Справа № 676/6418/19
Провадження № 22-ц/4820/1148/20
30 червня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М.,
секретар судового засідання - Дубова М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2019 року, суддя Бондар О.О., про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Кам'янець - Подільський комбінат хлібопродуктів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
встановила:
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ВАТ «Кам'янець - Подільський комбінат хлібопродуктів», (далі - товариство), про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом елеватора з приймання, переробки та зберігання зерна, укладеного 22.06.2015 року між товариством в особі арбітражного керуючого Герасименка І.І. та ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову було зазначено, що вона є спадкоємцем свого батька, ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадкової маси увійшла частка у статутному капіталі товариства у розмірі 80,190835%.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.03.2015 року порушено провадження у справі №924/167/15 про банкрутство ВАТ «Кам'янець - Подільський комбінат хлібопродуктів», розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Герасименка І.І.
22.06.2015 року відбувався аукціон з продажу незавершеного будівництвом елеватора з приймання, переробки та зберігання зерна, готовністю 39%. За результатами аукціону цього ж дня між товариством та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу вказаного елеватора. За умовами договору покупець зобов'язався завершити будівництво об'єкта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію. Однак фактично після придбання майна ОСОБА_2 проводить демонтаж елеватора, що призведе до повного його знищення. Крім того, ціна продажу елеватора є значно меншою його реальної ринкової вартості. Ці обставини, на думку ОСОБА_1 , свідчать про фіктивність оспорюваного правочину, у зв'язку з чим він підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.10.2019 року у відкритті провадження було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати ухвалу суду від 02.10.2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала на помилковість висновків суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, судом не враховано, що вона звернулася до суду як фізична особа, з приводу захисту своїх порушених прав як спадкоємця, відповідно до норм ЦК України. Між учасниками справи відсутні господарсько-правові відносини, які зумовлюють розгляд справи за правилами господарського судочинства. Сам по собі факт провадження у справі про банкрутство ВАТ «Кам'янець - Подільський комбінат хлібопродуктів» Господарським судом Хмельницької області не є підставою для віднесення цієї справи до категорії справ, які підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09.01.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.10.2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06.05.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 09.01.2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що спір непідвідомчий судам загальної юрисдикції, оскільки спірний договір було укладено в процедурі банкрутства юридичної особи, тому такий спір повинен вирішуватися господарським судом, який розглядає справу про банкрутство ВАТ «Кам'янець - Подільський комбінат хлібопродуктів».
Такий висновок суду слід визнати обґрунтованим з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем свого батька, ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадкової маси увійшла частка у статутному капіталі ВАТ «Кам'янець - Подільський комбінат хлібопродуктів» у розмірі 80,190835%.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.03.2015 року порушено провадження у справі №924/167/15 про банкрутство ВАТ «Кам'янець - Подільський комбінат хлібопродуктів», розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Герасименка І.І.
В процедурі банкрутства, 22.06.2015 року відбувався аукціон з продажу належного товариству незавершеного будівництвом елеватора з приймання, переробки та зберігання зерна, готовністю 39%. За результатами аукціону цього ж дня між товариством та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вказаного елеватора за ціною 1359117 грн.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 року зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, передбаченими у статті 2 ЦПК України, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.
19.01.2013 року набрав чинності Закон України від 22.12.2011 року № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (за винятком окремих його положень) (далі - Закон № 4212-VI), яким останній викладено в новій редакції.
У пункті 11 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2343-XII визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
27.09.2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з даним позовом до ВАТ «Кам'янець - Подільський комбінат хлібопродуктів» про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
При цьому 10.03.2015 року Господарський суд Хмельницької області порушив провадження у справі про банкрутство ВАТ «Кам'янець - Подільський комбінат хлібопродуктів».
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів передбачені Законом № 2343-XII, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами.
Частиною четвертою статті 10 Закону № 2343-XII визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Указана норма кореспондується з положеннями пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Такі майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 2343-XII, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ.
Із винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство пов'язуються певні правові наслідки, зокрема: вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; розгляд вимог конкурсних, забезпечених і поточних кредиторів та вирішення майнових спорів здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 2343-XII; арешт майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника можуть застосовуватися виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
Стаття 23 Закону № 2343-XII встановлює порядок виявлення кредиторів. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, тобто першим днем перебігу цього строку є день, наступний за днем офіційного оприлюднення такого оголошення.
Після офіційного оприлюднення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство всі кредитори мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статті 23 Закону № 2343-XII незалежно від настання строку виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 19 Закону № 2343-XII на ці вимоги поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Отже, визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення, реалізувати свої права і отримати задоволення своїх вимог.
ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ВАТ «Кам'янець - Подільський комбінат хлібопродуктів» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна товариства щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство. При цьому обґрунтовуючи фіктивність оспорюваного правочину позивач послалася на занижену ціну, за якою було вчинено продаж та невиконання покупцем умов договору.
Оскільки фіктивний правочин визнається судом недійсним (ч. 2 ст. 234 ЦК України), а недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України), тому розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства, господарським судом, який здійснює провадження в справі про банкрутство товариства, відповідає вимогам Закону.
Враховуючи спрямованість Закону N 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів, колегія суддів дійшла до висновку про правильне застосування судом першої інстанції процесуальних норм.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року, справа №908/560/16, постанові Верхового Суду від 06.04.2018 року, справа №925/1874/13, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року, справа №289/2217/17.
Не може бути підставою для скасування судового рішення також посилання апелянта на невірне застосування судом ч. 8 ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки підставою для застосування вказаної норми є наявність провадження у справі про банкрутство а не факт визнання боржника банкрутом.
Та обставина, що суб'єктом звернення до суду з позовом в даному випадку є фізична особа не впливає на визначення юрисдикції господарського суду, оскільки вирішальним є факт порушення справи про банкрутство щодо відповідача ВАТ «Кам'янець - Подільський комбінат хлібопродуктів» та проведення продажу спірного майна саме в процесі здійснення господарським судом провадження у справі про банкрутство.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Посилання апелянта на недостатнє обґрунтування висновку суду щодо необхідності відмовити у відкритті провадження у справі безпідставне. Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 липня 2020 року.
Судді: Р.С. Гринчук
Л.М. Грох
А.М. Костенко