Справа № 291/1710/19
2-а/291/10/20
Ружинський районний суд Житомирської області
02 липня 2020 року
Ружинськийрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої - судді Митюк О.В.,
при секретарі -Підгорної А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Ружин справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області,інспектора СРПП №2 лейтенанта поліції Нечипорука О.Ф.
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
Представник позивача Мельник О.С. звернувся до суду з адміністративним позовом до Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області,інспектора СРПП №2 лейтенанта поліції Нечипорука О.Ф. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що постановою поліцейського Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській областівід 14.12.2019 року на нього було накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у розмірі 255,00 грн. Постанову поліцейського позивач вважає незаконною, так як Правил дорожнього руху він не порушував, ніякого адміністративного правопорушення не скоював, постанову було винесено з грубим порушенням вимог КУпАП, та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, а деякі відомості постанови не відповідають дійсності.
В судове засідання представник позивача не з'явився, направив заяву відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, позовні вимоги просив задовольнити, справу слухати в його відсутність та у відсутність позивача.
В судове засідання лейтенант поліції, інспектор СРПП №2 Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області Нечипорук О.Ф. не з'явився, був повідомлений про місце, час, дату розгляду справи належним чином, причини неявки суду не відомі. Відзив на позов суду не надав.
Згідно ч.1 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження). Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, постановою поліцейського Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській областілейтенанта поліції Нечипорука О.Ф. від 14 грудня 2019 року на позивача було накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у розмірі 255,00 гривень.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_2 14.12.2019 року о 11 год. 05 хв. смт.Ружиніпо вул.Паволоцькакерував автомобілем HondaAccord пересік суцільну лінію дорожньої розмітки, яка розділяє потоки транспортних засобів, чим самим порушив п.п 34.1.1 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.
Відповідно ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.34.1.1 ПДР України лінії горизонтальної розмітки мають білий колір. Синій колір має лінія 1.1, якщо нею позначаються майданчики для паркування, відведені на проїзній частині. Жовтий колір мають лінії 1.4, 1.10.1, 1.10.2,1.17, а також лінія 1.2, якщо нею позначаються межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів. Червоно-білий колір мають лінії 1.14.3-1.14.5, 1.15. Оранжевий колір мають лінії тимчасової розмітки.
Розмітка 1.25-1.28 дублює зображення знаків.
Горизонтальна розмітка має таке значення:
1.1 (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
Як вбачається з пояснень представника позивача викладених в позовній заяві, згідно оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченому ч.І ст.122 КУпАП. Ніби-то Позивач пересік суцільну лінію дорожньої розмітки, чим самим порушив п.п. 34.1.1. ПДР України. Проте, позивач рухаючись по вказаному відрізку автодороги, здійснив обгін вантажівки «КАМАЗ», яка рухалась менше 30 км/год. Дійсно, п.п. 34.1.1. ПДР України забороняється перетинати суцільну лінію. Однак, відповідно до цього ж пункту, встановлюється виняток. За умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати дану лінію для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год. Таким чином, вважає, що позивач не порушив ПДР України, оскільки здійснив обгін вантажівки «КАМАЗ», яка рухалась 30 км/год. Проте, відповідач даного зауваження позивача під час здійснення своїх повноважень не прийняв до уваги. Інспектор повідомив позивача, що в якості доказів він має показання свідка водія «КАМАЗу». На запитання позивача інспектору, з якою швидкістю рухався ТЗ «КАМАЗ», інспектор процитував водія «КАМАЗу»: «близько 50км/год». Тобто водій «КАМАЗу» не впевнений з якою точно швидкістю він рухався. А позивач здійснюючи обгін попередньо бачив патрульний автомобіль, звідси можна зробити припущення, що позивач явно впевнився у правилах здійснення маневру, а саме: швидкість попутного Т3(менше 30км/год.) та безпечності здійснення маневру, про що повідомив інспектора пізніше. Позивач здійснив обгін ТЗ «КАМАЗ», виїхавши лише лівими колесами за суцільну лінію, що в принципі, можна класифікувати, як випередження, з огляду на те, що вантажівка «КАМАЗ» повільно рухалася крайнім положенням проїзної частини.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Положеннями ч. 1 ст. 122 КУпАП встановлено відповідальність, у тому числі, за порушення вимог дорожньої розмітки проїзної частини доріг.
Встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтвердили факт порушення позивачем вимог п.34.1.1 ПДР.
Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача відповідач жодних належних і достовірних доказів визначених законом суду не надав. Відзиву на позов, та будь -яких відеоматеріалів не надав.
Згідно постанови Верховного суду від 26 квітня 2018 року у справі за №338/1/17, суд дійшов висновку, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Крім того, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
В силу вимог ч. 1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Сама по собі постанова, без інших належних та допустимих доказів, не підтверджує факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень та закрити провадження у справі.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення від 14 грудня 2019 року слід скасувати, а провадженні у справі закрити.
Керуючись ст.ст.5, 8-11, 69, 71-73, 77, 86, 158 ч.1, 159, 160 ч.ч.1-3, 161, 163, 229 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_2 Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області,інспектора СРПП №2 лейтенанта поліції Нечипорука О.Ф. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі- задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову поліцейського Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області,інспектора СРПП №2 лейтенанта поліції Нечипорука О.Ф. від 14.12.2019 року серії БАА №658033 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яким до ОСОБА_2 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О. В. Митюк.