Провадження № 11-кп/803/1729/20 Справа № 191/2530/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2020 року про задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, який відбуває строк покарання за вироком Новоградівського міського суду Донецької області від 30.09.2015 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 121, ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі на строк 7 років,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
встановила:
Вказаною ухвалою задоволено клопотання ОСОБА_7 та звільнено його від подальшого відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, згідно вимог ст. 81 КК України, умовно-достроково, на невідбутий строк, який станом на 13.03.2020 року становить 1 рік 6 місяців 26 днів.
Рішення суду обґрунтовано наступним.
Засуджений ОСОБА_7 з 23.12.2015 року відбуває покарання у Синельниківській виправній колонії № 94 Дніпропетровської області. На теперішній час працевлаштований на дільниці «Механичний цех», характеризується позитивно, має 7 заохочень та 3 стягнення, які погашені. Провину та суспільну небезпеку в скоєному злочині визнає та усвідомлює повністю, розкаюється у вчиненому злочині.
Початок строку відбування покарання 04.05.2015 року.
Кінець строку - 09.11.2021 року.
Оцінивши у сукупності всі дані, які можуть служити чинником для визнання поведінки засудженого такою, що свідчить про його виправлення, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_7 довів своє виправлення і до нього можливо застосувати умовно-дострокове звільнення.
Прокурор не погодився з даним рішення суду. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нову, якою відмовити в застосуванні до засудженого ОСОБА_7 вимог ст. 81 КК України.
Посилається, що розгляд клопотання в суді першої інстанції проводився без участі засудженого та представника адміністрації ДУ “Синельниківська виправна колонія (№ 94)”, що унеможливило дотримання загальних засад, передбачених п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України.
Судом не було враховано особу засудженого ОСОБА_7 , який раніше неодноразово судимий за тяжкі умисні та особливо тяжкі злочини, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив, та знову вчинив умисні злочини, в тому числі тяжкі, проти власності та життя і здоров'я особи.
Також зазначає, судом не надано оцінку матеріалам справи, оскільки засуджений ОСОБА_7 за ввесь час відбування покарання мав 3 стягнення та 6 заохочень.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити засудженому ОСОБА_7 в застосуванні вимог ст. 81 КК України.
Засуджений заперечував проти задоволення апеляційних вимог прокурора, вважав ухвалу законною та обґрунтованою.
В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали такі ж позиції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Висновок про можливість застосування умовно - дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й на даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові №2 Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким”, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.
Згідно вимог ст. 6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Суд першої інстанції розглядаючи клопотання засудженого про умовно- дострокове звільнення від відбування покарання, належним чином не врахував загальну характеристику особи за весь період відбуття покарання, яка є нестабільною.
Так, ОСОБА_7 засуджено вироком Новогродівського міського суду Донецької області від 30.09.2015 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 121, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.02.2016 року зараховано в строк покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення з 04.05.2015 року по 29.10.2015 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання - 04.05.2015 року.
Кінець строку - 09.11.2021 року.
У місцях позбавлення волі засуджений ОСОБА_7 перебуває з 13.12.2015 року. Перебуваючи в установі виконання покарань характеризувався негативно, мав 2 стягнення за порушення режиму утримання, а саме міжкамерний зв'язок.
З 23.12.2015 року відбуває покарання в Синельниківській ВК № 94, характеризується позитивно, на теперішній час працевлаштований на дільниці Механічний цех, має 6 заохочень та 3 стягнення.
До роботи ставиться сумлінно та відповідально, проявляє розумну ініціативу, виробничі завдання виконує якісно та вчасно, порушень вимог пожежної безпеки та безпеки праці не допускає.
Дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи, виконує передбачені законом вимоги персоналу установи.
Приймає активну участь у суспільно-корисному житті відділення, виконуючи одноразові доручення з благоустрою прилеглої до нього території та беручи участь у роботі ради колективу засуджених відділення.
Питання щодо можливості застосування зміни умов тримання відповідно до ст.101 КВК України розглядалось комісією установи 31.03.2017 року та засудженому було відмовлено, як особі, що не стає на шлях виправлення.
31.05.2018 року засудженому відмовлено у заміні невідбутої частини покарання більш м'яким, відповідно до ст. 82 КК України.
15.07.2019 року комісією установи ОСОБА_7 відмовлено у застосуванні до нього вимог ст. 81 КК України.
Враховуючи викладене, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово судимий, у тому числі за тяжкі та особливо тяжкі злочини, його ставлення до вчиненого ним злочину, колегія суддів вважає, що хоча і існують в поведінці ОСОБА_7 позитивні зміни, однак це в повній мірі не дає підстави вважати, що він своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні переконливі дані про те, що процес виправлення ОСОБА_7 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі, а сам факт працевлаштування та наявність шести заохочень не свідчить про його виправлення та сумлінне ставлення останнього до праці.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання є помилковими та не відповідають обставинам провадження, даним про особу і поведінку засудженого.
З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов до висновку, що засуджений ОСОБА_7 не довів свого виправлення, що виключає можливість його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
За таких обставин доводи апеляційної скарги прокурора підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню, з постановленням нової на підставі п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну прокурора Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , - задовольнити.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2020 року про задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення щодо ОСОБА_7 , - скасувати,
Ухвалити нову, якою відмовити в застосуванні до засудженого ОСОБА_7 вимог ст. 81 КК України.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4