Справа №760/13318/20
Провадження № 2/760/6060/20
22 червня 2020 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Аграрний фонд», третя особа: виконуючий обов'язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» Банчук Богдан Миколайович про визнання недійсним та скасування наказу, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку,-
Позивач ОСОБА_1 16.06.2020 р. звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою до відповідача АТ «Аграрний фонд», в якій просить:
визнати недійсним і скасувати наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 18.05.2020 р. №183-к «Про внесення змін до наказу про звільнення від 14.05.2020 р. № 169-к» та вчинений на його підставі запис № 45 від 13.05.2020 р. у трудовій книжці ОСОБА_1 ;
стягнути з Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» на користь позивача 1786766 грн., у тому числі 1521162 грн. вихідної допомоги та 265604 грн. середнього заробітку за період з 14.05.2020 р. по 05.06.2020 р.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 17.06.2020 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі(стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, дотримання позивачем вимог, передбачених відповідним процесуальним законодавством України, а також юрисдикційну підсудність.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що необхідно відмовити у відкритті провадження у справі з наступних підстав.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до Акціонерного товариства «Аграрний фонд», третя особа: виконуючий обов'язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» Банчук Богдан Миколайович про визнання недійсним та скасування наказу, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.
Так, ПАТ «Аграрний фонд» утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2013 р. № 364 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд». Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 р. № 698 затверджений статут відповідача. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 р. № 1060-р, позивач був призначений виконуючим обов'язки голови правління публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» та відповідно наказу товариства від 26.11.2019 р. № 523-к приступив до виконання покладених на нього обов'язків керівника відповідача.
Згідно з листом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 13.05.2020 р. № 2202-14/30419-01 (яким скасований та відкликаний лист вказаного Міністерства від 13.05.2020 р. № 2202-14/30162-01) Мінекономіки запропонувало Кабінету Міністрів України припинити його повноваження на посаді, згідно п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 р. № 514-р, позивач був звільнений від виконання обов'язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд», про що був виданий відповідний наказ про звільнення Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» від 14.05.2020 р. № 169-к. На підставі зазначених розпорядження №514-р та наказу № 169-р до трудової книжки позивача уповноваженою особою відповідача внесений відповідний запис № 44 про звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Позивач зазначає, що під час отримання трудової книжки 18.05.2020 р. з'ясувалось, що відповідач протиправно змінив підставу його звільнення, шляхом видачі наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 18.05.2020 р. № 183-к «Про внесення змін до наказу про звільнення від 14.05.2020 р. № 169-к».
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
За приписами статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
З матеріалів позову вбачається, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 р. № 1060-р, позивача - ОСОБА_1 було призначено виконуючим обов'язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд».
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 р. № 514-р, позивача звільнено від виконання обов'язків голови правління Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд». На підставі даного розпорядження ПАТ «Аграрний фонд» видано наказ від 14.05.2020 року № 169-к, який підписаний позивачем, про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку пункту 5 ст. 41 КЗпП України.
Звільнення позивача від виконання обов'язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд» відбулося за поданням Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 18.05.2020 року № 183-к, внесено зміни до наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 14.05.2020 року № 169-к, відповідно яких звільнено ОСОБА_1 , виконуючого обов'язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд», з 13.05.2020 року в порядку пункту 2 частини 1 ст. 36 КЗпП України.
Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є акціонерне товариство, урегульовано у низці нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про господарські товариства».
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦК України, акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦК України, акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами, а також державою в особі уповноваженого органу, територіальною громадою в особі уповноваженого органу.
Установчим документом акціонерного товариства є його статут, що передбачено ч. 1 ст. 154 ЦК України, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства», ч. 1 ст. 82 Господарського кодексу України.
Відповідно пунктів 1, 6, 7 Статуту Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року № 698, ПАТ «Аграрний фонд» (далі - товариство), є акціонерним товариством, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2013 р. № 364. Засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Єдиним акціонером товариства є держава в особі Мінагрополітики.
Відповідно до змісту частини 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно з частиною 3 ст. 167 ГК України, під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Повноваженнями щодо управління товариством наділені учасники товариства, права яких передбачено у статті 10 Закону України «Про господарські товариства».
Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга ст. 97 ЦК України). У товариствах, в яких законом чи установчими документами передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього ( ст. 23 Закону України «Про господарські товариства») .
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.
Частиною 1 статті 98 ЦК України визначено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства.
У частині 3 ст. 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Відповідно пункту 34 Статуту ПАТ «Аграрний фонд», вищим органом товариства є загальні збори.
Підпунктами 1, 4 пункту 36 Статуту ПАТ «Аграрний фонд» визначено, що на період коли єдиним засновником та акціонером товариства є держава: повноваження загальних зборів здійснюються Мінагрополітики без скликання загальних зборів; голова правління призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Мінагрополітики.
Згідно статті 3 Кодексу законів про працю України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.
За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
У зв'язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Вищевказані правові висновки про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17.
Відповідно вимог частини 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вищезазначені постанови суду касаційної інстанції прийняті з подібних правовідносин, а саме: у спорах щодо оскарження звільнення з роботи з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства, при цьому рішення про звільнення з ініціативи власника приймалося після звільнення позивачки та без зазначення підстав розірвання трудового договору; також щодо оскарження усунення (відсторонення) від виконання повноважень голови правління приватного акціонерного товариства.
Наведеними постановами Великої Палати Верховного Суду рішення місцевих і апеляційних судів були скасовані, провадження у справах закрито та вказано на те, що суди неправильно визначили предметну юрисдикцію спорів, розглянувши справи у порядку цивільного судочинства, оскільки суди розглянули по суті переважно корпоративний спір, який підлягав розгляду в порядку господарського судочинства.
Посилання позивача на неправомірне зазначення відповідачем підстав його звільнення не змінюють правову природу спірних правовідносин, оскільки відносини між сторонами, а саме між товариством та членом виконавчого органу товариства, якому довірено повноваження з управління товариством, не можуть розглядатися в площині трудового законодавства.
Відповідно до 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, враховуючи викладене, виходячи із обґрунтування позовних вимог, суб'єктивного складу сторін, характеру спірних правових відносин та предмету спору, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки місцевому загальному суду не підвідомчі, так як відносяться до юрисдикції господарських судів, у зв'язку з чим у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду з позовом в порядку господарського судочинства.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 186, 260, 263, 353 ЦПК України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Аграрний фонд», третя особа: виконуючий обов'язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» Банчук Богдан Миколайович про визнання недійсним та скасування наказу, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Суддя С.І. Кушнір