Справа № 761/35534/19
Провадження № 2/761/2176/2020
28 травня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
при секретарі - Волок А.О.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні спільним приміщенням, стягнення моральної шкоди, стягнення грошових коштів, -
09 вересня 2019 року ОСОБА_3 (надалі - Позивачка) звернулася до суду із позовом, у якому просила зобов'язати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 не чинити перешкоди позивачці у користуванні спільними приміщеннями загального користування - кухні, вбиральні, ванної кімнати, коридорами у квартирі АДРЕСА_1 , стягнути з відповідачів солідарно на користь позивачки моральну шкоду у сумі 20 000 грн., судові витрати покласти на відповідачів.
Позовні вимоги мотивує тим, що позивачка є власником частки в розмірі 24/200 в квартирі АДРЕСА_1 (надалі - Спірна квартира), яку вона успадкувала після свого чоловіка - ОСОБА_8 . Інша частка в розмірі 24/200 в спірній квартирі належить сину позивачки - ОСОБА_3 . Спору між позивачкою та її сином - ОСОБА_3 з приводу користування належною їм на праві спільної часткової власності кімнати у спірній квартирі немає. Разом з ти, як зазначає у своїй позовній заяві позивачка, інші співвласники квартири чинять їй перешкоди в користуванні спільними приміщеннями квартири. Іншими співвласниками та фактичними мешканцями спірної квартири є : ОСОБА_5 (надалі - Відповідачка 1), ОСОБА_6 (надалі - Відповідач 2), ОСОБА_7 (надалі - Відповідач 3) та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач 4), які спільно в рівних частках володіють часткою у розмірі 44/100 спірної квартири, ОСОБА_4 (надалі - Відповідач 5) володіє часткою у розмірі 32/100 спірної квартири. Через сумісне проживання з відповідачами, між ним і позивачкою постійно виникають конфліктні ситуації з приводу користування кухнею, ванною кімнатою, вбиральнею. Відповідачі фактично перешкоджають позивачці та її сім'ї користуватися вищезазначеними спільними приміщеннями, перешкоджають її переміщенню коридорами. У позивачки немає можливості на території зазначеної кухні приготувати їжу для себе та її сім'ї та розмістити кухонний інвентар, оскільки усі місця кухні зайняті інвентарем відповідачів. Таким чином, відповідачі своїми діями порушують право позивачки на вільне користування місцями загального користування, які знаходяться у спільній власності. В зв'язку із зазначеними обставинами позивачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів, проте такі зверненням дієвого результату на дали. Також зазначає, що діями відповідачів позивачці було завдано моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, яких позивачка зазнала у зв'язку з поведінкою щодо неї та членів її сім'ї.
На підставі вищезазначеного позивачка звернулася з позовом до суду.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2019 року у справі відкрито провадження, у порядку загального позовного провадження.
12 грудня 2019 року на адресу суду надійшло заперечення від відповідачів 1,2,4 у яких зазначають про те, що з 2002 року саме вони є потерпілими від порушень їх прав з боку позивачки. Зазначають, що позивачка на її частині сумісної власності зробила хостел, а тому там одночасно могло жити до 10 чоловік, які не дотримувалися елементарних норм сумісного проживання: ходили голі по квартирі, пиячили, в зв'язку з чим відповідачі були змушені звертатися до правоохоронних органів. Приблизно з 2002 року позивачка в спірній квартирі не проживає. На підставі вищезазначеного відповідача просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 28 травня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до слухання по суті.
Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідачка 4 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідачі 1,2,3,5 у судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені судом належним чином.
Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, відповідачки, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить:
-44/100 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Шевченківською районною у м.Києві державною адміністрацією від 10.07.2020 року № 31354;
-24/100 ОСОБА_8 , ОСОБА_3 в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності виданого Шевченківською районною у м.Києві державною адміністрацією від 10.07.2020 року № 31350;
-32/100 ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Київською державною нотаріальною конторою №8 від 25.03.2008 року № 1-241.
Дана обставина підтверджується копією інформаційної довідки №48411 від 28.12.2018 року, виданої КП КМР «КМ БТІ»
Позивачка є власником частки в розмірі 24/200 в спірній квартирі, яку вона успадкувала після свого чоловіка - ОСОБА_8 . На підтвердження цього в матеріалах справи наявні копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.01.2019 року, а також витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.01.2019 року № 153899666.
Спірна квартира є квартирою посімейного, спільного заселення, розташована на першому поверсі 5-ти поверхового будинку та складається з 6 кімнат, житловою площею 103.2 кв.м., кухні площею 16.9 кв.м., вбиральні, площею 1.2 кв.м., ванної кімнати, площею 3.3 кв.м., коридорами площею7.0, 3.0, 3.4, 10.7 кв.м., що підтверджується копією технічного паспорту на квартиру, виготовленого станом на 05.02.2008 року КП КМР «КМ БТІ».
Судом встановлено, що у вказаній квартирі фактично проживають відповідачі.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: копії паспорта позивачки, а також копії технічного паспорту на квартиру, виготовленого станом на 05.02.2008 року КП КМР «КМ БТІ», адресою реєстрації та проживання позивачки є АДРЕСА_3 , також даний факт підтвердила сама позивачка у судовому засідання й зазначила, що проживала у спірній квартирі до 2002 року.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка зазначала, що внаслідок дій відповідачів, між учасниками постійно виникають конфліктні ситуації з приводу користування кухнею, ванною кімнатою, вбиральнею. Відповідачі фактично перешкоджають позивачці та її сім'ї користуватися вищезазначеними спільними приміщеннями, перешкоджають її переміщенню коридорами. У позивачки немає можливості на території зазначеної кухні приготувати їжу для себе та її сім'ї та розмістити кухонний інвентар, оскільки усі місця кухні зайняті інвентарем відповідачів. Таким чином, відповідачі своїми діями порушують право позивачки на вільне користування місцями загального користування, які знаходяться у спільній власності.
Одночасно з цим у своїй позовній заяві позивачка вказує на ту обставину, що неодноразово зверталася до правоохоронних органів, для вирішення конфліктних ситуацій, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження цього.
Разом з тим, у судовому засіданні було допитано у якості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Як зазначила ОСОБА_10 , вона знайома з позивачкою, проживала у неї на квартирі з червня 2015 року до липня 2019 року на умовах оренди. Під час проживання конфліктів з відповідачами не було. Перешкод у користуванні квартирою позивачці не чинили. Позивачка вже давно не проживає у спірній квартирі, лише приходила за грошима, в свою кімнату заселяли третіх осіб, бувало й по десять чоловік. В своїх поясненнях суду зазначила, що під час заселення, квартира була в незадовільному стані, але спільними зусиллями та коштами з відповідачами було зроблено косметичний ремонт. Охарактеризувала позивачку негативно, оскільки остання увесь час вимагала від неї гроші, також декілька разів підвищувала орендну плату. Також повідомила суду, що позивачка постійно приходила до спірної квартири, щоб провокувати конфлікти, оскільки, на думку свідка, позивачка мала намір продати спірну квартиру, а тому хотіла довести справу до суду. З приводу речей позивачки зазначила, що під час вселення, окрім холодильника, інших цінних речей не було. Речі прала вручну, але в подальшому купила собі пральну машинку, та поставила поруч з пральною машинкою позивачки, яка вже давно не працює, тому що вона аж п'ятидесятих років, на кухні по праву сторону, якою ніхто не користувався. Мені ніхто ніяких перешкод не чинив. На даний час в кімнаті позивачки проживає інша особа, позивачка вже дуже давно не проживає в спірній квартирі.
Свідок ОСОБА_9 , зазначила, що вона самозайнята особа - працює рієлтором. Познайомились з позивачкою під час роботи, а саме з приводу здачі її кімнати в оренду. Зазначає, що раніше все було спокійно, але влітку 2019 року виник конфлікт зі сторони відповідачів. Щодо вчинення перешкод у користуванні місцями загального користування позивачці та членам її сім'ї нічого не відомо, але повідомила суду, що деякі її клієнти боялися вийти з кімнати до кухні, оскільки їм чинили перешкоди, шляхом ненадання доступу до місць загального користування, а також нецензурної лайки.
Свідок ОСОБА_11 , в судовому засіданні пояснив, що є сусідом учасників справи, проживає над ними, з позивачкою особисто незнайомий, лише візуально бачив її. Щодо ситуації у спірній квартирі зазначив, що фактично там проживають відповідачі, а також інші квартиранти, яким здають в оренду квартиру позивачка. Щодо квартирантів надав негативну оцінку, оскільки ті увесь час смітили в під'їзді, голосно себе поводили, чим викликали незручності у мешканців будинку. З даних підстав ОСОБА_11 звертався до відповідачів, щоб останні звернулися з позовом до суду про виселення квартирантів. Неодноразово викликали правоохоронні органи для врегулювання конфліктів. На даний час ситуація спокійна, конфліктів свідок не спостерігає. Щодо взаємовідносин позивачки та відповідачів пояснив, що до нього неодноразово приходив Відповідач 2 та розповідав, що позивачка хотіла розміняти квартиру, але відповідачі не хотіли цього, оскільки їм зручно жити у цій квартирі. Приблизно з 2014 по 2015 роки часто було сварки через квартирантів, у зв'язку з цим багато разів виклики поліцію, після цього періоду все стало спокійно.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Крім того, як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Положеннями ст. ст. 11-13 ЦПК України, роз'яснення наданих в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі», встановлено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
За змістом ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (ч. 1 - 3 ст. 358 ЦК України).
Згідно положень ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не було надано суду належні і допустимі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог. Так, судом не встановлено, яким чином відповідачі перешкоджають позивачці користуватися спільними приміщеннями у спірній квартирі. Не було надано суду стороною позивача і докази того, що усі місця кухні зайняті інвентарем відповідачів, внаслідок чого позивачка немає можливості розмістити свої речі.
Що стосується позовних вимог про відшкодування шкоди, слід зазначити наступне.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).
Аналогічна правова позиція визначена і у статті 23 Цивільного кодексу України.
При цьому, пунктом 4 Постанови від 31 березня 1995 року визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За змістом ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
За таких обставин, при вирішенні спору щодо відшкодування моральної шкоди суд обов'язково повинен з'ясувати наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 77, 78 ЦПК України, що свідчили б про завдання позивачеві діями відповідачів моральної шкоди.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19,23, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 13, 15, 16, 358, 360 ЦК України; суд, -
В задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні спільним приміщенням, стягнення моральної шкоди, стягнення грошових коштів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_3 , адреса місце проживання - АДРЕСА_3 , іпн. НОМЕР_1 ,
ОСОБА_4 , адреса місце проживання - АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_5 , адреса місце проживання - АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_6 , адреса місце проживання - АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_7 , адреса місце проживання - АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_2 , адреса місце проживання - АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_3 адреса місце проживання - АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 30 червня 2020 року.
Суддя: