Справа № 441/1325/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/670/20 Доповідач: ОСОБА_2
03 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 10 червня 2020 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
на розгляді у Сихівському районному суді м.Львова перебуває кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 190 КК України.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 10 червня 2020 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 8 серпня 2020 року, з раніше визначеним розміром застави, а саме згідно з ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 27 вересня 2019 року 2000 (двох тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 842 000 гривень.
Не погоджуючись з даною ухвалою захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищенаведену ухвалу та винести нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вищенаведена ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки ризики зазначені в ухвалі не підтвердженні належними та допустимими доказами, а підозра та обвинувачення не є обґрунтованими. Сторона захисту звертає увагу, що сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 не може бути безумовною підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Підкреслює, що посилання суду першої інстанції про те, що метою застосування запобіжного заходу є запобігання переховуванню від суду ОСОБА_9 , оскільки в період з 1 березня 2019 року по 1 квітня 2019 року місцезнаходження ОСОБА_8 не було відоме у зв'язку з чим останній був оголошений в розшук є неспроможними. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_8 не ухилявся від слідства, а його місцезнаходження було невідоме. Таким чином, посилання на факт оголошення розшуку ОСОБА_8 як на підтвердження ризику ухилення від суду не може братись до уваги, оскільки факт оголошення в розшук не свідчить про ухилення від слідства чи суду. Також, апелянт наголошує, що ОСОБА_8 не може чинити тиск на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання чи залякування, з метою схилити їх до зміни даних ними показань, оскільки на нього самого чиниться тиск з метою дачі показів і його перебування у Львівській установі виконання покарань №19 є небезпечним для здоров'я та можливо і життя.
Заслухавши доповідь судді, доводи сторони захисту на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про законність судового рішення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
У відповідності до ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою з визначенням застави обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та такі не зменшились, з врахуванням тяжкості злочину, інкримінованому ОСОБА_8 , та даних про особу обвинуваченого, є підстави вважати, що відсутність запобіжного заходу або обрання більш м'якого запобіжного заходу не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому обґрунтовано продовжив останній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Щодо визначення розміру застави, то відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України, до особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину розмір застави визначається у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необхідності визначення обвинуваченому ОСОБА_8 розміру застави, достатньої для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов'язків, у сумі 2000 (двох тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 842 000 гривень.
Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 щодо необґрунтованості ухвали є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також мотивовані висновки та наведені обґрунтовані підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог адвоката не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 10 червня 2020 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4