(про арешт тимчасово вилученого майна)
Справа № 348/1033/20
Номер провадження 1-кс/348/310/20
03 липня 2020 року м.Надвірна
Слідчий суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого СВ Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 , розглянув клопотання старшого слідчого СВ Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна.
Клопотання погоджене прокурором Надвірнянської місцевої прокуратури ОСОБА_5 та надійшло до суду поштовим зв'язком 03.07.2020 року.
Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020090200000451 від 01.07.2020 року щодо кримінального провадження, у межах якого було подано клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши слідчого ОСОБА_3 , -
Старший слідчий СВ Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 звернувся в суд з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст.171 КПК України.
В обгрунтування своїх вимог слідчий посилається на те, що слідчим відділенням Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020090200000451 від 01.07.2020 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.240 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 30.06.2020 року до чергової частини Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області надійшло повідомлення про те, що на правому березі річки «Бистриця-Надвірнянська» у селі Назавизів Надвірнянського району Івано-Франківської області виявлено особу, яка здійснювала забір піщано-гравійної суміші.
Виїздом слідчо-оперативної групи було проведено огляд місця події на правому березі річки «Бистриця-Надвірнянська» у селі Назавизів Надвірнянського району Івано-Франківської області, за координатами 48°40'48.5"N 24°35'34,4"Е (48.680139, 24.592889) було виявлено та вилучено дерев'яний віз із номерним знаком « НОМЕР_1 », заповнений піщано-гравійною сумішшю, та з лопатою із дерев'яним руків'ям, поруч із якими знаходилась особа, яка назвалась як ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , та вказав, що вказані речі належать йому. Після проведення огляду місця події дерев'яний віз із номерним знаком « НОМЕР_1 », заповнений піщано-гравійною сумішшю, поміщено на зберігання на територію Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області.
Слідчий зазначає, що підставами для тимчасового вилучення вище зазначеного майна стало те, що вони зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, могли бути використані як засоби вчинення кримінального правопорушення. Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження - накладення арешту на майно може призвести до його можливого приховування, пошкодження, зникнення, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
В ході досудового розслідування будь-які документи, які підтверджують право власності на майно зазначене у клопотанні не здобуто, однак є достатні підстави вважати, що зазначеним майном користувався та розпоряджався ОСОБА_6 , оскільки вони були безпосередньо вилучені біля нього під час проведення огляду місця події та те, на яке вказав останній.
З метою запобігання можливого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вилученого майна, оскільки існує сукупність підстав вважати, що воно в подальшому може мати доказове значення під час досудового розслідування та могло зберегти на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також потреби проведення низки слідчих дій та ряду експертних досліджень із вказаним майном, виникла потреба у арешті тимчасово вилученого майна, а тому слідчий просить у встановленому законом порядку накласти на них арешт із забороною користування, відчуження та розпоряджання.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задоволити.
Заслухавши слідчого, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання.
Згідно із ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.167 КПК України - тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, ч.3 ст.170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Тому, з огляду на положення ч.2, 3 ст.170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч.2, 3 ст.170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
В судовому засіданні встановлено, що дерев'яний віз із номерним знаком « НОМЕР_1 », заповнений піщано-гравійною сумішшю, та лопата із дерев'яним руків'ям, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, могли бути використані як засоби вчинення кримінального правопорушення та можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому необхідно у встановленому законом порядку накласти на дане майно арешт.
Відповідно до пунктів 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Слідчий суддя констатує, що в якості мети та правової підстави для накладення арешту, визначених п.1 ч.2 та ч.3 ст.170, а також п.3 ч.2 та ч.5 ст.170 КПК України, слід накласти арешт на майно з метою його збереження як речових доказів.
Обставин, які підтверджують, що заборона користування даним рухомим майном призведе до наслідків, визначених в ч.10 ст.170 КПК України, матеріалами провадження не встановлено.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що клопотання органу досудового розслідування підлягає задоволенню та слід накласти арешт на рухоме майно із забороною користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки дерев'яний віз із номерним знаком « НОМЕР_1 », заповнений піщано-гравійною сумішшю, та лопата із дерев'яним руків'ям, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, могли бути використані як засоби вчинення кримінального правопорушення та можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Керуючись ст.ст.131, 132, 167, 170 -173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна - задоволити.
Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на лопату із дерев'яним руків'ям та дерев'яний віз із номерним знаком « НОМЕР_1 », заповнений піщано-гравійною сумішшю, що поміщено на зберігання на територію Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області та якими користувався ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , що були вилучені під час проведення огляду місця події на правому березі річки «Бистриця-Надвірнянська» у селі Назавизів Надвірнянського району Івано-Франківської області за координатами 48°40'48.5"N 24°35'34,4"Е (48.680139, 24.592889).
Дерев'яний віз із номерним знаком « НОМЕР_1 », заповнений піщано-гравійною сумішшю та лопату із дерев'яним руків'ям - зберігати на території Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню старшим слідчим СВ Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 .
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково відповідно до ст.174 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення відповідно до п.9 ч.1 ст.ст.309, 395 КПК України.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1