Справа № 357/6197/20
3/357/2718/20
01.07.2020 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дубановська І. Д. , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВРПП Білоцерківського ВП відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ОСОБА_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ,
за ст.185 КУпАП,-
30 червня 2020 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення протокол серія ГР №377957 від 03 травня 2020 року:
ОСОБА_1 , 02 травня 2020 року о 23 год. 52 хв. в АДРЕСА_1 вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського ОСОБА_3 , образливо чіплявся, шарпав за одяг, намагався завдати удар кулаком в обличчя, зірвав нагрудний жетон, пошкодив едпестрій, погрожував фізичною розправою, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що ніяки дії в бік працівників поліції не вчиняв.
Захисник Любченко Н.Ю. в судовому засіданні пояснила, що в протоколі про адміністративне правопорушення міститься посилання на протоколи про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ст.ст.130, 122-2, 185 КУпАП, пояснення свідків: ОСОБА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 . Так, матеріали справи №357/6197/20 про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП ОСОБА_1 (протокол від 03.05.2020 року №377957) не містять належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , за ст.185 КУпАП, а наявні не узгоджуються між собою. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Протокол про адміністративне правопорушення не є доказом вини особи, а лише містить дані про докази, якими підтверджується вина. Слід зазначити, що в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебували на розгляді об'єднані матеріали щодо ОСОБА_1 , №357/4390/20, 3/357/1940/20 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та матеріали №357/4391/20, 3/357/1941/20 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого, ст.122-2 КУпАП, під єдиним номером 357/4390/20, 3/357/1940/20, за якими судом було прийнято рішення - постанова від 03 червня 2020 року, якою ОСОБА_1 , було звільнено від адміністративної відповідальності за відсутності в його діях складу адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.130 КУпАП та ст.122-2 КУпАП. Під час розгляду зазначених матеріалів, був допитаний свідок (який також зазначений у протоколі від 03.05.2020 року (№ 377957)), пояснення якого є ідентичні (копія) з іншими матеріалами; досліджено письмові докази; переглянутий диск з відео записом. Під час перегляду диску в судовому засіданні було встановлено, що він не має звуку. Матеріали справи не містять в собі відомостей про номер та серію відеокамери, дату його виробництва та назви камери, на яку здійснювався відеозапис. Не долучені до справи працівниками поліції свідоцтва, що стосується технічного приладу «відеокамери», не дають можливості встановити той факт, що відеозапис на камеру у відношенні до ОСОБА_1 було проведено спеціальним технічним засобом, що використовується в підрозділах поліції для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху. Ці обставини в свою чергу позбавляють можливості перевірити та зробити висновок про те, чи були інспектором поліції, під час складання даного протоколу, дотримані вимоги законодавства щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, та чи не було порушено прав особи, яка притягується. У матеріалах справи відсутній оригінал відеозапису з нагрудної камери, а лише міститься СД диск, що є копією відеозапису. Тобто в матеріалах справи відсутнє джерело походження відеозапису. Допитаний свідок ОСОБА_5 пояснив, що 02 травня 2020 року в ночі почув крики, вийшовши зі свого будинку підійшов до місця події, де побачив бійку між працівниками поліції та своїм сусідом ОСОБА_1 .. Зазначив, що сусіда ОСОБА_1 , тягали по його ж подвір'ю працівники поліції. Разом з іншим сусідом розборонили дану бійку, після чого пішов додому. Пояснення які маються в матеріалах справи не надавав, підписів будь яких не ставив. Лише наступного дня, коли до нього приїхали працівники поліції розписався на бланку, на якому було зазначено, «з моїх слів записано вірно» оскільки дуже поспішав на роботу. В його присутності освідування на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не проводилось. Отже, під час судового провадження були встановлені обставини, що виключають безспірність доказу - пояснення свідка, які зазначено в протоколі від 03 травня 2020 року (№377957) і які є тими ж самими по всім протоколах: за ст.ст.130, 122-2, 185 КУпАП, складених відносно ОСОБА_1 , працівниками поліції 03 травня 2020 року. Таким чином, із аналізу вказаних нормативно-правових актів слідує, що обов'язковими ознаками, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених, законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків. На підставі вище викладеного, просить суд провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Любченко Н.Ю., дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.1 КУпАП України, завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 р. Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.
Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 р.; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 р.); дрібні правопорушення пов'язані з нанесенням шкоди (Рішення ЄСПЛ в справі «Лауко та Кадубеч проти Словаччини», від 2 вересня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI).
ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору "кримінального обвинувачення" до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія ( ОСОБА_6 Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).
Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст.6 Конвенцї не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.
Тобто у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень ст.9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнаються протиправні, винні (умисні або необережні) дії або бездіяльність, які посягають на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, а також встановлений порядок управління і які тягнуть за собою застосування адміністративно-правових санкцій.
Склад проступку включає в себе ознаки, які об'єднуються в чотири групи (елементи), що характеризують: - об'єкт адміністративного проступку, - об'єктивну сторону проступку; - суб'єкт адміністративного проступку; - суб'єктивну сторону проступку, і являють собою нерозривну єдність, і наявність яких обов'язкова для кваліфікації конкретного діяння.
При цьому, у випадку, коли хоча б один з елементів відсутній або ж не відповідає тим властивостям, що передбачені відповідною статтею Особливої частини КУпАП, - указане діяння адміністративним проступком (правопорушенням) не являється.
Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Згідно з вимогами ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. За невиконання вимоги зупинитися
Відповідальність встановлена ст.185 КУпАП, настає у разі вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки, а також суспільні відносини у сфері державного управління. Під державним управлінням слід розуміти підзаконну, юридично-владну діяльність організуючого, виконавчо-розпорядчого характеру, яка здійснюється органами виконавчої влади і спрямована на організацію виконання законів, практичне виконання завдань і функцій держави з безпосереднього та оперативного керівництва економікою, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом.
Об'єктивна сторона правопорушення дістає вияв у злісній непокорі, тобто відмові виконати законне розпорядження або вимогу працівника поліції при виконанні ним своїх службових обов'язків, а також вчиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України та не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст.23,24 Закону України «Про Національну поліцію» визначено основні та додаткові повноваження поліції.
Статтею 62 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону. Правопорушення щодо поліцейського або особи, звільненої зі служби в поліції, її близьких родичів, вчинені у зв'язку з його попередньою службовою діяльністю, мають наслідком відповідальність відповідно до закону. Як встановлено в абзаці другому пункту 7 Постанови Пленуму ВСУ №8 від 26.06.92р. "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів", злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Таке саме тлумачення використав Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" (справа про строки адміністративного затримання) від 11 жовтня 2011 року № 1-28/2011 року, в якому також розкрито зміст «простої» непокори - що означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Таким чином, із аналізу вказаних нормативно-правових актів слідує, що обов'язковими ознаками, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених, законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків.
Як слідує зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серія ГР №377957 від 03 травня 2020 року згідно якого ОСОБА_1 , 02 травня 2020 року о 23 год. 52 хв. в АДРЕСА_1 вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського ОСОБА_3 , образливо чіплявся, шарпав за одяг, намагався завдати удар кулаком в обличчя, зірвав нагрудний жетон, пошкодив едпестрій, погрожував фізичною розправою.
КУпАП визначено форму й основні елементи протоколу про адміністративне правопорушення. У протоколі на забезпечення своєчасного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законодавством, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, суть його, дані про свідків і потерпілих, їх пояснення, а якщо заподіяно матеріальної шкоди, про це теж необхідно зазначити у протоколі. У даній справи протокол не містить всіх даних необхідних для розгляду справи по суті. Відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення обов'язкових реквізитів, перелік яких міститься у ст.256, 283 КУпАП утруднює визначення складу адміністративного правопорушення, й обмежує права учасників.
Так, протокол про адміністративне правопорушення (який є документом, що засвідчує факти неправомірних дій, і одним із джерел доказів), не містить всіх необхідних реквізитів: відеозапису нагрудного відео реєстратора патрульних поліцейських з фіксацією події суду не надано.
Судом встановлено, що із формулювання суті адміністративного правопорушення, яка наведена у зазначеному протоколі не вбачається того факту, що ОСОБА_1 вчинив саме злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, так як не зазначено яка саме вимога працівника поліції ним не була виконана, зокрема чи була вона наполегливою, неодноразово повтореною, законною вимогою. В протоколі про адміністративне правопорушення відсутній опис обставин, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 злісної непокори законної вимоги працівника поліції, то слід вважати, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, так як його фабула містить не всі відомості, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
З огляду на ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено в чому полягала непокора законної вимоги працівника поліції та по своєї суті не може кваліфікуватись, як злісна непокора законної вимоги працівника поліції. Зміна кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не віднесена до компетенції суду відповідно до норм КУпАП.
В судовому засіданні не підтверджується доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП належними, допустимими та достовірними доказами, а тому згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочато підлягає закриттю, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.247, 283, 284 КУпАП, суддя
Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області І.Д. Дубановська