02 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2704/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С.,
у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах відповідно до пункту “а” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з часу звернення до відповідача.
Під час розгляду справи суд
28 травня 2020 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУПФУ в Полтавській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що 06 лютого 2020 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком №1. До заяви було додано усі документи, які підтверджують її право на пенсію на пільгових умовах, однак їй було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки, на думку відповідача, відповідно до наданих документів встановити факт її роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах не вбачається за можливе.
На переконання позивача, дії ГУ ПФУ в Полтавській області з приводу відмови у призначенні пільгової пенсії є неправомірними, так як вважає, що трудовий стаж, необхідний для призначення такої пенсії, підтверджується відповідними записами у трудовій книжці, яка є основним документом для підтвердження стажу роботи. Така обставина додатково засвідчується архівними довідками.
Вважає, що такі дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є протиправними, які не ґрунтуються на Законі та порушують її право на пенсійне забезпечення.
Також позивач вказувала, що їй безпідставно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки при прийнятті спірного рішення відповідачем на враховано рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-Р/2020.
26 червня 2020 року від ГУ ПФУ в Полтавський області надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що призначення пенсії відповідно до пункту “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” на підставі висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020, на яке посилається позивач у позовній заяві, відноситься до осіб, які набули пенсійного віку до 11.10.2017, так як з цієї дати пенсія на пільгових умовах за віком призначається тільки відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Оскільки позивачу 45 років виповнилось 30.09.2019, то умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а не на підставі пункту “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, бо станом на 11.10.2017 ОСОБА_1 не досягла 45 років, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Крім того, відповідачем зазначено, що позивач з офіційною заявою встановленого зразка до ГУ ПФУ в Полтавській області не зверталася, у зв'язку з чим, її звернення розглянуто в порядку Закону України “Про звернення громадян” і надано відповідну відповідь. А відтак, відповідачем не приймалося рішення про відмову позивачеві у призначенні пенсії та правовідносини між ГУ ПФУ в Полтавській області та позивачем з питання здійснення останньому призначення пенсії ще не виникали.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Обставини справи, встановлені судом
06.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Полтавській області з заявою, у якій просила обрахувати та повідомити про доцільність у призначенні ОСОБА_1 пенсії по Списку №1.
До заяви було додано усі документи, які підтверджують її право на пенсію на пільгових умовах, а саме: копію паспорту та ідентифікаційного коду; копію трудової книжки серії НОМЕР_1 ; диплом про навчання серії НОМЕР_2 від 29.06.1993; свідоцтво про шлюб; свідоцтво про народження дітей; архівні довідки, видані КУ “Трудовий архів м. Сєвєродонецька” за період роботи ОСОБА_1 у Сєвєродонецькому Відкритому акціонерному товаристві “Об'єднання Склопластик” з 21.07.1993 по 05.11.1993 та з 23.07.2001 по 30.11.2009, а саме: архівні довідки про заробітну плату від 08.08.2019 №Н-1526/01, від 08.08.2019 №Н-1528/01, від 08.08.2019 №Н-1529/01; архівні довідки про відпрацьовані дні та години у шкідливих умовах від 08.08.2019 №Н-1527/01, від 08.08.2019 №Н-1530/01, від 08.08.2019 №Н-1531/01; розшифровки кодів довідки про відпрацьовані дні та години від 08.08.2019 №Н-1532/01; архівні довідки про підтвердження трудового стажу від 08.08.2019 №Н-1533/01, від 08.08.2019 №Н-1534/01; копію наказу щодо проведення атестації робочих місць №245 від 01.09.1999 та №414 від 14.12.2004; копію картки ф. Т-2; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (підтвердження факту припинення підприємства).
Листом від 14.02.2020 №474-584/Н-02/8-1600/20 /а.с. 33-35/ відповідач повідомив позивача про те, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки, які народилися в період з 01 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року після досягнення 49 років 6 місяців. Вказував, що відповідно до наданих документів встановити факт її роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах не вбачається за можливе. Відповідно до пункту 2 статті 44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Враховуючи зазначене, документи для підтвердження пільгового стажу роботи на розгляд Комісії необхідно подати до Чутівського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Полтавській області не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Додатково зазначено, що для розгляду питання підтвердження пільгового стажу роботи Комісією ОСОБА_1 необхідно надати такі документи: заяву про підтвердження пільгового стажу роботи встановленого зразка; документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; трудову книжку; документи, видані архівними установами, зокрема: довідку про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).
Не погодившись з наданою відповіддю, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Отже, оскільки і Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, і Закон України “Про пенсійне забезпечення” регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України “Про пенсійне забезпечення” підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Висновки щодо правозастосування
Згідно з пунктом “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений пунктом “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” віковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали на 01.10.1974 р. - 31.12.1975 р. набували право на пенсію по досягненню 50 років.
Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів “в” - “е” та “ж” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, здійснюється до 01 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались пунктом “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 р. №2148-VIII (11.10.2017), яким текст Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом України від 03.10.2017 р. №2148-VIII у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, де указувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 р. №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Відтак, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пункт “а” статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції Закону України від 02.03.2015 р. №213-VIII та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 р. №2148-VIII.
Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 “У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року №213-VIII”.
Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року №213-VIII.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини названого судового акту застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: “На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам …”.
Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до Закону України від 02.03.2015 р. №213-VIII та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Відносно заявника правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 49 років 6 місяців за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Зважаючи на частину 1 статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі “Щокін проти України” (Shchokin v. Ukraine, заяви №№23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 р. по справі “Серков проти України” (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.
Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - “поза будь-яким розумним сумнівом”, у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - “баланс вірогідностей”.
Суд зазначає, що обране відповідачем трактування норм закону не враховує правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” на користь невладного суб'єкта - приватної особи, тобто на користь позивача.
Розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії, відповідач віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення пенсії.
Суд вважає, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для заявника закону, а саме положенням пункту “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” щодо вікового цензу, який складає 45 років.
Зважаючи на суть правовідносин, з приводу яких склався спір у цій справі, суд вважав за необхідне надати свою оцінку змісту відповіді Головного управління ПФУ в Полтавській області на звернення ОСОБА_1 .
Однак при цьому всьому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог при тих обставинах, що склалися.
Суд приймає до уваги твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 фактично звернулася до управління не зі заявою про призначення пільговою пенсії, а зі зверненням довільної форми, у якому вона просила «обрахувати та повідомити її про доцільність у призначенні пенсії по списку №1».
Аналізуючи текст заяви ОСОБА_1 , суд не вбачає підстав вважати її заявою про призначення пенсії - таке прохання у заяві, нехай навіть і довільної форми, відсутнє. Заява про призначення пенсії, на думку суду, може бути подана у довільній формі, але вона має містити вказівку на волевиявлення особи - прохання призначити пенсії відповідного виду.
У заяві ОСОБА_1 прохання призначити пенсію відсутнє.
Тому Головне управління ПФУ в Полтавській області цілком вірно розглядало заяву ОСОБА_1 як звернення, а не як заяву про призначення пенсії. Вірно було надано відповідь на цю заяву як на звернення і суд погоджується з твердженням відповідача про те, що рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , в даному разі не приймалося і це питання фактично не розглядалося.
Вказуючи на вірне, як на думку суду, застосування законодавства, яким внормовано призначення пільгової пенсії, суд наголошує, що позивачу слід було звернутися зі заявою про призначення пенсії. Цього вчинено не було.
Фактично позивач адресувала відповідачу звернення з приводу правозастосування та у передбаченому законом порядку та в строки отримала відповідь.
Отже право позивача не є порушеним та підстав для вжиття засобів судового захисту суд не виявив.
Тому у задоволенні позову суд відмовляє.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.С. Шевяков