Справа № 285/3431/19
провадження у справі № 2/0285/113/20
25 червня 2020 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючої - судді Михайловської А.В.
за участі секретаря судового засідання Ковальової З.С.,
сторони по справі: позивач - ОСОБА_1 , представник - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 , представник - ОСОБА_4 ,
відповідач - ОСОБА_5 ,
розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,
встановив:
25.09.2019 року ОСОБА_1 - позивач по справі, звернувся до суду з позовною заявою та просив постановити рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 01.07.2019 року від його імені на підставі доручення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - відповідачами по справі.
В обґрунтування свого позову зазначає, що він та відповідач ОСОБА_3 03.09.2011 року зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_2 син ОСОБА_7 . 29.09.2018 року на підставі договору купівлі-продажу між продавцем ОСОБА_8 та ним покупцем, де його інтереси представляла за довіреністю ОСОБА_3 , придбано квартиру АДРЕСА_1 за 390 820 грн. Оскільки у зв'язку із придбанням вказаної квартири у нього утворилися борги, він оформив довіреність на ОСОБА_3 з наміром підготувати документи для продажу його майна, а саме: будинку АДРЕСА_2 . 01.07.2019 року ОСОБА_3 маючи довіреність від його імені унаслідок зловмисної домовленості із свої рідним братом ОСОБА_5 уклала договір продажу спірної квартири від його імені за 347 852 грн. При цьому, будь-яких коштів від продажу квартири йому передано не було, а тому він звернувся до суду з даним позовом.
01.10.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні, призначено підготовче судове засідання, встановлено учасникам справи строки вчинення процесуальних дій.
24.10.2019 року відповідачем ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву вказує на те, що дійсно з позивачем 03.09.2011 року зареєстрований шлюб, від якого у них народилося двоє дітей. Під час перебування у шлюбі вони вирішили придбати квартиру для свого проживання. Відповідно, 27.09.2018 року ОСОБА_1 надав їй довіреність для представлення його інтересів з метою купівлі на його ім'я будь-якої квартири в м. Новоград-Волинський Житомирської області. Так, 29.09.2018 року між ОСОБА_8 - подавцем з однієї сторони, та ОСОБА_1 , від імені якого по довіреності вона діяла, як покупець з другої сторони, було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . У кінці 2018 року її знайомі повідомили про те, що чоловік їй зраджує з іншою жінкою за місцем своєї служби, але вона в це не вірила, оскільки кохала його та намагалася зберегти сім'ю. Водночас, після зустрічі нового 2019 року їй чоловік повідомив, що створив нову родину і більше з нею та дітьми проживати не буде. Почав вимагати від неї, щоб вона продала дану квартиру і половину коштів повернула йому, оскільки йому потрібні кошти для придбання житла для своєї нової родини. Вона погодилася на продаж даної квартири. З метою вчинення дій щодо продажу даної квартири ОСОБА_1 21.01.2019 року оформив на неї довіреність. Довгий час вона не могла знайти покупця для продажу квартири, а ОСОБА_1 наполегливо ставив вимоги від неї про сплату йому половини її вартості. Оскільки у неї не було коштів для відшкодування ОСОБА_1 половини вартості квартири, її брат ОСОБА_5 запропонував придбати квартиру. Вона відразу повідомила про це ОСОБА_1 , який їй повідомив, що йому немає різниці хто буде купувати квартиру, йому потрібні кошти. Відтак, 01.07.2019 року між ОСОБА_1 , від імені якого вона діяла, та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу даної квартири. 05.07.2019 року вона передала половину грошових коштів від продажу квартири ОСОБА_1 у присутності її брата та її батьків.
18.12.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями учасників справи з різних причин.
25.06.2020 року у судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, які просила задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підтав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 22.06.2020 року подав до суду письмові пояснення, у яких вказує, що ОСОБА_1 знав про те, що саме він буде покупцем Квартири. Крім того, зазначив, що після отримання коштів за квартиру, його сестра ОСОБА_3 , половину коштів віддала ОСОБА_1 у його присутності та присутності їх батьків. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за безпідставністю.
Заслухавши учасників справи, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу позовних вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановлено наступне.
03.09.2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб (а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася дочка ОСОБА_6 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 син ОСОБА_7 (а.с.12,13).
Під час шлюбу 29.09.2018 року ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_3 на підставі довіреності від 27.09.2018 року, придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с.16-17,34).
01.07.2019 року ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_3 на підставі довіреності від 21.01.2019 року, продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_5 (а.с.18-19,35-36).
26.07.2020 року ОСОБА_1 скасував довіреність від його імені на ОСОБА_3 , посвідчену 21.01.2019 року (а.с.54).
Надаючи правову оцінку даним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє права та обов'язки особи, яку він представляє.
За приписами частини третьої статті 237 ЦПК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 7 статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю; довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі скасування довіреності особою, яка її видала.
Так, встановлено та вбачається зі змісту довіреності, виданої 21.01.2019 року, що ОСОБА_1 попередньо ознайомлений нотаріусом з загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно свого вільного волевиявлення, яке відповідало його внутрішній волі, уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси, у тому числі, учиняти правочини, за винятком договорів дарування належного йому майна.
Таким чином, ОСОБА_3 , діючи від імені ОСОБА_1 на підставі виданої довіреності продала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_5 .
Посилання ОСОБА_1 на те, що квартиру було продано за заниженою вартістю, а також те, що покупцем став ОСОБА_11 , який є рідним братом ОСОБА_3 , не дають підстав для визнання цього правочину недійсним.
Суд звертає увагу, що на час вчинення даного правочину довіреність від 21.01.2019 року, видана ОСОБА_1 на ОСОБА_3 , скасована не була.
Окрім того, з дати видачі вище вказаної довіреності до часу звернення до суду з цим позовом, ОСОБА_1 не оспорював її умови та не піднімав питання про визнання її недійсною. Не надав ОСОБА_1 і доказів, що він звертався до правоохоронних органів про вчинення відносно нього кримінального правопорушення та те, що він звертався до ОСОБА_3 з вимогою передати йому кошти отримані за спірну квартиру.
Разом з тим, зі слів представника позивача, судом встановлено, що заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 була подана до правоохоронних органів лише у 2020 році, тобто через значний проміжок часу після видачі даної довіреності та в той час, коли дана цивільна справа вже перебувала на розгляді у суді першої інстанції. В той же час, відомостей про встановлення вини особи, вироку суду, який набрав законної сили по даному кримінальному провадженню ОСОБА_1, у свою ж чергу, не надано.
Щодо посилання позивача ОСОБА_1 на зловмисну домовленість відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , то суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц (провадження № 61-11797св18) зроблено висновок по застосуванню статті 232 ЦК України та вказано, що «під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє. Кваліфікація правочину, як вчиненого вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв'язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють».
Відтак, укладення договору купівлі-продажу, в ситуації коли інтереси продавця представляє рідня сестра покупця, саме по собі не свідчить, що мала зловмисна домовленість між ними.
Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, не встановлено, що мала місце зловмисна домовленість між відповідачами під час укладання договору купівлі продажу спірної квартири, що не тягне за собою визнання правочину недійсним з цих підстав, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
У силу ст. 141 ЦПК України з відповідачів не підлягає стягненню судовий збір у даній справі.
Керуючись ст.ст. 4, 76 - 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 352, 354, 355, п.п.15.5 п. 5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_3 );
відповідач - ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 );
відповідач - ОСОБА_5 ( РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання - АДРЕСА_5 ).
Дата складення повного судового рішення - 03.07.2020 року.
Головуюча А.В.Михайловська