03 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4200/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Пенсійний фонд України , Кабінета Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною. Під час розгляду справи суд, -
01 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Пенсійного фонду України , Кабінету Міністрів України про про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, як колегіального органу, у зв'язку з пасивною поведінкою, щодо реалізації своїх повноважень, відповідно до Закону України "Кабінет Міністрів України" щодо контролю відповідних міністерств та інших органів виконавчої влади для забезпечення соціальних і правових гарантій прав особам, звільненим з військової служби, встановлених чинними нормами частини третьої статті 52, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якими визначаються права та інтереси ОСОБА_1 , стосовно порядку виплати пенсії в повному обсязі, з дати виникнення права на її перерахунок, з урахуванням вимог частини п'ятої статті 17 Конституції України, правових висновків Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які захищають право військових пенсіонерів від протиправних дій органів влади або бездіяльності, яка призвела до завдання з 01.01.2018 по 01.03.2019, під час дії пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", матеріальної шкоди загальним розміром 53646,30 грн, через зміну правових підстав виплати пенсії військовослужбовцям всупереч з нормами спеціального Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що призвело до звуження змісту та обсягу прав позивача, в супереч вимогам частини третьої статті 52 спеціального Закону, шляхом виплати пенсії в неповному обсязі, що підтверджується висновками рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 по справі №826/3858/18, яке вступило в законну силу з 05.03.2019;
- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України сумісно з його територіальним органом у зв'язку з їх пасивною поведінкою, щодо реалізації своїх повноважень відповідно до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, з забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування пенсій та виплат пенсій, з дати виникнення права на перерахунок пенсії, через порушення законних інтересів ОСОБА_1 стосовно виплати пенсії в повному обсязі, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії розміром - 5969,70 грн, відповідно до норми прямої дії - частини третьої статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі чинного документу перерахунку пенсії з 01.01.2018, (додаток №3) в частині "Підсумок пенсії" (з надбавками): 10094,50 грн та з урахуванням вимог частини п'ятої статті 17 Конституції України, правових висновків Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які захищають право військових пенсіонерів від протиправних дій органів влади або бездіяльності, що призвела до завдання з 01.01.2018 по цей час матеріальної шкоди загальним розміром - 53646,30 грн, шляхом звуження змісту та обсягу прав ОСОБА_1 , через щомісячні виплати пенсії в неповному обсязі, що підтверджується висновками рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 по справі №826/3858/18, яке вступило в законну силу з 05.03.2019;
- стягнути на користь ОСОБА_1 грошові кошті, за сумісну бездіяльність Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України та його територіального органу, з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як пенсійного органу, який безпосередньо відповідає за щомісячні виплати пенсії позивачу, загальним розміром 53646,30 грн для забезпечення відшкодування шкоди, через неповну виплату пенсії з 01.01.2018 по 31.12.2019.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він є військовим пенсіонером, перебуває на обліку у ГУПФ України в Полтавській області та отримує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідач провів перерахунок пенсії позивача у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" з 1.01.2018, однак пенсійні виплати у спірний період проводив з урахуванням розстрочки, передбаченої пунктом 2 згаданої Постанови, що, на переконання позивача, є безпідставним, оскільки рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5.03.2019, пункт 2 Постанови КМУ від 21.02.2018 №103 визнано протиправним та нечинним. На цій підставі позивач вважав, що відповідачами допущено бездіяльність щодо виконання повноважень із забезпечення гарантованих державою прав військових пенсіонерів під час визначення порядку та розміру виплати пенсії, внаслідок якої йому завдано шкоду у розмірі недоплаченої пенсії, що за період з 1.01.2018 по 31.12.2019 становить 53646,30 грн.
21.11.2019 судом одержано відзив ГУПФ України в Полтавській області на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на те, що на момент здіснення перерахунку пенсії позивача положення пунктів 1, 2 Постанови КМУ від 21.02.2018 №103 були чинними, а тому правомірно враховані пенсійним органом. У свою чергу, набрання законної сили рішенням суду про визнання зазначених положень нечинними не створює підстав для виплати позивачу 100% підвищення пенсії, оскільки здійснення таких виплат не передбачено у чинних нормативно-правових актах. До того ж, наведений позивачем розрахунок суми недоотриманої пенсії не є належним розрахунком, оскільки проведений позивачем самостійно за відсутності відповідних спеціальних знань, а також є передчасним.
26.11.2019 судом одержано відзив Пенсійного фонду України на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Свою позицію відповідач обґрунтував посиланням на те, що нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 у спірний період проведено у відповідності до вимог чинного законодавства та з урахуванням наявних бюджетних асигнувань на такі цілі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року провадження у справі №440/4200/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №240/6263/18.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 поновлено провадження у справі.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, як визначено частиною другою статті 262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
З 21 січня 1997 року позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 80% грошового забезпечення.
У квітні 2018 року на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та на підставі довідки Полтавського обласного військового комісаріату від 20.03.2018 № ФП62608 відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 1.01.2018, за результатами якого підсумок пенсії з надбавками склав 10094,5 грн, з яких попередній розмір пенсії становив 4133,8 грн та підвищення - 5960,7 грн, з якого у період з 1.01.2018 по 31.12.2018 передбачено виплату підвищення щомісячно у розмірі 50%, що становить 2980,35 грн; з 1.01.2019 по 31.12.2019 - у розмірі 75%, що становить 4470,53 грн, а з 1.01.2020 - у розмірі 100%, що становить 5960,7 грн.
05.10.2019 позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою, у якій просив провести виплату йому пенсії у розмірі 100% суми підвищення /а.с. 16/.
Листом ГУПФ України в Полтавській області від 17.10.2019 вих. № 5380/М-03 позивачу повідомлено про відсутність підстав для виплати суми підвищення пенсії у розмірі 100% /а.с. 12-13/.
Позивач не погодившись з такою відповіддю звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 9.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону України від 6.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрала чинності з 1.01.2017) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постанова КМУ №704 набрала чинності з 1.03.2018.
Разом з цим, 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", відповідно до пункту 1 якої вирішено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., N 77, ст. 2374).
Пунктом 2 названої Постанови визначено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45.
Підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
В силу приписів статті 63 Закону №2262-XII, пункту 4 Порядку №45, позивач отримав право на перерахунок пенсії з 1 січня 2018 року відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 №103.
З огляду на визнання нечинним пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 рішенням окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5.03.2019, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.
Отже, з 5.03.2019 пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у рішенні від 6.08.2019 у зразковій справі №160/3586/19, що залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020.
Водночас суд визнає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань як підставу відмови у виплаті пенсії позивачу у повному обсязі, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
Відмова пенсійного органу у проведенні позивачу виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 8.11.2005).
Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 1.12.2004 №20-рп/2004, від 9.07.2007 №6-рп/2007.
Окрім того, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі №21-399во10, від 7.12.2012 у справі №21-977во10, від 3.12.2010 у справі №21-44а10).
Стосовно посилань відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", суд звертає увагу на такі обставини.
Цією постановою установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Дана постанова КМУ набрала чинності з 4.09.2019.
Разом з цим, з огляду на наведені вище висновки Верховного Суду у справі №160/3586/19 позивач має право на отримання з 5.03.2019 пенсії з урахуванням 100% підвищення.
Залученими до матеріалів справи копіями протоколів про перерахунок пенсійної виплати ОСОБА_1 підтверджено, що станом на 5.03.2019 розмір пенсії позивача з урахуванням 100% підвищення становитиме 10094,5 грн, тоді як у разі застосування з 4.09.2019 приписів постанови КМУ від 14.08.2019 №804 розмір пенсійної виплати зменшиться до 8604,33 грн .
Як визначено частиною четвертою статті 63 Закону №2262-ХІІ, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Суд зауважує, що фактично вищевказана Постанова Кабінету Міністрів України, з урахуванням вже визначеного позивачу з 5.03.2019 права на виплату пенсії з урахуванням 100% підвищення, з 4.09.2019 обмежує розмір гарантованого пенсійного забезпечення позивача у 2019 році 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1.03.2018, тобто вказаний нормативно - правовий акт Кабінету Міністрів України є таким, що звужує зміст та обсяг існуючих прав позивача на законодавчо встановлений розмір пенсійного забезпечення.
За таких обставин, у спірних відносинах відсутні підстави для застосування при обчисленні та нарахуванні пенсійних виплат позивачу з 4.09.2019 положень постанови КМУ від 14.08.2019 №804, оскільки такі дії призведуть до звуження права позивача на належний розмір гарантованої державною пенсійної виплати, що суперечитиме приписам статті 22 Конституції України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач у спірних відносинах має право на перерахунок та виплату пенсії з 5.03.2019 по 31.12.2019 з урахуванням 100% підвищення, визначеного станом на 1.03.2018.
Відтак, позовні вимоги в цій частині належить задовольнити.
Водночас, що стосується позовних вимог в частині перерахунку пенсії за період з 1.01.2018 по 5.03.2019, суд виходить з того, що у цей період пункт 2 Постанови КМУ №103 був чинним, а тому мав застосовуватись територіальним органом Пенсійного фонду.
Верховний Суд у постанові від 16.10.2019 у справі №2040/6740/18 зазначив, що відповідач (ГУПФ України в області), як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому ГУПФ не наділене правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно-правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Суд звернув увагу на вимоги частини другої статті 265 КАС України, яка визначає, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
За висновком Верховного Суду пункти 1, 2 постанови КМУ №103, які застосовані відповідачем при виплаті пенсії позивачу, були визнані протиправними і нечинними у судовому порядку рішенням суду у справі №826/3858/18, яке набрало законної сили 5.03.2019, а відтак, ураховуючи наведені вище положення процесуального закону, починаючи саме з цієї дати вказаний нормативно - правовий акт Кабінету Міністрів України, у відповідній частині, втратив чинність і не підлягав застосуванню.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наведені вище висновки Верховного Суду стосуються застосування у релевантних спірних відносинах аналогічних норм права, а тому враховуються судом під час розгляду цієї справи.
За таких обставин, зважаючи на те, що як на момент здійснення перерахунку пенсії позивача з 1.01.2018, так і під час проведення виплат за період з 1.01.2018 по 5.03.2019, положення пункту 2 Постанови КМУ №103 було чинним та підлягало виконанню відповідачем, підстави для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за цей період з урахуванням 100% підвищення відсутні.
При цьому суд також враховує, що до 1.01.2018 розмір пенсії позивача становив 4133,8 грн, а внаслідок перерахунку з 1.01.2018 розмір пенсійної виплати склав 7114,15 грн. Відтак, в цій частині спірних відносин відсутні підстави для висновку про звуження прав позивача внаслідок здійснення перерахунку пенсійної виплати з урахуванням розстрочки, передбаченої пунктом 2 Постанови КМУ №103.
А тому, у задоволенні позову в цій частині належить відмовити.
При цьому суд зауважує, що права позивача у спірних відносинах порушені протиправними діями ГУПФ України в Полтавській області щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати з 5.03.2019 по 31.12.2019 75% суми підвищення. Тож обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд, керуючись частиною другою статті 9 та пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії ГУПФ України в Полтавській області щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати з 5.03.2019 по 31.12.2019 75 відсотків суми підвищення пенсії, а також зобов'язати пенсійний орган провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) позивачу за цей період з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії.
Натомість підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ГУПФ України в Полтавській області грошових коштів у розмірі 53 646,30 грн для забезпечення відшкодування шкоди, яка виникла через неповну виплату пенсії за період з 1.01.2018 по 31.12.2019, відсутні, з огляду на такі обставини.
Спір, який становить предмет цієї справи, виник з огляду на звернення позивача до ГУПФ України в Полтавській області із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії, що, у свою чергу, була залишена органом Пенсійного фонду без задоволення. У позові позивач наполягає саме на стягненні з пенсійного органу пенсії та до матеріалів позовної заяви додає розрахунок суми до стягнення, що виконаний ним самостійно.
Оскільки у справі, що розглядається, пенсійним органом не здійснено розрахунок та нарахування пенсії позивачу у спірній частині та не обліковано таку суму як заборгованість з періодичних платежів, то в межах розгляду цієї справи суд уповноважений лише на надання оцінки діям територіального органу Пенсійного фонду щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії. Суд не є тим органом, на якого покладається обов'язок здійснювати розрахунок суми пенсії, адже завданням суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам, а не забезпечення ефективності державного управління.
При цьому суд визнає помилковими твердження позивача про те, що невиплачена йому частина пенсії є майновою шкодою, завданою органом державної влади, з таких міркувань.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що сума недоотриманої позивачем пенсії не є майновою шкодою, а позовна вимога про її стягнення не є вимогою про стягнення (відшкодування) шкоди.
Подібні висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №452/3296/16-ц та Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №440/85/19.
Отже, у задоволенні позову у цій частині належить відмовити.
Відсутні також підстави для задоволення позовних вимог, звернутих до Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 №794-VII (надалі - Закон №794-VII) Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
За змістом статті 2 Закону №794-VII до основних завдань Кабінету Міністрів України належить, зокрема, вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.
Згідно з приписами статті 20 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України у сфері національної безпеки та обороноздатності, зокрема, забезпечує соціальні і правові гарантії військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей.
Поряд з цим, відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 (надалі - Положення №280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Пунктом 3 Положення №280 визначено, що основними завданнями Пенсійного фонду України є, серед іншого, реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Підпунктом 6 пункту 5 Положення № 280 встановлено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Згідно з пунктом 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
За змістом пункту 4 цього Положення Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі, організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що виконання відповідними державними органами повноважень щодо контролю за належним здійсненням підпорядкованими органами наданих їм функцій та завдань, має наслідком виникнення публічно-правових відносин між суб'єктом, що здійснює контроль, та підпорядкованим суб'єктом.
У той же час завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини першої статті 5 згаданого Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
У контексті наведених приписів процесуального закону особа на власний розсуд визначає чи порушені її права та охоронювані законом інтереси рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте ці рішення, дії чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
У цій справі позивач звернувся до суду з позовом з метою отримати недоплачену суму пенсії, яка, на думку ініціатора звернення, йому невиплачена внаслідок бездіяльності Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України щодо реалізації зазначеними органами своїх повноважень в частині контролю відповідних органів виконавчої влади.
Разом з тим, встановлений законодавством порядок взаємодії та контролю між органами державної влади не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача.
До того ж суд враховує, що у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України з приводу неправомірності виплати йому пенсії з 1.01.2018 у повному обсязі та надання цими органами протиправних відмов на такі звернення.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність у спірних відносинах порушень прав та законних інтересів позивача діями чи бездіяльністю Кабінету Міністрів України та/або Пенсійного фонду України.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач від сплати судового збору звільнений, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Кабінету Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, код ЄДРПОУ 00019442), Пенсійного фонду України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ, код ЄДРПОУ 00035323), Головного управління Пенсійного фонду України (вул. Соборності, 66, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання бездіяльності протиправною стягнення коштів задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 5 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року 75 відсотків суми підвищення належної йому пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (із врахуванням раніше виплачених сум) з 5 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя К.І. Клочко