Справа № 688/3659/18
Провадження № 22-ц/4820/635/20
30 червня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М.,
секретар судового засідання - Дубова М.В.,
з участю представників учасників справи,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2020 року, суддя Березюк Н.П., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором,
встановив:
У жовтні 2018 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №50012920 від 24 квітня 2015 року в розмірі 146831,25 грн., з яких невиплачена сума кредиту - 79652,65 грн., проценти за користування кредитом за період з вересня 2017 року по вересень 2018 року в розмірі 16490,73 грн., пеня за прострочення платежів зі сплати процентів у розмірі 633,65 грн., інфляційні втрати за прострочені платежі зі сплати процентів у розмірі 208,26 грн., три відсотки річних - 439,54 грн., а також стягнення збитків відповідно до п. 8.5 Договору у розмірі 49406,51 грн.
На обґрунтування позову зазначило, що 24 квітня 2015 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №50012920 за умовами якого компанія надала позичальнику кредит на суму 1032035,55 грн. строком 60 місяців на придбання автомобіля марки Audi, модель Q7, кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2967 куб. см., 2015 року випуску. Також, відповідно до умов цього договору позичальник отримав додатковий кредит у розмірі 396936,75 грн. для сплати страхових внесків. Цього ж дня, 24 квітня 2015 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами був укладений договір застави автомобіля марки Audi, модель Q7, кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2967 куб. см., 2015 року випуску. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх обов'язків щодо повернення кредиту, 21 вересня 2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило йому письмову вимогу про дострокове повернення заборгованості з кредиту, яка станом на 16 вересня 2016 року становила 927224,85грн., з яких невиплачена сума кредиту у розмірі 852693,47 грн., несплачені чергові платежі - 72993,29 грн. та штрафні санкції відповідно до п. 8.3 Договору в розмірі 1538,09 грн. Відповідач дану письмову вимогу отримав, однак у встановлений договором строк 30 днів кредитні кошти добровільно не повернув, внаслідок чого ТОВ «Порше Мобіліті» в позасудовому порядку було ініційовано звернення стягнення на предмет застави. 30 березня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення на користь ТОВ «Порше Мобіліті» стягнення на автомобіль боржника ОСОБА_1 марки Audi, модель Q7, кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2967 куб. см., 2015 року випуску. 24 липня 2017 року в процесі здійснення виконавчого провадження зазначений автомобіль було реалізовано на електронних прилюдних торгах за 1009850 грн. Вказані кошти були зараховані в рахунок виконання відповідачем зобов?язання за кредитним договором. Непогашеною залишилася частина тіла кредиту у розмірі 79652,65 грн., проценти за користування коштами у період з вересня 2017 року по вересень 2018 року у розмірі 16490,73 грн., пеня в сумі 633,65 грн., три відсотки річних у розмірі 439,5 грн. та інфляційні втрати у розмірі 208,26 грн., які відповідач в добровільному порядку не бажає повертати. Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, позичальником було завдано ТОВ «Порше Мобіліті» збитків на суму 49406,51 грн., які полягали у наданні останньому юридичних послуг та які також підлягають відшкодуванню з відповідача.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором №50012920 від 24 квітня 2015 року в сумі 49250,58 грн. Вирішено питання судових витрат.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2020 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ткача В.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення додаткових витрат на правову допомогу відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказав, що коштів від реалізованого автомобіля, як предмету застави достатньо для повного погашення кредиту в цілому, а тому висновок суду про наявність непогашеної частини кредиту, яка підлягаю стягненню окремо є хибним. Суд не звернув увагу на той факт, що визначені позивачем суми боргу за кредитним договором станом на 16 вересня 2016 року, які вказані у письмовій вимозі про дострокове повернення кредиту та у виконавчому написі нотаріуса між собою відрізняються, заборгованість не може бути визнана безспірною. Беручи до уваги вимоги позивача про дострокове повернення кредиту, а саме визначену суму боргу, суд не врахував, що коштів від реалізованого автомобіля в ході звернення стягнення на майно в рахунок виконання кредитного зобов?язання достатньо для повного погашення боргу визначеного даною письмовою вимогою позивача, а тому відсутні підстави вважати, що кредитні зобов?язання не припинені. Вважає, що судом належним чином не з'ясовані обставини справи та не надана об'єктивна оцінка доказам у справі. Крім того, апелянт просив також стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 3303,70 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14228,50 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» послалося на необґрунтованість доводів апелянта та законність оскаржуваного рішення суду. Зокрема, зазначив, що відмінність у сумах заборгованості по кредиту пояснюється тим, що в письмовій вимозі про дострокове повернення кредиту сума боргу визначена без урахування розміру штрафу, який підлягав нарахуванню у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошової вимоги, а у виконавчому написі нотаріуса заборгованість визначена вже з урахування штрафу. Апелянт не оскаржував виконавчий напис нотаріуса, судові рішення про його недійсність відсутні, а тому немає підстав ставити під сумнів законність цього документа. Нарахування страхових платежів здійснювалося у відповідності до умов договору, про що свідчить виписка з рахунку боржника, яка наявна в матеріалах справи та яка апелянтом не спростована. Вважає, що, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін, визначений апелянтом розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та співмірності та є надмірно завищеним та необґрунтованим, що є підставою для відмови у стягненні таких витрат.
В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав.
Представник ТОВ «Порше Мобіліті» проти апеляційної скарги заперечив, підтримав оскаржуване судове рішення.
Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 24 квітня 2015 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 1032035,55 грн. на придбання автомобіля марки Audi, модель Q7, кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2967 куб. см., 2015 року випуску на строк 60 місяців (а.с. 16-27).
За умовами укладеного кредитного договору ОСОБА_1 також отримав додатковий кредит у розмірі 396936,75 грн. для сплати страхових внесків за цим договором (а.с.16-31).
24 квітня 2015 року, з метою забезпечення виконання зобов?язання за кредитним договором між сторонами був укладений договір застави автомобіля марки Audi, модель Q7, кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2967 куб. см., 2015 року випуску (а.с. 37-40).
16 вересня 2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило відповідачу вимогу щодо дострокового повернення кредиту протягом тридцяти днів з дня одержання вимоги у сумі 927224,85 грн. Вимога була направлена поштою та вручена ОСОБА_1 28 вересня 2016 року (а.с. 57-58, 60).
В матеріалах справи відсутні відомості про добровільне виконання ОСОБА_1 письмової вимоги про дострокове повернення кредиту протягом обумовлено договором строку в 30 днів з дня одержання повідомлення, тобто станом на 28 жовтня 2016 року в останній день повернення кредиту боржником грошове зобов?язання так і не було виконано.
30 березня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет застави у зв'язку з достроковим погашенням заборгованості станом на 16 вересня 2016 року разом зі штрафом за невиконання вимоги банку, всього у розмірі 1059100,58 грн. (а.с. 61).
Згідно з протоколом №274212 проведення електронних торгів від 24 липня 2017 року автомобіль марки Audi, модель Q7, кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2967 куб. см., 2015 року випуску, було реалізовано за 1063000 грн.
09 серпня 2017 року кошти від реалізованого автомобіля з урахуванням понесених інших платежів за проведення аукціону в сумі 1009850 грн. були зараховані ТОВ «Порше Мобіліті» на погашення заборгованості ОСОБА_1 (а.с. 74-75). Залишок несплаченого ОСОБА_1 кредиту становить 49250,58 грн.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивач використав своє право дострокового повернення кредиту шляхом звернення стягнення на майно, яке перебувало у заставі в якості забезпечення виконання зобов?язання. Оскільки коштів від реалізації майна виявилося недостатньо для погашення кредиту в повному обсязі, непогашена частина кредиту підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.
Висновок суду є обґрунтованим з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Відповідно до вимог статей 19, 24 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, а коли суми, вирученої від продажу предмета застави недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника.
Суд першої інстанції вірно вказав, що позивач, як кредитор за кредитним договором, звернувшись у березні 2017 року до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, самостійно, у відповідності з вимогами закону визначив спосіб захисту порушеного права.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчим написом приватного нотаріуса від 30 березня 2017 року запропоновано звернути стягнення на автомобіль марки «Audi», модель Q7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу та за рахунок коштів від його реалізації задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» за несплачені чергові платежі, штрафні санкції за період з 24 квітня 2015 по 16 вересня 2016 року у загальному розмірі 1059100,58 грн.
Вказаний виконавчий напис нотаріуса не визнано таким, що не підлягає виконанню, він є чинним.
У зв'язку із вищевикладеним, а також враховуючи розмір сплаченої заборгованості за рахунок продажу автомобіля позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те, що відповідачем не в повному обсязі сплачена заборгованість за кредитним договором, оскільки залишок боргу між його фактичним розміром станом на 16 вересня 2016 року та коштами, які були фактично перераховані на погашення боргу від реалізації автомобіля складає в загальній сумі 49250,58 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Посилання апелянта на те, що розмір коштів, які підлягали зарахуванню в рахунок погашення заборгованості від реалізації автомобіля становив 1063000 грн., а не 1009850 грн. не є обґрунтованим, оскільки як вбачається з протоколу проведення електронних торгів від 24 липня 2017 року за №274212 сума, що підлягала сплаті на рахунок ТОВ «Порше Мобіліті» становила 1009850 грн. Відповідно, різниця між вартістю виграшної ставки в розмірі 1063000 грн. та 1009850 грн., що становить 53150 грн. (38879,89 грн. + 14270,11 грн.) є винагородою за проведення спеціалізованим державним підприємством «Сетам» електронних торгів, яка складає 5% від суми виграшної ставки (1063000 грн. х 5%:100%=53150 грн.) та не спрямовувалась на погашення відповідної заборгованості боржника перед кредитором.
Доводи апелянта щодо різниці у розмірі заборгованості, зазначеній у письмовій вимозі про дострокове повернення кредиту та у виконавчому написі нотаріуса колегією суддів також до уваги не беруться, оскільки виконавчий напис нотаріуса є чинним, боржником у встановленому законом порядку не оспорений, тому правових підстав для перевірки судом апеляційної інстанції правильності щодо дотримання нотаріусом та кредитором вимог щодо форми та змісту вказаного виконавчого напису, розрахунку суми заборгованості, яка визначена у цьому документі не вбачається.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права при вирішенні справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування або зміни в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції ухвалив рішення суду з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 липня 2020 року.
Судді: Р.С. Гринчук
Л.М. Грох
А.М. Костенко