Справа № 629/7186/18
Номер провадження 1-кп/629/90/20
03 липня 2020 року м. Лозова
Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , обвинувачених- ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників- ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.190, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 309 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,-
В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обраного обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженого за ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.05.2020 р. строком на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Заявили клопотання про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме-домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, наявність міцних соціальних зв'язків у обвинуваченого ОСОБА_5 та наявність у нього тяжкого хронічного захворювання. Заявили клопотання про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме- домашній арешт.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявлених клопотань, приходить до наступного висновку.
Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Зокрема, згідно п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта та спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдов軧58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів можуть вдатися до відповідних дій.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність та тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а також дані про особу обвинуваченого, який, зокрема, не працював, не мав стабільного джерела прибутку, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а також дані про особу обвинуваченого, який, зокрема, маючи міцні соціальні зв'язки, не працював, не мав стабільного джерела прибутку, раніше судимий.
Зазначені обставини свідчать про можливість обвинувачених переховатися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих, та таким чином перешкодити встановленню істини у даному кримінальному провадженні.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються за ч.2 ст. 187 КК України у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна. Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 309 та ч.1 ст. 317 КК України.
Суд вважає, що скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не усуне наявні на час розгляду справи ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених.
Оскільки термін дії обраних запобіжних заходів спливає 12.07.2020 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченим, зазначені судом, продовжують існувати на даний час, враховуючи особи обвинувачених, які можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим дію запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 177, 315, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора -задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без зміни - у виді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 31 серпня 2020 року, включно.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити без зміни - у виді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 31 серпня 2020 року, включно.
В задоволенні клопотань захисників та обвинувачених про заміну запобіжного заходу на більш м'який-відмовити.
Копію ухвали направити начальнику Харківської установи виконання покарань управління ДПтС України в Харківській області (№ 27)"- для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1