Єдиний унікальний номер справи: 647/353/15-к Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Номер провадження: 11-кп/819/774/20 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія:ч.3 ст.187 КК України
02 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3
ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участі прокурора: ОСОБА_6
адвоката: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальні провадження внесені до ЄРДР за №12013230000000822 та №12015230000000055 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 травня 2020 року, відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дубівка, Горностаївського району, Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,-
Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 травня 2020 року продовжено відносно ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20.07.2020 року включно.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати і постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження тримання під вартою відносно ОСОБА_8 відхилити, змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 з забороною покидати помешкання в нічний час доби.
Вважає ухвалу суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню через істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону.
Свої вимоги мотивує тим, що всупереч ст. 331, 184 та 199 КПК України, суд не звернув увагу на те, що в клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою відсутнє будь-яке обґрунтування наявності ризиків, що стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та мотивів про те, що ці ризики не зменшилися.
Прокурор декларативно послався на те, що ризики не зменшилися, а суд підійшов до вирішення цього питання формально та постановив рішення про продовження строку тримання під вартою, чим порушив вимоги КПК та практику ЄСПЛ.
Звертає увагу на вимоги ст.5 Конвенції та правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 року у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень, не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п.3 ст.5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися до суду.
Захисник також посилається на рішення ЄСПЛ у справі «Єлоїв проти України», «Яблонський проти Польщі», «І.А. проти Франції», «Іловецький проти Польщі» та «Третьяков проти України».
Вказує, що суд не врахував, що обвинувачений має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, за час відбування в установі попереднього ув'язнення характеризується задовільно, має заохочення, злочинних традицій не підтримує, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків, до моменту затримання працював начальником служби охорони.
Мати обвинуваченого має на праві власності будинок за адресою: АДРЕСА_1 та надає згоду на проживання та реєстрацію в цьому будинку обвинуваченого.
Звертає увагу на те, що попереднє ув'язнення ОСОБА_8 на даний час триває вже 5 років і 8 місяців, тобто з урахуванням положень ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року, які мають бути застосовані до обвинувачений, то він фактично відбув покарання у виді позбавлення волі строком 11 років 4 місяців.
Враховуючи, що максимальна межа санкції ч.3 ст. 187 КК України передбачає покарання у виді 12 років позбавлення волі, то ризики того, що ОСОБА_8 у разі звільнення з-під варти буде переховуватися від суду та незаконно впливатиме на свідків є безпідставними.
Позиції учасників судового провадження, висловлені в ході апеляційного розгляду.
Адвокат ОСОБА_7 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника.
Обвинувачений ОСОБА_8 завчасно, особисто під підпис був повідомлений про дату та час апеляційного розгляду кримінального провадження, заяв чи клопотань про особисту участь в судовому засіданні не подавав.
Захисник вважав можливим проведення апеляційного розгляду без присутності обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши та безпосередньо дослідивши виділені матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Мотиви Суду.
Із виділених матеріалів кримінального провадження, що надійшли із суду першої інстанції, вбачається, що у провадженні Каховського міськрайонного суду Херсонської області знаходяться кримінальні провадження відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.3 ст. 187 КК України та ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.1,6 ч.2 ст. 115 КК України, відомості про які внесені до ЄРДР за №12015230000000055 та №12013230000000822.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 11 вересня 2014 року застосовано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Як видно зі змісту ухвали слідчим суддею на стадії досудового розслідування кримінального провадження було встановлено наявність ризиків, передбачених п.1,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року скасовано вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 07.03.2017 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , призначено новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі суду.
Продовжено відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 термін дії запобіжного заходу до 60 днів, тобто по 12.04.2020 року включно.
Надалі ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 02.04.2020 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання відносно ОСОБА_8 строком на 60 днів, тобто по 31 травня 2020 року включно.
Ухвалою цього ж суду від 21 травня 2020 року, що є предметом перегляду в апеляційному порядку, продовжено ОСОБА_8 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20 липня 2020 року включно.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України до закінчення строку дії попередньої ухвали, суд зобов'язаний вирішити питання про доцільність подальшого тримання особи під вартою.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання від вартою, суд врахував дані про особу обвинуваченого, ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, та прийшов до висновку про наявність достатніх підстав, які свідчать про продовження існування ризиків - переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, негативно вплинути на хід досудового розгляду кримінального провадження.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що з метою запобігання зазначених ризиків, застосування більш м'якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, буде недостатнім, оскільки на думку суду такий захід примусу, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Продовжуючи строк дії запобіжного заходу, суд має перевірити чи не зменшилися на стадії судового розгляду встановлені раніше ризики і чи зможе більш м'який запобіжний захід запобігти цим ризикам.
Крім тяжкості покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим, на стадії обрання ( продовження) запобіжного заходу враховується і сукупність обставин, які визначені ст. 178 КПК України, зокрема соціальні зв'язки, відомості, що характеризують особу обвинуваченого.
Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Застосування запобіжних заходів стає можливим при наявності ризиків. Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Як видно із виділених матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, санкція зазначеної статті передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна.
Характер інкримінованого кримінального правопорушення, пов'язаного із нападом з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я для потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із проникненням у житло, вказує на підвищену суспільну небезпеку скоєного.
Вбачається, що хоча ОСОБА_8 в силу ст. 89 КК України і є таким, що не має судимості, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має негатинву репутацію.
Перелічені відомості вагомо свідчать про продовження існування ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, а тому суд підставно врахував вказані обставини приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а також недоведеність наявності у нього міцних соціальних зв'язків, свідчить про правильність висновків суду про продовження існування на цій стадії кримінального провадження ризику переховуватися від суду.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України»).
Відомості про всі соціальні зв'язки обвинуваченого, в т.ч. і про наявність у нього дітей були досліджені, як на стадії застосування запобіжного заходу, так і на стадії продовження запобіжного заходу.
Суди визнали існуючі соціальні зв'язки недостатніми для того, щоб гарантувати належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 .
Доказів того, що на час постановлення оскаржуваної ухвали сталися суттєві зміни у соціальних зв'язках обвинуваченого чи виникли інші обставини, які б доводили те, що заявлені раніше ризики зменшилися, апелянт не надав.
Відомості про особу обвинуваченого у сукупності з іншими обставинами, що підлягають врахуванню відповідно до положень ст. 178 КПК України доводять, що на даній стадії кримінального провадження більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, як про те просить захисник, не зможе запобігти наявним ризикам.
З матеріалів провадження вбачається, що прокурором було визначено ризики, які на думку сторони обвинувачення продовжують існувати та станом на час розгляду кримінального провадження не зменшилися, навів прокурор і доводи в обґрунтування заявленого клопотання.
Зі змісту ухвали від 21.05.2020 року видно, що судом встановлено продовження існування ризиків та наведено мотиви, з яких виходив суд при вирішенні питання про доцільність продовження тримання під вартою, а тому твердження захисника про формальність підходу суду до вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого є безпідставними.
Сама по собі наявність у обвинуваченого дітей та матері, яка має власне житло не може свідчити про зменшення ризиків, встановлених судом, а відтак і слугувати правовою підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який, як про те просить адвокат.
Саме лише вказівка захисника про те, що обвинувачений був працевлаштований до моменту затримання не може свідчити про те, що у разі звільнення ОСОБА_8 з-під варти, попередні трудові правовідносини обвинуваченого будуть відновлені, та останній матиме законне джерело доходів, що усуне ризик вчинення інших кримінальних правопорушень
Тривалість тримання обвинуваченого під вартою, сама по собі, не може слугувати підставою безумовною підставою для прийняття рішення про зміну запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги захисника висновки суду першої інстанції не спростовують, підстав для скасування ухвали суду та зміни запобіжного заходу на більш м'який, а саме домашній арешт, як про те просить адвокат не встановлено, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 376 ч.2 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 травня 2020 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ( три підписи)
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4