Після її смерті спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_2
11 вересня 2002 року державним нотаріусом Любарської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колишнього КСП ім. Пархоменка с. Вигнанка Любарського району Житомирської області, розміром 3,12 умовних кадастрових га, без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі ( на місцевості).
Зміст заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що вона в порядку окремого провадження просить встановити факт прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_3 . Встановлення даного факту їй необхідне для оформлення спадкових прав.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до приписів ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Матеріали справи свідчать, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує спір щодо спадкового майна. Вказана обставина підтверджується змістом ухвали судді Любарського районного суду Житомирської області Гуцал П.І. від 15 січня 2020 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спадковому майні.
Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_3 підлягають розгляду за правилами позовного провадження.
Враховуючи вищезазначене, рішення слід скасувати, а заяву про встановлення факту прийняття спадщини залишити без розгляду.
При цьому, суд роз'яснює ОСОБА_1 її право звернутись до суду із відповідним позовом на загальних підставах.
Керуючись ст. ст. 259, 268,367,377,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 листопада 2010 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
Повний текст постанови складений 2 липня 2020 року.