Справа № 346/3068/19
Провадження № 2/346/183/20
03 липня 2020 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі:
головуючого-судді Веселова В.М.
секретаря - Максим'юк М.А.
представника позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ПАТ «Страхова група ТАС» в особі західної регіональної дирекції про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину-
Позивачка звернулася з позовом про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок вчинення злочину та уточнивши позовні вимоги просить стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на її користь 63 334 грн матеріальної шкоди та по 100 000 грн. моральної шкоди. В позовній заяві ОСОБА_3 вказує, що як встановлено 09 вересня 2012 року приблизно о 20 годині 00 хв. у світлу пору доби, суху погоду, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «FIAT Ducato», реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався прямою ділянкою автодороги Н-10 Стрий-Чернівці, що між с. Старі Кривотули Тисменицького району та смт. Отинія Коломийського району Івано-Франківської області, в напрямку смт. Отинія. У салоні даного автомобіля на передньому пасажирському сидінні знаходились пасажири ОСОБА_4 та малолітні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . У цей час у зустрічному напрямку автомобілем марки «DAEWOO Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 рухався водій ОСОБА_7 . На безпечній для інших учасників руху відстані ОСОБА_7 виїхав на смугу зустрічного руху та повернувся на раніше займану смугу. У свою чергу водій ОСОБА_2 , завчасно виявивши небезпеку для руху зустрічного автомобіля «DAEWOO Lanos», який рухався у межах смуги транспортним засобом назустріч загальному потоку, неправильно зреагував на цю небезпеку, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу в межах своєї смуги, перед зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем «DAEWOO Lanos». При цьому водій ОСОБА_2 порушив вимоги Правил дорожнього руху України внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув чоловік позивачки -водій ОСОБА_7 . Внаслідок вчинення ОСОБА_2 злочину їй було заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Матеріальна шкода складається з витрат понесених внаслідок смерті чоловіка та знищення автомобіля, який належав їм на праві приватної власності, розмір якої складає : 600 грн. за проведення експертизи, 4300 грн.ритуальні послуги, 50434 грн. шкода заподіяна майну-знищення автомобіля та 8000 грн. витрати пов'язані зі встановленням пам'ятника, всього в загальній сумі 63334 грн. Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Внаслідок смерті чоловіка, вона стала одинокою матір'ю, на вихованні якої залишилось двоє неповнолітніх дітей.
Смерть чоловіка призвела до сильних душевних страждань та переживань. Моральні страждання тривають і по даний час, тому розмір моральної шкоди повинен становити не менше 200 000 грн., тобто з кожного з відповідачів по 100 000 грн. та стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду в сумі 13884 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.
Крім цього, представник позивачки та позивачка в позові вказують,що відповідач ПАТ «Страхова група ТАС» була страхувальником автомобіля її чоловіка позивачки згідно Договору обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів №АВ2893006 від 23.03.2012 року на суму 50 000 грн., без врахування франшизи у сумі 550 грн., відповідно сума відшкодування страхувальником повинна становити 49 500 грн., відповідно просить стягнути з ПАТ «Страхова група ТАС» - 49450 грн.
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач - ОСОБА_4 - в судове засідання не з'явився, про день , час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, шляхом публікації оголошення про виклик на сайті «Судова влада».
Відповідач ОСОБА_2 - в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, вказав,що є безробітним,має маленьку дитину,відповідно не має можливості сплачувати суми на користь позивачки.
Представник ПАТ «Страхова група «ТАС» позовні вимоги заперечив в повному обсязі, подав відзив, в якому зазначив,що оскільки позивачка звернулась до страхової компанії тільки 8 липня 2019 року,до заяви не було додано жодних документів,які передбачені ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів», відповідно керуючись п.37.1.4. ст.37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції,що діяла на момент укладення Полісу №АВ/2893006 від 23.03.2012 року,підставою відмови у здійснення страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року,якщо ж заподіяна майну потерпілого і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого з моменту скоєння ДТП. Тому просить у позовних вимогах відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно ст.ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2019 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки. У відповідності до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки. Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 63334 грн. майнової шкоди та 150 000 грн. моральної шкоди. В решті позову відмовлено. У задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_4 та АТ «СГ'ТАС» в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 майнової та моральної шкоди відмовлено (а. с. 53-61).
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського Апеляційного суду від 18 червня 2019 року, вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2019 року щодо ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України в частині вирішення цивільного позову потерпілої скасовано, направивши кримінальне провадження в цій частині на новий судовий розгляд в цей же суд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок суду залишено без змін (а. с. 62-66).
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Встановленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов'язанііз відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій, які регулюються Цивільним Кодексом України.
Так, ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Судом також з'ясовано, що в добровільному порядку витрати не відшкодовані.
Відносини, що склалися між сторонами суд відносить до правовідносин щодо відшкодування матеріальної шкоди та керується главою 82 «Відшкодування шкоди» ЦК України.
У відповідності до ст.1166 ЦК України майнова шкода,завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода,завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода може полягати в знищенні або пошкодженні наявного майна потерпілої сторони, а також в додаткових витратах для відновлення цього майна. Згідно із ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала,за наявності її вини.
Згідно ст.22 ЦК України особа,якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, при чому збитки відшкодовуються в повному обсязі.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6 (з змінами ) зазначено,що розглядаючи позови про відшкодування шкоди,суди повинні мати на увазі,що шкода,заподіяна особі і майну громадянина,підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою,яка її заподіяла,за умови,що дїї останньої були неправомірними,між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено відшкодування збитків.
За нормами ч. 2 ст. 16 ЦПК України, особи, які порушили права та законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову. Відповідно до ч.5 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже, якщо позивач для підтвердження розміру шкоди надав висновок спеціаліста, а відповідач, заперечуючи проти цього розміру, після виконання судом вимог ст.ст.76-81 ЦПК України не надає ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень, суд відповідно до вимог ст.ст. 263-268 ЦПК України ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.
Постановою Судової палати в цивільних справах ВСУ від 14 вересня 2016 року №6-725цс16 зазначено, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 20 січня 2016 року, розглянувши справу № 6 - 2808 цс 15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди.
Оскільки ДТП породжує деліктне зобов'язання, потерпілий в якому може вимагати відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, та договірне зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий також має право вимоги до страхової компанії про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до правового висновку ВСУ, висловленого у постанові від 29 червня 2016 року № 6-192цс16, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. ВСУ визнав вірним висновок суду першої інстанції, що особа звернулась до суду в межах строку позовної давності, оскільки набула реальну можливість захистити своє право в судовому порядку, коли її очікуване право на задоволення своїх вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, було порушене. ВСУ зазначив, що право особи на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права виникає (та відповідно перебіг позовної давності починається) з моменту, коли право цієї особи порушене (особа довідалася про порушення свого права), тобто з моменту відмови страховика у виплаті страхового відшкодування.
У правовому висновку ВСУ у постанові від 11 жовтня 2017 року № 6-1365цс17 ВСУ вказав, що позивач дізнався про порушення свого права та про особу, яка його порушила (водія, що спричинив ДТП), тобто в день скоєння ДТП, внаслідок якої пошкоджено автомобіль, і саме із цього часу у позивача виникло право вимоги до безпосереднього заподіювача шкоди. Слід зазначити, що у цій справі позивач звертався до суду з позовом до страхової компанії та до водія, який спричинив ДТП, та просив стягнути страхове відшкодування та відшкодування майнової та моральної шкоди, а винуватець ДТП заявляв про застосування позовної давності.
ВСУ, зазначено, що при зверненні з вимогою до страхової компанії, перебіг позовної давності для такої вимоги починається з моменту, коли страхова компанія порушила свій обов'язок за договором, а при зверненні з вимогою про відшкодування шкоди до безпосереднього заподіювача шкоди, перебіг позовної давності для вимоги потерпілого починається з дня скоєння ДТП.
Трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №753/2541/16-ц.
Згідно правового висновку Верховного Суду України по справі №6-954цс16, відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на зазначені положення ЦК України, факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу). Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.
Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
У справі, яка переглядається, установивши, що позивач звернувся до суду з позовом до особи, яка завдала шкоди, й просив стягнути з відповідача грошові кошти на відшкодування шкоди, завданої ДТП, суди не забезпечили реалізації абсолютного права позивача на відшкодування цієї шкоди безпосередньо особою, яка завдала шкоди, - відповідачем, на підставах, передбачених законом (статтею 1192 ЦК України).
Право потерпілого на відшкодування шкоди є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про її відшкодування може бути пред'явлена безпосередньо до винного, навіть якщо його відповідальність застрахована визначено Верховним Судом по справі № 344/10730/15-ц, провадження № 61-5079 св 18 від 14.02.2018р.)
У відповідності до ст.411 ЦПК України правові позиції Верховного Суду є обов'язковими для суду першої інстанції. Частина 4 ст. 263 ЦПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічне твердження закріплене і в ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
У відповідності до Наказу Міністерства юстиції України та Фонду Державного Майна України «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів» (Методика, п.1.6) від 24.11.2003 N 142/5/2092, - відновлювальний ремонт - це ремонт з відновленням пошкоджених чи розкомплектованих складових дорожнього транспортного засобу. Таким чином, відновлювальний ремонт це є ремонтні роботи в які входять усунення пошкоджень транспортного засобу, які отримав даний транспортний засіб під час ДТП. Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміються знешкодження або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або приниження нематеріальних благ (життя, здоров'я тощо).
Як вбачається з представленого позивачем висновку №153 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку , складеного 23.05.2013 року (а.с.6) , вартість матеріального збитку автомобіля позивача становить 50436 грн. гривень (а.с.14).
Як вбачається з матеріалів справи вина обвинуваченого ОСОБА_2 є доведена вироком Коломийського міськрайонного суду, який в цій частині залишено в силі ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року (а.с.62). Інший відповідач - ОСОБА_4 є власником автомобіля,яким керував обвинувачений і правомірно притягнутий позивачкою в якості співвідповідача, як власник джерела небезпеки - автомобіля. Своїми діями обвинувачений наніс матеріальну та моральну шкоду позивачці. Так, позивачка втратила чоловіка, годувальника в сім'ї, батька дітей , ця втрата є непоправимою. Внаслідок цієї втрати позивачка залишилась одна з дітьми,яких повинна підняти та виховати самотужки, перенесла горе, пов'язане з втратою рідної людини, яку поховала, на певний час перенесла сильний стрес та відчуття біди, горя і безпорадності. Відповідно суд вважає, що моральна шкода підлягає до частково задоволення. Так само суд вважає, що підлягає стягненню підтверджена нанесена матеріальна шкода. Так, позивачкою було сплачено 4300 грн. за ритуальні послуги, вартість знищеного автомобіля становить 50434 грн., 8000 грн. витрачено на встановлення пам'ятника. Крім цього, позивачкою витрачено 600 грн. за складання експертного висновку,та вартість правової допомоги,яка становить 10 000 грн.
Щодо позовних вимог до страхової компанії «Страхова група «ТАС», то суд приходить до наступних висновків. Автомобіль , яким керував чоловік позивачки був застрахований Полісом №АВ НОМЕР_3 2893006 від 23.03.2012 року і цього факту не заперечує страхувальник. Позивачка звернулась до страхувальника з листом про відшкодування страхового випадку в серпні 2016 року і отримала відповідь від страхувальника 18 серпня 2016 року №18/08/01, яка є в матеріалах справи (а.с.43). В даному листі страхувальник не заперечує щодо відшкодування після виконання позивачкою ряду вимог , передбачених ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних траснпортних засобів» в редакції, що була чинною на момент укладення полісу страхування №АВ/2893006 від 23.03.2012 року. В своїх поясненнях до Коломийського міськрайонного суду (а.с.39), страхувальник вказує, що оскільки кримінальне провадження щодо скоєного ДТП триває і рішення по справі ще не прийняте, і не набрало законної сили, то страхувальник не може прийняти рішення про виплату страхового відшкодування потерпілій ОСОБА_3 .
Вирок Коломийського міськрайонного суду від 22 січня 2019 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , набрав законної сили 18 червня 2019 року, з часу проголошення ухвали Івано-Франківським апеляційним судом, відповідно позивачка, як потерпіла повторно звернулась до Страхувальника з листом про відшкодування страхового випадку (а.с.116). Однак, відповіді не отримала.
За таких обставин, суд приходить до висновку,що страхувальник,який у відзиві (а.с.109) вказує,що позивачка не зверталась у встановлені строки до страхувальника про виплату їй страхового відшкодування не відповідають дійсності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної заяви частково,оскільки відповідачі завдані позивачці збитки добровільно не відшкодували.
Враховуючи, що моральна шкода відшкодовується одноразово, суд вважає, що позивач має права вимагати відшкодування моральної шкоди, а тому у цій частині позов слід задовольнити.
На підставі ст.ст.1166,1167,1187,1192,1194 ЦК України, та керуючись ст.ст. 76-81,239,263,264,265,268,354,411 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6 та правовими висновками ВСУ від 14 вересня 2016 року №6-725цс16 ,від 20 січня 2016 року, № 6 - 2808 цс 15, від 29 червня 2016 року № 6-192цс16, від 11 жовтня 2017 року № 6-1365цс17, №6-954цс16,від 14.02.2018 року №61-5079 св 18, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ПАТ «Страхова група ТАС» в особі західної регіональної дирекції про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , уродженця с. Виноград Коломийського району, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 матеріальну шкоду в розмірі 13884 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , уродженця с. Виноград Коломийського району, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 в рахунок завданої злочином моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , уродженця с. Виноград Коломийського району, жителя АДРЕСА_1 судовий збір в сумі 768 грн.40 коп. на користь держави на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача: 31211256026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , уродженця с. Виноград Коломийського району, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 судові витрати за надання правової допомоги адвоката в сумі 10 000 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 матеріальну шкоду в розмірі 13884 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 в рахунок завданої злочином моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. грн. на користь держави на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача: 31211256026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 ради судові витрати за надання правової допомоги адвоката в сумі 10 000 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 ради страхову виплату в сумі 49 450 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно п.12 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020р. під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 354 ЦПК України продовжується на строк дії такого карантину.
Повний текст рішення складено 3 липня 2020 року.
Суддя Веселов В. М.