02 липня 2020 року м.Суми
Справа №591/205/20
Номер провадження 22-ц/816/1383/20
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром»
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», подану через представника - адвоката Ільєнка Євгена Миколайовича,
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2020 року, ухваленого у складі судді Клименко А.Я. в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми,повний текст судового рішення складено 29 квітня 2020 року,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (далі - ПАТ «Сумихімпром»), та просить визнати незаконними та скасувати видані щодо неї накази «По особовому складу» №2094 від 27.11.2019 року, №2154 від 04.12.2019 року, №2254 від 19.12.2019 року, №44 від 04.01.2020 року та №78 від 13 січня 2020 року, стягнутиз ПАТ «Сумихімпром» моральну шкоду в розмірі 10 000 грн та судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що вказаними наказами її було притягнуто до матеріальної відповідальності в розмірі середнього місячного заробітку за порушення п. 7.8.1. СТП 47.01.-2013 та п. 5.1.4 посадової інструкції оператора комп'ютерного набору І категорії ВЛ, а саме за невірне зазначення адрес одержувача вантажу в залізничних накладних, що призвело до матеріальних збитків ПАТ «Сумихімпром».
Посилаючись на ст. 24 Статуту залізниць України, зазначає, що відповідальність за правильність внесених відомостей до залізничних накладних покладена на вантажовідправників. Також про це зазначено і в рішеннях Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 року у справі №920/643/19, від 20.11.2019 року у справі №920/645/19, від 29.11.2019 року у справі №920/646/19 та від 06.12.2019 року у справі №920/632/19 за позовом АТ «Укрзалізниця» до ПАТ «Сумихімпром» про стягнення штрафів за невірно зазначені адреси вантажоодержувача.
Вказане свідчить про відсутність причинного зв'язку між її діями, як оператора комп'ютерного набору, та наслідками у вигляді стягнення з ПАТ «Сумихімпром» штрафних санкцій.
Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 24 квітня 2020 рокупозов задовольнив в повному обсязі.
Визнав незаконними та скасував накази №2094 від 27.11.2019 року, №2154 від 04.12.2019 року, №2254 від 19.12.2019 року, №44 від 04.01.2020 року, №78 від 13.01.2020 року, за кожним з яких ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності в розмірі середнього місячного заробітку.
Стягнув з ПАТ «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 10 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнув з ПАТ «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 8 681,60 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Сумихімпром» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задовольнити позову в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, правильно встановивши, що ОСОБА_1 було допущено помилку при оформленні накладних, дійшов неправильного висновку, що відповідальним за правильність внесених відомостей до накладних є прийомоздавальник вантажів ОСОБА_2 . Вказує, що до посадових обов'язків останньої не входить звіряння та перевірка правильності внесення адреси вантажоодержувача оператором комп'ютерного набору.
Також зазначає, що між діями ОСОБА_1 та завданою шкодою ПАТ «Сумихімпром» існує прямий причинний зв'язок, оскільки саме внаслідок неправильно внесеної ОСОБА_1 адреси одержувача до залізничної накладної з ПАТ «Сумихімпром» були стягнуті штрафні санкції.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази існування обов'язку в іншої особи ПАТ «Сумихімпром», окрім оператора комп'ютерного набору, щодо дооформлення чи перевірки залізничної накладної в частині заповнення графи 4 «Одержувач».
Також посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального закону, які полягали у відхиленні клопотання сторони відповідача про виклик свідків, які б могли надати пояснення про те, що до посадових обов'язків інших працівників не належить обов'язок по контролю та перевірці заповнених оператором комп'ютерного набору залізничних накладних.
До всього зазначає про необґрунтованість доводів позивачки щодо наявності у неї моральних страждань, пов'язаних з оскаржуваними наказами. Так, ОСОБА_1 у позові зазначила, що покладення матеріальної відповідальності на неї в загальному розмірі 45 832,32 грн та фактичне стягнення цієї суми матиме негативний вплив на її матеріальне становище протягом значного проміжку часу. Водночас, ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування моральної шкоди за наявності факту порушення прав працівника. Однак, у наказах про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності зазначено, що відрахування із її заробітної плати будуть здійснюватися після фактичного виконання судових рішень ПАТ «Сумихімпром» про стягнення штрафних санкцій. Оскільки відрахування із заробітної плати на теперішній час ще не проводилися, порушень трудових прав працівника не відбулося, то і підстав для стягнення моральної шкоди немає. Також відсутні докази заподіяння позивачеві моральної шкоди чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
Крім цього вказує, що суд в порушення вимог ЦПК України відшкодував позивачу витрати на правову допомогу, оскільки надані адвокатські послуги не є судовими витратами у розумінні статей 133 та 137 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача адвоката Ільєнок Є.М., який підтримав апеляційну скаргу, позивачку та її представника адвоката Петрищева О.О., які заперечують проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що наказом №2094 від 24 листопада 2019 року по особовому складу ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності в розмірі середнього місячного заробітку - 9 373,50 грн за порушення п.7.8.1 СТП 47.01-2013 та п. 5.1.4 посадової інструкції оператора комп'ютерного набору І категорії ВЛ, а саме неправильне зазначення у накладній №43348176 від 29 грудня 2018 року адреси одержувача вантажу, що спричинило шкоду ПАТ «Сумихімпром» в розмірі 83 548,50 грн, з яким ОСОБА_1 не погодилась (а.с. 15-17 т. 1).
Рішенням комісії по трудових спорах ПАТ «Сумихімпром» №1 від 23 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу по особовому складу від 27.11.2019 №2094 відносно неї (а.с. 26-28 т. 1).
Наказом №2154 від 04 грудня 2019 року по особовому складу ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності в розмірі середнього місячного заробітку - 9 373,50 грн за порушення п.7.8.1 СТП 47.01-2013 та п. 5.1.4 посадової інструкції оператора комп'ютерного набору І категорії ВЛ, а саме неправильне зазначення у накладній №43348093 від 29 грудня 2018 року адреси одержувача вантажу, що спричинило шкоду ПАТ «Сумихімпром» в розмірі 41 294 грн (а.с. 29-30 т. 1).
Наказом №2254 від 19 грудня 2019 року по особовому складу ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності в розмірі середнього місячного заробітку - 9 373,50 грн за порушення п.7.8.1 СТП 47.01-2013 та п. 5.1.4 посадової інструкції оператора комп'ютерного набору І категорії ВЛ, а саме неправильне зазначення у накладній №43348101 від 29 грудня 2018 року адреси одержувача вантажу, що спричинило шкоду ПАТ «Сумихімпром» в розмірі 83 548,50 грн, з яким ОСОБА_1 не погодилась (а.с. 31-33 т. 1).
Наказом №44 від 04 січня 2020 року по особовому складу ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності в розмірі середнього місячного заробітку - 8 855,91 грн за порушення п.7.8.1 СТП 47.01-2013 та п. 5.1.4 посадової інструкції оператора комп'ютерного набору І категорії ВЛ, а саме неправильне зазначення у накладній №43288216 від 21 грудня 2018 року адреси одержувача вантажу, що спричинило шкоду ПАТ «Сумихімпром» в розмірі 41 939,50 грн, з яким ОСОБА_1 не погодилась (а.с. 34-38 т. 1).
Наказом №78 від 13 січня 2020 року по особовому складу ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності в розмірі середнього місячного заробітку - 8 855,91 грн за порушення п.7.8.1 СТП 47.01-2013 та п. 5.1.4 посадової інструкції оператора комп'ютерного набору І категорії ВЛ, а саме неправильне зазначення у накладній №43348150 від 29 грудня 2018 року адреси одержувача вантажу, що спричинило шкоду ПАТ «Сумихімпром» в розмірі 41 939,50 грн, з яким ОСОБА_1 не погодилась (а.с. 51-53 т. 1).
Згідно службової записки №21-1867 від 20 грудня 2018 року, планувались відправки вантажу у грудні поточного року для відвантаження для ТОВ «Інтвайр» та ПрАТ «Рівнеазот» (а.с. 18 т. 1).
У заявці ТОВ «Інтвайр» від 20 грудня 2018 року №181220-02 про замовлення вантажу вказано назву одержувача, його код та його адресу, а саме Приватне акціонерне товариство «Дніпровський коксохімічний завод» (далі - ПрАТ «ДКХЗ»), 3168, вул. Колеусівська, 1, м. Камянське, 51901 (а. с. 19 т. 1).
Згідно накладної №43288216 від 21 грудня 2018 року ПАТ «Сумихімпром» відправив вантаж одержувачу ПрАТ «ДКХЗ» на адресу: вул. Лепорського, 1, м. Маріуполь, (а.с. 70 т. 1).
Згідно накладної №43344837 від 28 грудня 2018 року ПАТ «Сумихімпром» відправив вантаж одержувачу ПрАТ «ДКХЗ» на адресу: вул. Колеусівська, 1, м. Камянське (а. с. 72 т. 1).
Згідно накладної №43347483 від 28 грудня 2018 року ПАТ «Сумихімпром» відправив вантаж одержувачу ПрАТ «ДКХЗ» на адресу: вул. Колеусівська, 1, м. Камянське (а. с. 73 т. 1).
Згідно накладної №43348093 від 29 грудня 2018 року ПАТ «Сумихімпром» відправив вантаж одержувачу ПрАТ «ДКХЗ» на адресу: вул. Лепорського, 1, м. Маріуполь, (а.с. 75 т. 1).
Згідно накладної №43348101 від 29 грудня 2018 року ПАТ «Сумихімпром» відправив вантаж одержувачу ПрАТ «ДКХЗ» на адресу: вул. Лепорського, 1, м. Маріуполь, (а.с. 76 т. 1).
Згідно накладної №43348150 від 29 грудня 2018 року ПАТ «Сумихімпром» відправив вантаж одержувачу ПрАТ «ДКХЗ» на адресу: вул. Лепорського, 1, м. Маріуполь, (а.с. 77 т. 1).
Згідно накладної №43348176 від 29 грудня 2018 року ПАТ «Сумихімпром» відправив вантаж одержувачу ПрАТ «ДКХЗ» на адресу: вул. Лепорського, 1, м. Маріуполь, (а.с. 78 т. 1).
Господарський суд Сумської області рішенням від 02 вересня 2019 року у справі № 920/644/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27 грудня 2019 року, присудив до стягнення з ПАТ «Сумихімпром» на користь АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» 40018,50 грн штрафу за невірно зазначену адресу вантажоодержувача у накладній №43348150 (а. с. 90-95 т. 1).
Господарський суд Сумської області рішенням від 02 вересня 2019 року у справі № 920/632/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 грудня 2019 року, присудив до стягнення з ПАТ «Сумихімпром» на користь АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» 40018,50 грн штрафу за невірно зазначену адресу вантажоодержувача у накладній №43288216 (а. с. 96-102 т. 1).
Господарський суд Сумської області рішенням від 02 вересня 2019 року у справі № 920/646/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29 листопада 2019 року, присудив до стягнення з ПАТ «Сумихімпром» на користь АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» 39 373,00 грн штрафу за невірно зазначену адресу вантажоодержувача у накладній № 43348101 (а. с. 103-107 т. 1).
Господарський суд Сумської області рішенням від 02 вересня 2019 року у справі № 920/645/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29 листопада 2019 року, присудив до стягнення з ПАТ «Сумихімпром» на користь АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» 39 373,00 грн штрафу за невірно зазначену адресу вантажоодержувача у накладній № 43348093 (а. с. 108-113 т. 1).
Північний апеляційний господарський суд постановою від 13 листопада 2019 року змінив рішення Господарського суду Сумської області від 02 вересня 2019 року у справі № 920/643/19 та присудив до стягнення з ПАТ «Сумихімпром» на користь АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» 78 746,00 грн штрафу за невірно зазначену адресу вантажоодержувача у накладній № 43348176 (а. с. 114-119 т. 1).
Визнаючи оскаржені накази незаконними та скасовуючи їх, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою були складені лише проекти залізничних накладних; такі дії ОСОБА_1 не могли потягнути негативних наслідків для ПАТ «Сумихімпром», оскільки в подальшому проекти накладних передаються до відділу реалізації для дооформлення і перевірки та підписом відповідального працівника засвідчується правильність внесених до них відомостей. Задовольняючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди суд зазначив, що незаконні дії відповідача потягли за собою негативні зміни в житті позивачки, призвели до моральних страждань та вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Врахувавши положення статей 133, 137, 141 ЦПК України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та надані ОСОБА_1 докази на підтвердження понесених позивачкою витрат на професійну правову допомогу, стягнув з відповідача на користь позивачки судові витрати в повному обсязі.
Проте повністю погодитись з висновками суду першої інстанції не можна, так як вони не відповідають обставинам справи та суд дійшов їх з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Статтею 138 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є:
1) пряма дійсна шкода;
2) протиправна поведінка працівника;
3) вина в діях чи бездіяльності працівника;
4) прямий причинний зв'язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.
Суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності.
Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.
У Положенні про відділ логістики (ВЛ) зазначено, що ВЛ є структурним підрозділом підприємства, який здійснює організацію перевезення вантажів ПАТ «Сумихімпром», спрямовану на забезпечення сировиною, матеріалами та відвантаження готової продукції відповідно до умов договору (п. 1.1) (а.с. 238-244 т. 1).
Відповідно до п. 2.1 Положення про ВЛ, основними задачами ВЛ є: організація і контроль перевезення готової продукції та сировини для потреб ПАТ, забезпечення контролю виконання плану перевезень, оформлення документів на відправлення готової продукції, проведення контролю руху вантажу через інформаційно-обчислювальний центр ГІОЦ Укрзалізниці.
Згідно пункту 2.2 Положення про ВЛ, до основних функцій ВЛ належить, зокрема, замовлення планів перевезення залізничним транспортом через автоматизовану систему планування «Месплан» Укрзалізниці (пп. 2.2.2), оформлення декадних заявок, відвантажувальних документів (пп. 2.2.3), контроль транспортування готової продукції, сировини і матеріалів (пп. 2.2.9).
Відповідно до п. 5.1 та п. 5.2 Положення про ВЛ, начальник ВЛ несе відповідальність за неякісне і несвоєчасне виконання задач, функцій, обов'язків, покладених даним положенням. Ступінь відповідальності підлеглих працівників встановлюється посадовими інструкціями.
Пунктом 7.8.1 стандарта підприємства «Порядок забезпечення виробництва залізничним транспортом» визначено: у разі відправлення вантажів у межах України відділ логістики у системі АС-Клієнт УЗ створює електронний перевізний документ, у якому вказується: категорія відправки; станція призначення; одержувач, код та адреса одержувача; платник, код платника; найменування вантажу, його код та марки; вид упаковки; відмітки не обов'язкові для залізниці; заяви відправника; якщо вантаж небезпечний, то додатково вказується: клас, підклас небезпечного вантажу; код ООН; номер аварійної карти; номер страхового договору, дату початку його дії та страхову компанію (а. с. 160-162 т. 1).
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 посадової інструкції оператора комп'ютерного набору І категорії відділу логістики (ВЛ), затвердженої комерційним директором ПАТ «Сумихімпром» 10 серпня 2018 року (далі - посадова інструкція), оператор комп'ютерного набору І категорії ВЛ є виконавцем набору необхідної для роботи ВЛ документації та є виконавцем робіт з оформлення та підготовки документів на відвантаження продукції. Основним завдання є своєчасне і якісне виконання обов'язків відповідно до посадової інструкції. З даною посадовою інструкцією ОСОБА_1 ознайомлена 10 серпня 2018 року (а.с. 79-80 т. 1).
У пунктах 5.1.1, 5.1.3, 5.1.4 посадової інструкції вказано, що оператор комп'ютерного набору І категорії ВЛ зобов'язаний забезпечувати своєчасне та якісне виконання дорученої йому роботи; якісно у встановлений термін виконувати роботи щодо набору документів на комп'ютері для потреб ВЛ з рукописних та друкованих примірників; згідно з наданими заявами комерційної служби своєчасно вводити дані в систему планування «Месплан» та «АС-Клієнт» Укрзалізниці за допомогою комп'ютера та оформляти комплекти залізничних накладних в електронному та паперовому вигляді на відвантаження продукції.
Відповідно до п. 7.1 посадової інструкції, оператор комп'ютерного набору І категорії ВЛ несе відповідальність за неякісне і несвоєчасне виконання покладених на нього обов'язків.
У поясненні до наказу №2094 від 27 грудня 2019 року ОСОБА_1 вказала, що в базі залізничної програми «АС-Клієнт» занесено код одержувача з різними адресами (а. с. 17 т. 1).
У п.5.1 керівництва користувача АС Клієнт УЗ вказано, що у полі «одержувач» вказується 4-х значний залізничний код, найменування та адреса одержувача. При введенні коду дані підставляються з довідника, що створюється користувачем власноруч шляхом заповнення даних полів і додавання її в довідник (а. с. 122 т. 2).
Відповідальною особою у ПАТ «Сумихімпром» за правильність всіх реквізитів у довідниках є економіст зі збуту відділу реалізації.
В той же час, оператору комп'ютерного набору при замовленні плану перевезень на відправку продукції, надаються копії заявок замовників, в яких вказаний код та додатково точна і повна назва одержувача та його адреса (а. с. 19 т. 1).
Отже, ОСОБА_1 , виявивши, що за одним залізничним кодом зазначені дві адреси одержувача, не була позбавлена можливості уточнити у заявці та обрати правильну адресу вантажоодержувача.
Притягнення до матеріальної відповідальності можливе тільки за наявності вини працівника. Підставою матеріальної відповідальності може бути не тільки умисна, але й необережна вина.
Протиправна поведінка працівника - це поведінка працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов'язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій.
Позивач в своїх поясненнях під час службової перевірки, а також в судовому засіданні апеляційного суду визнала свою вину у внесенні в залізничні накладні №43348150, №43288216, №43348101, № 43348093, № НОМЕР_1 неправильної адреси одержувача вантажу. Проте, вважає, що вона не повинна нести матеріальну відповідальність, оскільки накладні повинні були перевірити економіст відділу реалізації та прийомоздавальник вантажів, яка засвідчила електронним підписом правильність відомостей внесених до накладних, а тому відсутній причинний зв'язок між її діями і шкодою, завданою підприємству.
У службовій записці № 03-19 від 06 серпня 2019 року служби безпеки відділу економічної безпеки підприємства після проведення службової перевірки по факту неналежного оформлення супровідних документів на відвантаження готової продукції ПАТ «Сумихімпром» залізничним транспортом зроблено висновок, що при первісному оформленні накладної оператором комп'ютерного набора відділу логістики ОСОБА_1 була допущена помилка, яка в подальшому не була помічена ні виконавцем по договору відділу реалізації ОСОБА_3 , ні прийомоздавальником вантажів ОСОБА_2 . Також в ході проведеної перевірки встановлено, що на підприємстві склалась практика, коли після оформлення оператором комп'ютерного набора ВЛ залізнична накладна на відвантаження готової продукції передається на залізничну станцію без будь-яких перевірок і письмових резолюцій працівників або керівництва відділу логістики та відділу реалізації. Накладна має вид «чернетки», яка будь-якому обліку не підлягає і не зберігається. У зв'язку з цим прийомоздавальник вантажів підписується в електронній накладній в системі АС «Клиєнт» УЗ і підтверджує своїм електронним ключем достовірність даних, які вона не вносила і фактично не перевіряла. Виконавець по договору відділу реалізації перевірку інформації, внесеної в накладні також не проводить.
В той же час відсутність взаємодії працівників структурних підрозділів підприємства по здійсненню перевірки всіх внесених до залізничних накладних відомостей та наявність у зв'язку з цим вини і інших працівників, не виключає вину самої позивачки в спричиненні шкоди підприємству у виді фінансових санкцій, оскільки навіть за відсутності перевірки іншими працівниками внесених відомостей до залізничних накладних щодо адреси одержувача вантажу, у випадку належного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, зазначена шкода не була б завдана.
Таким чином є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що дії позивачки не могли потягнути за собою негативні наслідки для підприємства, оскільки залізничні накладні підлягали дооформленню, перевірці, підписанню та направленню до станції навантаження Баси Південної залізниці, оскільки інформацію щодо адреси одержувача вантажу за своїми посадовими обов'язками вносила саме позивачка.
Проте позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до матеріальної відповідальності підлягають задоволенню, оскільки відповідачем під час притягнення позивачки до відповідальності не було враховане наступне.
Якщо пряма дійсна шкода, що заподіяна працівником підприємству, перевищує середній місячний заробіток працівника, з останнього стягується лише сума, що дорівнює середньому місячному заробітку, а решта шкоди, хоча вона має ознаки прямої та дійсної, працівником не покривається. Така межа відповідальності діє тільки в тому випадку, якщо працівник притягується до матеріальної відповідальності за одне правопорушення. Якщо ж працівник притягується до матеріальної відповідальності за кількома правопорушеннями, то й загальна межа його відповідальності буде дорівнювати середньому місячному заробітку за кілька місяців (кількість місяців дорівнює кількості правопорушень).
Трудове право не формулює понять правопорушень, що продовжуються або тривають. Уявляється, однак, що ці поняття можуть використовуватися при притягненні працівників до матеріальної відповідальності. Так, позивачка припустилась одних і тих же помилок при заповненні п'яти залізничних накладних 21 та 29 грудня 2018 року, а саме внесла неправильну адресу одного і того ж одержувача вантажу, що призвело до стягнення з ПАТ «Сумихімпром» на користь АТ «Українська залізниця» штрафів. А тому, колегія суддів вважає, що дії відповідача по визнанню кожного випадку внесення позивачкою в залізничну накладну неправильної адреси одержувача вантажу окремим правопорушенням і притягнення її за кожен такий випадок до матеріальної відповідальності в межах середнього місячного заробітку не відповідає закону. За вказаних обставин правильним є сукупність таких порушень, допущених працівником, кваліфікувати як одне правопорушення, що продовжується, за яке працівник повинен нести матеріальну відповідальність лише один раз у межах середнього місячного заробітку.
Пряма дійсна шкода - це основний елемент юридичного складу, який породжує обов'язок працівника відшкодувати матеріальну шкоду і дає право підприємству, установі організації притягти працівника до матеріальної відповідальності. До категорії прямої дійсної шкоди належать зокрема: сплачені на користь контрагентів за цивільно-правовими договорами, державного чи місцевого бюджетів, державних органів суми неустойки, фінансових санкцій, пені.
Згідно положень ст. 135-3 КЗпП України шкода у вигляді витрат підприємства визначається за фактичними виплатами (сплачено за ремонт пошкоджених працівником цінностей, переплачено за договором, переплачена заробітна плата, неустойку, сплачені фінансові санкції тощо).
Згідно ч. 2 ст. 136 КЗпП України розпорядження власника або уповноваженого ним органу або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. День виявлення - це день, коли власник (як його розуміє ст. 21 КЗпП) дізнався про заподіяння шкоди. Якщо працівник притягується до матеріальної відповідальності в разі заподіяння шкоди у формі витрат підприємства, установи, організації з вини працівника, днем, коли власник дізнався про виникнення шкоди, слід вважати день проведення виплати на користь третьої особи.
В оскаржених позивачкою наказах про притягнення її до матеріальної відповідальності (п. 2) зазначено: головному бухгалтеру ОСОБА_4 в порядку передбаченому діючим законодавством, звернути даний наказ до виконання, розпочати здійснювати відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 в порядку визначеному законодавством після фактичного виконання ПАТ «Сумихімпром» рішень судів про стягнення штрафів.
Як повідомив представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду відносно ПАТ «Сумихімпром» порушена справа про банкрутство, рішення судів про стягнення з товариства на користь АТ «Українська залізниця» штрафів у зв'язку з цим до цього часу не виконані, чи будуть виконані і коли саме товариству не відомо.
Таким чином відповідач притягнув позивачку до матеріальної відповідальності до проведення відповідних виплат по сплаті штрафів на користь АТ «Українська залізниця», що не відповідає положенням ст. 135-3, 136 КЗпП України.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду щодо мотивів задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Сумихімпром» про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до матеріальної відповідальностііз зазначенням, що ці позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав, викладених в даній постанові.
Виходячи з встановлених обставин справи, не можна погодитись і з рішенням суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до роз'яснень п. 13 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності виду діяльності чи галузевої належності.
Як вже зазначалося наявна вина позивачки в неналежному виконанні своїх посадових обов'язків внаслідок чого з ПАТ «Сумихімпром» на користь АТ «Українська залізниця» стягнуті штрафи за невірно зазначену адресу вантажоодержувача у п'яти накладних. Фактичне притягнення позивачки до матеріальної відповідальності не відбулося, оскільки відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 не здійснювались. Звернення до комісії по трудовим спорам та до суду за захистом своїх прав саме по собі не є негативними наслідками немайнового характеру, які підтверджують спричинення позивачці моральних страждань в розумінні ст. 237-1 КЗпП України. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Отже, рішення суду першої інстанції на підставі п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині мотивів задоволення позовних вимог про визнання незаконними і скасування наказів про притягнення до матеріальної відповідальності, та підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Пропорційно задоволеним позовним вимогам на користь позивачки підлягають стягненню з відповідача понесені нею та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,8 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3500 грн. Також з позивачки на користь відповідача пропорційно задоволеної частини апеляційної скарги підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1261,20 грн.
Враховуючи предмет та ціну позову, дана справа є малозначною, а тому касаційному оскарженню відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 3, п. 4; 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», подану через представника - адвоката Ільєнка Євгена Миколайовича задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2020 року змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до матеріальної відповідальності.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2020 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про відшкодування моральної шкоди та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог.
Змінити рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2020 року в частині розподілу судових витрат та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 4 340,80 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 1 261,20 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 03 липня 2019 року.
Головуючий: Т.А. Левченко
Судді: В.І.Криворотенко
С.Г. Хвостик