Справа № 439/539/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/167/20 Доповідач: ОСОБА_2
03 липня 2020 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Радехівської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_6 на вирок Золочівського районного суду Львівської області від 24.12.2019 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, працюючого на посаді директора ПрАТ «Галгазотерм», раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч.5 ст. 191 КК України
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
встановила:
Прокурор подав апеляційну скаргу на вирок Золочівського районного суду Львівської області від 24.12.2019, яким кримінальне провадження № 12017140160000018 в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 366 КК України - закрито.
ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, і виправдано у зв'язку із відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.
Вирішено питання з речовими доказами в порядку ст. 100 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Золочівського районного суду Львівської області від 24.12.2019 стосовно ОСОБА_7 скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі, з позбавленням права займатися діяльністю наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 2 роки та конфіскацією майна обвинуваченого;
визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі, з позбавленням права займатися діяльністю наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 1 рік та штраф в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів громадян.
У силу ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, просить призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів ОСОБА_7 у виді 7 років позбавлення волі, з позбавленням права займатися діяльністю наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 2 роки, штраф в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів громадян та конфіскацією майна обвинуваченого.
Речові докази у справі, документи в тому числі, фінансові зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_7 в користь держави витрати на проведення почеркознавчої та будівельно-технічної експертиз, висновки з розрахунками про витрати яких стороною обвинувачення долучено в ході судового слідства до матеріалів провадження.
Вказаний вирок суду апелянт вважає незаконним та необгрунтованим, таким, що підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Апелянт наполягає, що в ході судового слідства вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за ч.5 ст.191 КК України, доводиться показаннями: свідків ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , протоколом огляду місця поді та висновками експертів.
Свої покликання апелянт мотивує тим, що покази обвинуваченого ОСОБА_7 надані в судовому засіданні щодо того, що він не мав умислу на заволодіння чужого майна, зокрема, бюджетними коштами, з метою їхнього збереження, слід оцінювати критично, як такі, що спрямовані на уникнення згаданим встановленої Законом відповідальності за вчинений злочин, оскільки усі ремонтні роботи приміщення аптеки, що по вул. Шевченка, 3 с. Заболотці, Бродівського району, обвинувачений розпочав виконувати починаючи з лютого 2017 року, тобто після початку його кримінального переслідування за вчинення даних злочинів, зокрема після 10.01.2017, що спростовує його покази про те, що він мав намір виконати дані ремонтні роботи.
Також необхідно відмітити, що ОСОБА_7 на момент вчинення кримінальних правопорушень займав посаду генерального директора Приватного акціонерного товариства «Галгазотерм», що вказує на те, що обвинувачений привласнив кошти в сумі 499 142, 00 гривень за роботи, які на момент підписання Актів виконання таких робіт фактично не виконав та займаючи вказану вище посаду в будь-який спосіб міг розпорядитися привласненими коштами в тому числі і для особистих потреб, що спростовує твердження суду щодо не доведення його вини в цій частині. З врахуванням цього апелянт вважає, що судом безпідставно перекваліфіковано дії ОСОБА_7 з ч.2 ст.366 КК України на ч.1 ст.366 КК України, оскільки підробивши згадані вище Акти виконаних робіт з реконструкції приміщення аптеки на особові рахунки ПрАТ «Галгазотерм» з рахунків Заболотцівської сільської ради надійшли бюджетні кошти з яких згідно висновку будівельно-технічної експертизи № 01/17 від 27.01.2017 завищено вартість робіт на суму 499 тис. 142 грн., що спричинило тяжкі наслідки бюджету на момент скоєння кримінального правопорушення. Апелянт зазначає, що факт повного виконання робіт ОСОБА_7 у 2017 році з реконструкції приміщення аптеки є добровільним усуненням заподіяної шкоди обвинуваченим, а саме обставиною, яка пом'якшує покарання.
На думку апелянта судом першої інстанції невірно звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366 КК України, оскільки згідно висновків суду за ч.1 ст. ст. 366 КК України обвинувачений ОСОБА_7 підлягає відповідальності на загальних підставах, а тому суд повинен був обрати мірку покарання обвинуваченому, після чого звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України. Крім того, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Однак при постановленні вироку судом всупереч вказаній вище нормі не вирішено питання про стягнення витрат із ОСОБА_7 на проведення в ході досудового слідства будівельно-технічної та почеркознавчої експертиз.
Апелянт вважає, що вирок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме ст. 370, п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості. При цьому невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність вплинуло на вирішення питання про винуватість ОСОБА_7 .
На дану апеляційну скаргу подав заперечення адвокат ОСОБА_9 , в інтересах ОСОБА_15 , де зазначив, що вирок суду першої інстанції є законним, обгрунтованим та вмотивованим. Це свідчить з того, що в ході судового слідства не знайдено доказів того, що ОСОБА_15 заволодів чужим майном, шляхом зловживання службовою особою службовим становищем ,в особливо великих розмірах.
Так у справі 27.01.2017 була проведена судово-будівельна експертиза згідно постанови від 10.01.2017, якою встановлено завищення вартості робіт на суму 499 142 грн., згідно акту виконаних робіт №1 форми КБ-2в за грудень 2016 року. При цьому зазначено, що обсяг та вартість виконаних робіт, станом на час проведення дослідження, в цілому відповідають зазначеним в акті № 1, приймання виконаних робіт, за грудень 2016 року. Різниця у вартості між актами виконаних робіт та розрахунком фактично виконаних робіт становить 48 952 грн., яка виникла за рахунок виконання робіт не зазначених в акті, а саме додатковими роботами по утепленню даху, влаштування підвісної стелі.
Сторона захисту наголошує, що повному виконанню робіт, зокрема по ремонту даху, не дозволяли погодні умови через сильне похолодання, що підтверджено відеозаписом з місця події.
З проханням про підписання, авансом, актів виконання робіт до ОСОБА_7 звернувся сільський голова ОСОБА_10 пояснивши це необхідністю освоєння коштів до кінця 2016 року. При цьому за кошти, які надійшли на рахунок фірми були закуплені всі необхідні будівельні матеріали, в т.ч замовлено вікна та двері. Відповідно ОСОБА_7 кошти привласнені не були, а витрачалися на користь фірми. Документально підтвердженого факту переводу коштів на користь ОСОБА_7 у справі немає, а тому свідчень розкрадання бюджетних коштів, шляхом зловживання службовим становищем ,немає.
У суді першої інстанції встановлено, що згідно обвинувального акту, ОСОБА_7 , працюючи у відповідності до наказу №7-К від 22.08.2016 на посаді генерального директора ПрАТ «Галгазотерм» та будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, в грудні 2016 року, в ході виконання очолюваним ним підприємством ПрАТ «Галгазотерм» будівельних робіт, за договорами підряду, укладеними із сільським головою Заболотцівської сільської ради Бродівського району Львівської області ОСОБА_10 , з реконструкції приміщення аптеки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах очолюваного ним підприємства, достовірно знаючи, що роботи із реконструкції приміщення аптеки на вул. Шевченка, 3 с.Заболотці, Бродівського району Львівської області не виконані в повному обсязі, вніс завідомо неправдиві відомості в акт №1 виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2016 року до договору №М-04/16 від 17.10.2016 та акт №1 виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2016 року до договору №М-10/16 від 20.12.2016, завищивши, згідно висновку експерта №01/17 вартість виконаних будівельних робіт на суму 499 142,00 гривні, після чого підписав вказані акти виконаних будівельних робіт та скріпив їх печаткою ПрАТ «Галгазотерм», чим спричинив тяжкі наслідки, які виразились у зайвому перерахунку грошових коштів у розмірі 499 142,00 гривень за роботи, які фактично були не виконані.
Такі дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 366 КК України, як складання та видача завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки.
Крім того, ОСОБА_7 , працюючи у відповідності до наказу №7-К від 22.08.2016 на посаді генерального директора ПрАТ «Галгазотерм» та будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, в грудні 2016 року, в ході виконання підприємством ПрАТ «Галгазотерм» будівельних робіт з реконструкції приміщення аптеки, яка розташована за адресою: вул. Шевченка, 3 с.Заболотці, Бродівського району за договорами підряду, укладеними із сільським головою Заболотцівської сільської ради Бродівського району Львівської області ОСОБА_10 , діючи умисно, в інтересах очолюваного ним приватного підприємства достовірно знаючи, що роботи із реконструкції приміщення аптеки по вул. Шевченка, 3 с. Заболотці, Бродівського району не виконані в повному обсязі, вніс завідомо неправдиві відомості в акт №1 виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2016 року до договору №М-04/16 від 17.10.2016 та акт №1 виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2016 року до договору №М-10/16 від 20.12.2016, завищивши, згідно висновку експерта №01/17 вартість виконаних будівельних робіт на суму 499 142,00 гривень, після чого підписав вказані акти виконаних будівельних робіт та скріпив їх печаткою ПрАТ «Галгазотерм» та передав у Заболотцівську сільську раду Бродівського району Львівської області з метою перерахунку ПрАТ «Галгазотерм» бюджетних коштів за виконані будівельні роботи згідно умов договорів підряду №М-04/16 від 17.10.2016 та №М-10/16 від 20.12.2016.
В подальшому акти №1 виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2016 року до договору №М-04/16 від 17.10.2016 року та №1 виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2016 року до договору №М-10/16 від 20.12.2016 із заздалегідь внесеними ОСОБА_7 недостовірними відомостями щодо об'ємів та вартості фактично виконаних будівельних робіт були подані в Управління державної казначейської служби у Бродівському районі Львівської області (надалі - Управління) в результаті чого Управлінням були перераховані ПрАТ «Галгазотерм» грошові кошти в сумі 620 733,81 гривень, згідно платіжних доручень № 9 від 20.12.2016, № 8 від 20.12.2016.
Отже, внаслідок вищезазначених дій ОСОБА_7 , Управлінням державної казначейської служби у Бродівському районі Львівської області було зайво перераховано ПрАТ «Галгазотерм» грошові кошти за фактично не виконані роботи у розмірі 499 142,00 гривень, що для цілей диспозиції ч.5 ст.191 КК України є особливо великим розміром.
Такі дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим в особливо великих розмірах.
Суд першої інстанції, дослідивши дане кримінальне провадження, прийшов до висновку, що доказів суб'єктивної сторони злочину ч.5 ст. 191 КК України, яка характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою, в діях ОСОБА_7 немає, тобто стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом умисел на заволодіння грошовими коштами для особистих потреб чи потреб третіх осіб. Жодних корисливих мотивів ОСОБА_7 не мав і коштів сільської влади не привласнював. Таким чином вина обвинуваченого в інкримінованому йому злочині за ч.5 ст. 191 КК України не доведена, а тому його було виправдано.
У зв'язку з зазначеним вище, судом першої інстанції було проведено перекваліфікацію дій ОСОБА_7 за кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 366 КК України на ч.1 ст. 366 КК України та на підставі ст. 49 КК України, останнього звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строку давності по дані статті.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про задоволення апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_7 , підтриману захисником-адвокатом ОСОБА_9 про відмову в задоволенні апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги з доповненням, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 2 ст.1 КПК України встановлено, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Згідно зі ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Зазначена норма закону повністю узгоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Проаналізувавши всі наявні в матеріалах кримінального провадження дані, які на думку сторони обвинувачення, є доказами, колегія суддів прийшла до такого висновку.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення
За змістом п.1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення і захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Положеннями ст. 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції провів розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК у межах висунутого обвинувачення згідно з обвинувальним актом, дотримуючись принципів диспозитивності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд дотримався зазначених вимог закону під час розгляду справи щодо ОСОБА_7 при цьому виходив із закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості та вимог ст. 17 КПК про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на користь цієї особи.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, що підтверджено показами допитаних у судовому засіданні обвинуваченого, свідків, а також дослідженими документами, долученими органами досудового розслідування та не спростовано доказами сторони обвинувачення.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є вмотивованими та узгоджуються із положеннями кримінального закону.
Будь-яких інших доказів, окрім тих, які були предметом дослідження у суді першої інстанції і які б свідчили про обставини вчинення обвинуваченим інкримінованих йому діянь, сторона обвинувачення суду не навела в апеляційній скарзі та не надала під час апеляційного розгляду.
Згідно ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення обвинуваченим, а також якщо в діянні обвинуваченого, в якому обвинувачується особа є склад кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір.
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями 4.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006. передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали свої справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p.33, & 77»).
Покликання прокурора в апеляційній скарзі на те, що перебування ОСОБА_7 на посаді генерального директора ПрАТ «Галгазотерм» вказує на те, що він привласнив кошти в сумі 499142,00 грн. колегія суддів вважає необгрунтованим припущенням, оскільки, як з'ясовано в суді апеляційної інстанції, і це було предметом дослідження в суді першої інстанції, якому представили фінансову документацію, яка підтверджує факт перерахування коштів від замовника робіт - Заболотцівської сільської ради Бродівського району Львівської області на рахунок виконавця замовлення - ПрАТ «Галгазотерм». На момент перевірки банківських рахунків фірми кошти перебували на її відповідних рахунках.
Крім того в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив факт проведення закупівлі будівельних матеріалів для реконструкцію приміщення аптеки, а також здійснення замовлення вікон та дверей.
У суді першої інстанції зокрема був допитаний і свідок ОСОБА_16 , який повідомив, що у період з кінця грудня 2016 року, січень-лютий 2017 року виконував будівельно-монтажні роботи на об'єкті по АДРЕСА_2 . З початку січня 2017 року до кінця січня 2017 року роботи не виконувалися, оскільки не дозволяли погодні умови. Станом на кінець грудня 2016 року на підставі договору з ПрАТ «Галгазотерм» були розпочаті роботи з реконструкції приміщення аптеки.
Щодо апеляційних вимог прокурора про те, що суд першої інстанції за ч.1 ст. 366 КК України невірно звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, то на думку колегії суддів таке твердження не відповідає дійсності, оскільки в суді першої інстанції було здійснено перекваліфікацію дій ОСОБА_17 з ч.2 ст. 366 на ч.1 ст. 366 КК України, після з'ясування обставин справи щодо відсутності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, оскільки кваліфікація злочину за ч.2 ст. 366 КК України була пов'язана саме із завданням шкоди в особливо великих розмірах.
Крім того прокурор в суді апеляційної інстанції звернув увагу колегії суддів на те, що суддя у вироку в резолютивній частині зазначив про закриття кримінального провадження № 12018140000000657 щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст. 366 КК України, в той час як обвинувальний акт та розгляд справи в суді першої інстанції здійснювалося у кримінальному провадженні № 12017140160000018.
Таке зауваження сторони обвинувачення колегія суддів вважає слушною, однак зі змісту вироку вбачається, що судовий розгляд здійснювався саме в межах пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, а у резолютивній частині вироку судом першої інстанції допущена технічна помилка у зазначені номера провадження, яка не впливає на результат прийнятого судом рішення.
Тим більше дане питання прокурором в апеляційній скарзі не піднімалося, а суд апеляційної інстанції здійснює розгляд справи у відповідності до вимог ч.1 ст. 404 КПК України.
З огляду на це, на думку колегії суддів, суд першої інстанції розглянувши справу у межах висунутого обвинувачення відповідно до вимог ст. 337 КПК України, прийшов до правильного висновку про виправдання ОСОБА_7 у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України та закриття провадження в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч.1 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування вироку суду чи вплинули на законність постановленого рішення суду, прокурор в апеляційній скарзі не навів, а колегія суддів під час апеляційного перегляду їх не встановила.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому подану апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора Радехівської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Золочівського районного суду Львівської області від 24.12.2019 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч.5 ст.1 91 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: