ун. № 759/18581/19
пр. № 2/759/1445/20
18 червня 2020 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Гродського П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
у жовтні 2019 р. позивач звернулася з позовними вимогами про визнання права власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача- ОСОБА_4 , після смерті якого залишилось спадкове майно, а саме, будинок АДРЕСА_1 . За житття батько склав заповіт від 10.07.2015, яким все своє майно заповів позивачу. При зверненні в установленому законом порядку до Дванадцятої державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, позивачу стало відомо, що Ѕ частина спірного будинку належить відповідачу, а тому у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок та земельну ділянку державний нотаріус відмовив. Позивач зазначає, що відповідач не має відношення до частини спадкового майна, оскільки державним нотаріусом під час видачі відповідачу свідоцтва про право на спадщину, було допущено помилку, та помилково зазначено адресу місцезнаходження майна як « АДРЕСА_2 », замість адреси « АДРЕСА_3 , де в дійсності проживає відповідач. В подальшому зазначена помилка також відобразилась в електронному реєстрі. У добровільному порядку відповідач не бажає звернутись до нотаріуса та виправити вказану помилку, у зв'язку з чим позивач не може прийняти спадщину після смерті батька.
Ухвалою суду від 05.11.2019 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с. 150).
Позивач у судове засідання не зв'явилась, повідомлялася належним чином (а.с. 156, 205), подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с. 213).
Відповідач у судове засідання не зв'явився, повідомлявся належним чином (а.с. 199), причини неявки суду не відомі.
Третя особа в судове засідання не зв'явилась, повідомлялася належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 157, 212).
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки які належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України судом вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а.с. 162).
Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, а саме, земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:75:397:0054, що розташована по АДРЕСА_2 , що належала померлому на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 11.04.2011, та будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину від 14.12.1996 (а.с. 172-174, 184-189).
За життя ОСОБА_4 склав заповіт від 10.07.2015, яким все своє майно, рухоме та нерухоме, де б воно не було та з чого б воно не складалось, та те, що буде належати на день смерті і на що за законом матиме право, заповідає ОСОБА_1 (а.с. 170).
29.01.2019 Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою здійснено реєстрацію спадкової справи, спадкодавцем за яким є ОСОБА_4 (а.с. 178).
З матеріалів спадкової справи (а.с. 160-197) вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулась донька ОСОБА_1 (а.с. 161, 190). Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження, шлюб (а.с.168-169).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.09.2019, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить Ѕ частина житлового будинку по АДРЕСА_2 , підстава виникнення права: договір дарування від 21.07.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З.Ф. (а.с. 191-192).
13.09.2019 державним нотаріусом винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва за заповітом на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_4 , у зв'язку з тим, що право власності на Ѕ частку спадкового житлового будинку зареєстровано за іншою особою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 196-197).
Стаття 1216 ЦК України визначає, що поняття спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Положеннями ч.1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про права на спадщину на нерухоме майно.
Частиною 1 ст.1298 ЦК України визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (п. 23 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7).
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами, зазначає, що відповідачу помилково видане свідоцтво на Ѕ частину спадкового майна, зокрема, у свідоцтві допущено помилку в адресі майна.
При цьому, належних та допустимих доказів в підтвердження вказаних обставин, позивач не надала.
Судом встановлено, що Ѕ частина спадкового майна, а саме, будинку, належить відповідачу на підставі договору дарування. При цьому, в установленому порядку вказаний договір недійсним не визнався, відомості про існування помилки у свідоцтві, вжиття заходів для їх усунення, відсутні. Підстави вважати, що відповідачу неправомірно, без достатніх правових підстав видано свідоцтво, судом не встановлено, а позивачем під час судового розгляду не доведено.
Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1297, 1298 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 24.06.2020.