Справа № 761/22295/18
Провадження № 2/761/477/2020
12 травня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Цигановій Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
В червні 2018р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 2-6) до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила суд: стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором позики грошових коштів від 06 грудня 2017р. (далі по тексту - договір позики) в розмірі 401906,2 грн., яка складається: заборгованість за тілом позики - 391312,35 грн.; інфляційних втрат - 7474,07 грн.; 3,0 % річних - 3119,78 грн.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 06 грудня 2017р. між сторонами було укладено договір позики, за яким позивачкою було надано відповідачу позику в розмірі 407466,09 грн., що є еквівалентом 15000,0 дол. США, яку останній зобов'язувався повернути в строк до 06 березня 2018р.
Однак, отримані грошові кошти відповідач по теперішній час в добровільному порядку не повернув в повному обсязі, сума неповернутої позики складає в еквіваленті за курсом НБУ на час звернення до суду з вказаним позовом 391312,35 грн., у зв'язку з чим, з метою захисту порушеного права позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2018р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
У встановлений в ухвалі про відкриття час строк, стороною відповідача відзив на позов не подавався.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2019р. закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
До судового засідання представник позивача подав на адресу суду заяву, в якій просив суд проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача, заявлені позовні вимоги сторона підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, про час і місце судового розгляду оповіщався у встановленому законом порядку, в судове засідання 12 травня 2020р. не з'явився, поважності причин неявки не повідомив, при цьому протягом розгляду справи неодноразово клопотав в судових засідання про відкладення чи оголошення перерви (вказані клопотання судом буди задоволенні), про поважність причин неявки суд не повідомив та не просив розглядати справу у його відсутність, свого представника до суду не направив.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ч. 1 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 06 грудня 2017р. між сторонами було укладено договір позики (а.с. 7, 8), відповідно до п. 1 якого позикодавець (позивачка) передав у власність позичальникові (відповідача) строком до 06 березня 2018р. грошову суму в розмірі 407466,09 грн., що є еквівалентом 15000,0 дол. США, виходячи з офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, встановленого НБУ на день посвідчення цього договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей, у визначений вище строк.
За домовленістю сторін договір позики є безоплатним і проценти на суму позики не нараховуються. (п. 2 договору позики).
За змістом п. 12 договору позики, позичальник заявляє, що не має заперечень проти вчинення виконавчого напису про безспірне стягнення заборгованості у разі невиконання ним, позичальником, свого зобов'язання. Наявність підпису позичальника на цьому договорі свідчить про отримання ним грошових коштів за цим договором.
Позичальник зобов'язується повертати запозичені у позикодавця грошові кошти в гривні. Загальна сума позики, яку буде повертати позичальник позикодавцю, в еквіваленті повинна дорівнювати 15000,0 дол. США, виходячи з офіційного курсу щодо іноземних валют, встановленого НБУ на день повернення грошових коштів (п. 3 договору позики).
Згідно п. 8 договору позики, позичальник зобов'язується повернути запозичені у позикодавця гроші готівкою, а позикодавець зобов'язаний прийняти запозичені позичальником гроші, підтверджуючи отримання повернених грошей заявою - розпискою у письмовій формі (з вказівкою дати та розміру отриманої суми), скріпленою підписами обох сторін на примірниках цього договору. Відсутність такої заяви-розписки на екземплярі позикодавця свідчить про безспірність заборгованості позичальника.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно положень ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, оскільки в погашення заборгованості не сплатив позивачці жодного платежу, а тому оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі в розмірі 401906,2 грн. (заборгованість за тілом позики - 391312,35 грн. + інфляційні втрати - 7474,07 грн. + 3,0 % річних - 3119,78 грн.).
Доводи сторони відповідача про недійсність укладеного між сторонами договору позики, внаслідок шахрайських дій зі сторони позивача, і внесення відомостей за заявою відповідача до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не дають суду підстав вважати цей договір недійсним.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню, судовий збір у розмірі 4019,06 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5850,0 грн.
Керуючись ст.ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 525, 526, 545, 610, 612, 625, 1046, 1048, 1050 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором за договором позики грошових коштів від 06 грудня 2017р. (далі по тексту - договір позики) в розмірі 401906 /чотириста одна тисяча дев'ятсот шість/ грн. 20 коп.; судовий збір у розмірі 4019 /чотири тисячі дев'ятнадцять/ грн. 06 коп.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5850,0 /п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят/ грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 22 травня 2020р.
Суддя: