Провадження № 11-кп/803/1777/20 Справа № 178/369/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні контрольне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 квітня 2020 року про задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Кринички Криничанського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:
- 06.04.2005 року баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. Звільнений 12.09.200 року;
- 22.04.2011 року Криничанським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Звільнений 04.01.2016 року у зв'язку з відбуттям покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187 КК України, у кримінальному провадженні №12020040460000079,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 ,
встановила:
Згідно до обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він 12.02.2020 року в період часу з 22.00 години по 22.30 годину, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння,через незачинені двері проник до приміщення літньої кухні, розташованої на території присадибної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , та здійснив напад на раніше знайомого ОСОБА_9 , 1952 року народження, достовірно знаючи, що потерпілий являється інвалідом, погрожуючи принесеним з собою ножем, почав вимагати гроші. Після відмови потерпілого вхопив дерев'яну табуретку та вдарив потерпілого по голові два рази, від чого останній упав на підлогу. ОСОБА_6 наніс потерпілому не менше 10 ударів ногами по різним частинам тіла, більше 4 ударів дерев'яною табуреткою по голові, не менше 7 ударів кулаками по всьому тілу, та один удар ножем в кисть лівої руки потерпілого.
Весь час задля залякування потерпілого ОСОБА_6 тримав у праві руці принесений з собою ніж, та погрожуючи вимагав у ОСОБА_9 гроші. Після того, як потерпілий підвівся на табуретку, обвинувачених схопив ціпок у потерплого та наніс не менше 10 ударів по тілу та голові потерпілого. Після того, як ОСОБА_6 почув, що до двору під'їхали працівники поліції, припинив свої злочинні дії та з місця вчинення злочини зник, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження.
13 лютого 2020 року та 26 березня 2020 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 3 ст. 187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням в інше приміщення.
14.02.2020 року слідчим суддею Криничанського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.
09 квітня 2020 року у підготовчому судовому засіданні, задоволено клопотання прокурора та обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 червня 2020 року, включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_6 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 було обрано строком до 13.04.2020 року включно; ризики можливого впливу з боку обвинуваченого на потерпілого, вірогідності його переховування від суду, скоєння ним нових злочинів чи правопорушень, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не припинили існувати; обставин, що свідчать про неможливість утримання його під вартою не встановлено, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, не працює, раніше судимий, тому суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого підлягає задоволенню.
Обвинувачений не погодився з даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Посилається на те, що наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення не доведено.
Просить врахувати наявність у нього міцних соціальних зв'язків, громадянської дружини, малолітнього сина.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник підтримали свої апеляційні вимоги та просили їх задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та вважав ухвалу законною та обґрунтованою.
В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали такі ж позиції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Цією ж нормою на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги процесуального закону при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджено всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, приймаючи до уваги існування обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої ухвали за тими доводами, на які посилається в своїй апеляційній скарзі обвинувачений.
Доводи ОСОБА_6 про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на думку колегії суддів є не обґрунтованими.
Так, однією з підстав для обрання/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а в контексті ч. 1 ст. 178 КПК України судом мають враховуватися, серед іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Разом з тим, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_6 вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, не підлягають окремому вирішенню питання, пов'язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а суд повинен зважити на характер, тяжкість і наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та оцінити ризики, якщо прокурор доведе їх існування. При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Суд першої інстанції визнав такими, що не зменшилися від часу прийняття рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ризики того, що ОСОБА_6 може вчинити спроби переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Колегія суддів вважає, що матеріали провадження містять дані, які доводять існування зазначених ризиків, зокрема з огляду на те, що ОСОБА_6 раніше судимий, офіційно не працевлаштований, міцних соціальних зв'язків не має. Тому достатньо вмотивованим є висновок суду щодо необхідності тримання останнього під вартою, щоб завадити встановленим ризикам.
Дослідивши належним чином матеріали провадження, дані, які характеризують особу обвинуваченого та інші, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України обставини, суд навів мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Тому підстав для застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу колегія не вбачає.
Посилання на наявність міцних соціальних зв'язків, громадянської дружини та малолітнього сина, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу, та були оцінені в сукупності з іншими даними по справі.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Істотні порушення процесуального закону, які б потягли безумовне скасування судового рішення, по справі не встановлено.
Таким чином, рішення суду є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене відповідно до норм процесуального закону, таким, яке ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження обвинуваченого, про які йдеться в поданій скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, у зв'язку з чим, приходить до висновку про залишення її без задоволення, а ухвали - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 квітня 2020 року про задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4