Справа №295/2951/19
Категорія 67
2/295/898/20
30.06.2020 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді Лєдньова Д.М.
секретаря - Трикиша Ю.О.
розглянув заяву ОСОБА_1 про призначення експертизи по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - органу опіки та піклування Житомирської міської ради, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - органу опіки та піклування Житомирської міської ради, про визначення місця проживання дитини,-
В провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебуває справа за вищевказаними позовами.
Представником відповідача ОСОБА_1 заявлене клопотання про призначення судової психологічної експертизи з метою вирішення питань:
- який вплив на психологінчий стан дитини ОСОБА_3 може здійснювати батько/мати?
- з ким (з батьком чи з матір'ю) дитина бажає проживати?
- якими індивідуально-психологічними властивостями характеризується особистість батька/матері ОСОБА_3 .?
- який психологічний вплив виявляє (може виявляти) поведінка батька/матері на психічний стан і розвиток малолітнього ОСОБА_3 .?
В судовому засіданні позивач за первісним позовом, представник позивача заперечували з приводу призначення експертизи.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування, категорично заперечувала доцільність проведення експертизи з огляду на вік дитини.
Відповідно до ч.1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 3 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 рокув усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
При вирішенні питання про визначення місця проживання дитини суд, керуючись нормами чинного законодавства, на підставі всебічно оцінених доказів, має встановити умови постійного проживання малолітнього, що відповідатимуть принципу найкращого відтворення інтересів дитини.
При цьому, судом беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст. 160 СК України).
З системного аналізу наведених норм слід дійти висновку, що захист інтересів дитини повинен не лише досягатись в спосіб розв'язання спору між батьками, коли рішенням суду підтверджуватимуться якнайкращі інтереси дитини, але і продовжувати дію на етапах реалізації сторонами прав в забезпечення доведеності власних вимог.
Цілі у майбутньому не можуть переважатись над станом «як є», за умови відсутності у суду будь-яких відомостей про «незвичайне» становище дитини, коли втручання в її життя, в тому числі експертів, що здійснюватимуть взаємодію із дитиною на з'ясування її психологічних властивостей, є беззаперечно потрібним.
За змістом ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом враховано, що на час вирішення спору дитина досягла п'ятирічного віку, а тому, з огляду на вік, набуття доказів шляхом проведення психологічної експертизи не може вважатись пропорційним та виправданим у порівнянні із загрозою порушення прав дитини у вигляді емоційної стабільності.
Суд також звертає увагу, що представник органу опіки та піклування як органу компетентного нагляду категорично заперечувала доцільність проведення експертизи.
Оскільки призначення та проведення експертизи може передбачати порушення прав дитини, отримані за такою процесуальною дією докази не можуть вважатись здобутими у належний законний спосіб та допустимими.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання.
Керуючись ст. ст.149-153 ЦПК України, суд-
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення експертизи.
Ухвала суду в повному обсязі буде виготовлена 03.07.2020 року.
Суддя: Д.М.Лєдньов