Справа № 761/19289/20
Провадження № 1-кс/761/12129/2020
02 липня 2020 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12019100000000605 від 07.06.2019 р. за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.307, ч.3 ст.313 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12019100000000605 від 07.06.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.307, ч.3 ст.313 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає про те, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12019100000000605 від 07.06.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.307 та ч.3 ст.313 КК України.
Зі змісту клопотання вбачається, що в ході досудового розслідування проведено обшук автомобіля марки «Volkswagen Multivan» д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіля марки «Toyota Camry», д.н.з. номер НОМЕР_2 , які на праві власності зареєстровані за ОСОБА_4 , які в подальшому було вилучено.
Відповідно до постанови слідчого від 22.04.2020 року автомобіль марки «Toyota Camry», НОМЕР_2 , автомобіль марки «Volkswagen Multivan» д.н.з. НОМЕР_1 було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12019100000000605 від 07.06.2019 року.
З метою збереження речових доказів, забезпечення конфіскації майна як виду покарання виникла необхідність у накладенні арешту на тимчасово вилучене майно, прокурор звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним клопотанням.
Прокурор ОСОБА_3 подав до суду заяву про здійснення розгляду клопотання у його відсутність, підтримав клопотання з підстав наведених у ньому, просив його задовольнити.
Адвокат ОСОБА_5 подав письмові заперечення з приводу клопотання, заперечує щодо задоволення клопотання, оскільки питання про арешт вказаного майна вже вирішувалося слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва та було відмовлено в задоволенні клопотання. З урахуванням викладеного, вважає відсутніми підстави для задоволення клопотання.
Вивчивши матеріали клопотання та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, додатково долучені документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12019100000000605 від 07.06.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.307, ч.3 ст.313 КК України.
Згідно зі ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Ч.2 ст.170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п. 1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п. 3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).
Згідно з вимогами ч. 3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.167 КПК України - тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Доводи щодо накладення арешту на майно, вилученого 21.04.2020 року, а саме автомобілів: марки «Volkswagen Multivan» д.н.з. НОМЕР_1 , марки «Toyota Camry», д.н.з. номер НОМЕР_2 , слідчий суддя вважає необґрунтованими, оскільки прокурором ані у клопотанні про накладення арешту, ані у постанові про визнання речовими доказами, не доведено, за якими саме ознаками вилучене майно віднесено до речових доказів у вказаному кримінальному провадженні, оскільки в постанові слідчого про визнання речовим доказом не надана оцінка автомобілю на предмет його відповідності положенням статті 98 КПК України, тобто вона є формальною, а отже виникають сумніви щодо співмірності такого обмеження права власності з завданням кримінального провадження.
Крім того, слідчий суддя вважає необґрунтованими доводи клопотання про накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки власником вказаного майна є ОСОБА_4 , яка є матір'ю підозрюваного ОСОБА_6 , та якій у даному кримінальному провадженні про підозру не повідомлено.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги, що прокурором не доведено, що автомобілі марки «Toyota Camry», НОМЕР_2 , «Volkswagen Multivan» д.н.з. НОМЕР_1 вилучені 21.04.2020 р., відповідають критеріям ст.98 КПК України у кримінальному провадженні №12019100000000605, та, як наслідок, можуть бути використані як доказ у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, в зв'язку з чим клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.131,132,170-173, 395 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12019100000000605 від 07.06.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.307 та ч.3 ст.313 КК України.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя