Справа № 607/9220/17Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.
Провадження № 22-ц/817/373/20 Доповідач - Парандюк Т.С.
Категорія -
01 липня 2020 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Дикун С. І., Костів О. З.,
з участю секретаря -Кантицькій О.І.
з участю сторін - представника ОСОБА_1 ) ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/9220/2017 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_4 , на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 листопада 2019 року, ухваленого суддею Ромазан В.В., повний текст ухвали складено 29 листопада 2019 року, у справі за скаргою ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_4 на дії та рішення державного виконавця Бучацького міжрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, зацікавленої особи ОСОБА_1 ,
у жовтні 2019 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся в суд із скаргою на дії та рішення державного виконавця Бучацького міжрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у якій просить: визнати дії заступника начальника відділу Бучацького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Хотинської М. В. неправомірними і зобов'язати провести нарахування аліментів з 25 липня 2017 року по 31 серпня 2019 року по виконавчому провадженні ВП №54863072 з розрахунку 1/4 (однієї чверті) всіх видів його заробітку (доходу), але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; скасувати постанови від 10 вересня 2019 року, винесені заступником начальника відділу Бучацького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Хотинською М.В. стосовно боржника ОСОБА_4 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання. Зобов'язати заступника начальника відділу, Бучацьким міжрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Хотинську М.В. виключити ОСОБА_4 з Єдиного реєстру боржників.
В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що на виконанні у Бучацькому міжрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебуває судовий наказ №607/9220/17, виданий 26 липня 2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, відповідно до якого стягнення аліментів здійснювалось у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу), але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 21 серпня 2019 року заступник начальника відділу Бучацького міжрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Хотинська М.В. не маючи інформації про доходи ОСОБА_4 провела розрахунок аліментів за період з 25 липня 2017 року по 31 серпня 2019 року дорахувавши боржнику 21 176, 68 грн. заборгованості по аліментах. Запити в центр зайнятості, Пенсійний фонд України, в Державну фіскальну службу, Державний реєстр речових прав були направлені лише 30 серпня 2019 року. Зазначив, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України “Про виконавче провадження”. До 21 серпня 2019 року заборгованості по сплаті аліментів у ОСОБА_4 не було. 10 вересня 2019 року заступником начальника відділу, Бучацького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Хотинською М.В. винесено постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання. Внесено ОСОБА_4 в Єдиний реєстр боржників. Вважає зазначені постанови незаконними, такими що підлягають скасуванню, оскільки заборгованість по аліментах боржнику було нараховано лише 21.08.2019 року.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 листопада 2019 року скаргу ОСОБА_3 поданої в інтересах ОСОБА_4 на дії та рішення державного виконавця Бучацького міжрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, зацікавленої особи ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними рішення заступника начальника Бучацького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області в частині винесення ним постанов від 10 вересня 2019 року у виконавчому провадженні № 54863071 з примусового виконання судового наказу № 607/9220/17 виданого 26.07.2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу снарядами несмертельної дії та скасування їх.
У решті вимог скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_4 , просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 26 листопада 2019 року в частині відмови та постановити нове рішення, яким задовольнити скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що часткова відмова є незаконною і необґрунтованою, ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, що суттєво порушує права ОСОБА_4 , а тому повинно бути змінено з наступних підстав.
Станом на 2 травня 2018 року у ОСОБА_4 відсутній борг зі сплати аліментів. 21 серпня 2019 року заступником начальника відділу Бучацького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Хотинською М.В. проведено перерахунок сплати аліментів, виходячи з розміру середньої заробітної плати для Бучацького району, за ч. 2 ст. 195 СК України.
Судом першої інстанції не взято до уваги, що до перерахунку у ОСОБА_4 заборгованості по сплаті аліментів не було. Представник Бучацького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області не пояснив підстави перерахування розміру аліментів при відсутності заборгованості. У зв'язку з чим нарахування розміру аліментів за ст. 195 СК України є неправомірним.
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 поданої в інтересах ОСОБА_4 у якому зазначила, що дії державного виконавця у вказаному виконавчому провадженні є правомірними, аліменти стягувались у розмірі відповідному до Закону, а тому скарга боржника є безпідставною.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_3 не з'явився, подавши заяву, в якій просив справу слухати у його відсутності, так як він перебуває на лікуванні, а його довіритель ОСОБА_4 - за межами України.
Представник Бучацького міжрайонного відділу ДВС Горівчук Л. просить справу слуханням відкласти (заява за № 13383 від 30.06.2020 р), не зазначивши причин.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, в заяві не зазначено поважності причин відкладення, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу, які належним чином повідомленні про слухання справи.
Представник ОСОБА_1 ) ОСОБА_2 апеляційну скаргу ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_4 , не визнав, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Ухвалу суду в частині скасування постанов про тимчасові обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, у праві полювання, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу снарядами несмертельної дії та скасування їх, колегія суддів не переглядає, оскільки апелянтом не оскаржується.
Судом встановлено, що 26 липня 2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області винесено судовий наказ про стягнення із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Бариш Бучацького району Тернопільської області на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , аліменти на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 (однієї чверті) усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п'ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.07.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
09 жовтня 2017 року головним державним виконавцем Бучацького міжрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Присташ П.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з приводу примусового виконання вказаного судового наказу.
Станом на 24.09.2019 року заборгованість зі сплаті аліментів ОСОБА_4 , становить 24570,15 грн.
10 вересня 2019 року відомості про ОСОБА_4 внесено до Єдиного реєстру боржників (повідомлення Бучацького міжрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області №9397/13-28 від 10.09.2019 року.).
Постановами заступника начальника відділу Бучацького міжрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 10 вересня 2019 року, встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно судового наказу №607/9220/17, виданого 26.07.2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.
Крім цього, винесено постанови від 10.09.2019 року, якими встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві керування транспортними засобами, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у праві полювання, до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.
Як передбачено ч. 1, 2 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому цим Законом.
Порядок визначення суми аліментів визначено Сімейним кодексом України, Законом України “Про виконавче провадження” та Інструкцією з організації примусового виконання рішення, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року.
Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України ( ч. 3 ст. 71 Закону України “Про виконавче провадження”).
Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) регламентовано частиною 2 статті 195 СК України, відповідно до якої, заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Згідно інформації щодо середньомісячної заробітної плати працівників у 2017, 2018, 2019 роках по Бучацькому району середньомісячна заробітна плата штатного працівника складала: у третьому кварталі 2017 року - 4895 грн.; в четвертому кварталі 2017 року 5295 грн.; у першому кварталі 2018 року 5933 грн., у другому кварталі 2018 року 7170 грн.; у третьому кварталі 2019 троку 7527 грн., у четвертому кварталі 2018 року 7356 грн.; у першому, другому, третьому кварталі 2019 року 7016 грн.
Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 21.08.2019 року, державний виконавець визначив розмір аліментів: за липень 2017 року у розмірі 276,26 грн., за серпень-вересень 2017 року у розмірі 1223,75 грн., за жовтень-грудень 2017 року у розмірі 1323,75 грн., за січень березень 2018 року в розмірі 1483,25 грн., квітень-червень 2018 року у розмірі 1792,50 грн., липень-вересень 2018 року у розмірі 1814,25 грн., жовтень-грудень 2018 року у розмірі 1839 грн., січень-серпень 2019 року у розмірі 1754 грн., виходячи 1/4 частки із вказаної середньомісячної заробітної плати по Бучацькому району. Таким чином загальна заборгованість ОСОБА_4 по сплаті аліментів за період з липня 2017 року по серпень 2019 року склала 21176,68 грн.
Доказів того, що боржник ОСОБА_4 працював та отримував дохід, матеріали справи не містять, скаржник таких доказів не подав.
Враховуючи вищенаведені норми права колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що розрахунок по аліментах визначено державним виконавцем відповідно до вимог статті 195 СК України, виходячи з розміру середньої заробітної плати для даної місцевості, оскільки платник аліментів не працює, а тому відсутні підстави для визнання дій державного виконавця у цій частині, неправомірними.
Посилання апелянта на незгоду з розрахунком боргу, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки суд першої інстанції вірно вказав, що розмір заборгованості у даній справі судом не визначається і не перевіряється, а визначається державним виконавцем у порядку, передбаченому Сімейним кодексом України (ст. 195 СК України), оскільки Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України “Про виконавче провадження” доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто, законодавством передбачений механізм, який дає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець, розраховуючи заборгованість по аліментах, правильно виходив із мінімально граничного розміру аліментів на рівні середньої заробітної плати для даної місцевості - проживання заявника.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі “Проніна проти України”).
Пункт 41 висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів вказує, що до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватись залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 листопада 2019 року про часткове задоволення скарги поданої на дії та рішення державного виконавця Бучацького міжрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області постановлена з дотриманням вимог процесуального закону, підстави для її скасування - відсутні, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.
З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину до 31 липня 2020 року, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, із подальшими змінами.
Відповідно до пункту 3 Розділу XII “Прикінцеві положення” ЦПК України, із змінами внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30 березня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 листопада 2019 року - залишити без зміни.
Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 03 липня 2020 року.
Головуюча Т.С. Парандюк
Судді: С.І. Дикун
О.З. Костів