Справа № 466/3205/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/503/20 Доповідач: ОСОБА_2
01 липня 2020 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2020 року про повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_7 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2020 року задоволено клопотання потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , клопотання представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12016140060004073 від 12.11.2016 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12016140060004073 від 12.11.2016 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України повернуто прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст. 121 КК України, що надійшов Шевченківського районного суду м. Львова 04 квітня 2019 року, не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, що відзначалось в ухвалах про його неодноразове повернення прокуророві, які не були виконані. Крім того, з обвинувального акту від 04.04.2019 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12016140060004073 від 12.11.2016 року вбачається, що цивільний позов під час досудового розслідування не заявлено, однак потерпілими долучено копію цивільного позову від 19.05.2017 року, поданого на стадії підготовчого судового засідання, проте після повторного скерування суду обвинувального акту від 04.04.2019 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12016140060004073 від 12.11.2016 року, прокурором не вказано про цивільний позов ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою прокурор та захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
Прокурор ОСОБА_6 просить скасувати вищенаведену ухвалу та скерувати обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12016140060004073 від 12.11.2016 року про обвинувачення ОСОБА_7 до Шевченківського районного суду м. Львова для організації нового розгляду зі стадії підготовчого судового засідання в іншому складі суду.
В обґрунтування покликається на те, що дана ухвала є незаконною та необґрунтованою, винесеною з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Окрім цього, висновки суду, викладені у даному судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Також, апелянт звертає увагу, що в ухвалі Львівського апеляційного суду від 29.07.2019 вказано, що обвинувальний акт від 4 квітня 2019 року істотно відрізняється від обвинувальних актів, які скеровувались до суду раніше, у ньому повністю викладено фактичні обставини кримінального правопорушення з конкретизацією дій кожного учасника події, в тому числі обвинуваченого ОСОБА_7 ; конкретизовано, що саме тяжкі тілесні ушкодження, нанесені обвинуваченим, призвели до смерті потерпілого ОСОБА_13 ; обвинувальний акт складений слідчим і затверджений прокурором відповідно до всіх вимог процесуального закону. Вказує, що зазначені в ухвалі суду першої інстанції від 22 листопада 2019 року підстави повернення обвинувального акта й відповідно висновки суду про необхідність повернення обвинувального акта прокурору не ґрунтувались на вимогах кримінального процесуального закону й фактичним обставин не відповідали.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати вищенаведену ухвалу та скерувати обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12016140060004073 від 12.11.2016 року про обвинувачення ОСОБА_7 до Шевченківського районного суду м. Львова для нового розгляду.
Мотивує свою апеляційну скаргу тим, що дана ухвала є незаконною та необґрунтованою, винесеною з істотним порушенням кримінального процесуального закону. Звертає увагу, що в обвинувальному акті, складеному щодо ОСОБА_7 наявні усі перелічені законом елементи, про, що зазначила колегія суддів Львівського апеляційного суду від 29 липня 2019 року. Також, підкреслює, що з висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки кримінальне провадження №42017141090000082 від 20 листопада 2017 року, не може бути об'єднано з кримінальним провадженням №12016140060004073 від 12 листопада 2016 року через різні стадії досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження. На підставі наведеного, апелянт вважає, що з 14 листопада 2016 року, а саме з часу обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 порушуються такі засади кримінального права, як доступ до правосуддя, обов'язковість судових рішень та розумність строків, які мають на меті гарантування правової визначеності і забезпечення розгляду кримінального провадження впродовж розумного строку, не змушуючи заінтересованих осіб перебувати у стані невизначеності.
12 червня 2020 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшло заперечення представника потерпілого адвоката ОСОБА_9 на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , в якому останні просить відмовити у задоволенні даної скарги та залишити ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2020 року про повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_7 без змін. В обґрунтування покликається на те, що ухвали суду, які містяться в матеріалах справи щодо повернення обвинувальних актів не були виконані належним чином, надані вказівки суду щодо приведення обвинувального акту у відповідність до вимог КПК України залишились без уваги, а тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано прийняв рішення про повернення обвинувального акту прокурору. Крім цього, представник потерпілого вказує, що обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_7 , що надійшов до Шевченківського районного суду м. Львова 4 квітня 2019 року не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, а також в останньому не вказано про цивільний позов потерпілих.
1 липня 2020 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшло заперечення потерпілого ОСОБА_10 на апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , в якому останні просить відмовити у задоволенні даної скарги та залишити ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2020 року про повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_7 без змін. Мотивує своє заперечення тим, що надані вказівки суду щодо приведення обвинувального акту у відповідність до вимог КПК України залишились без уваги, а тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано прийняв рішення про повернення обвинувального акту прокурору. Крім цього, представник потерпілого вказує, що обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_7 , що надійшов до Шевченківського районного суду м. Львова 4 квітня 2019 року не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, а також в останньому не вказано про цивільний позов потерпілих.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив таку задоволити, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на підтримку своєї апеляційної скарги, представника потерпілого ОСОБА_10 , який заперечив проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно частини 4 статті 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Проте при постановленні ухвали суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а викладені в ухвалі суду висновки не відповідають фактичним обставинам, що відповідно до п.2, п.3 ч.1 ст. 409 КПК України є підставами для скасування судового рішення.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст. 121 КК України надійшов до Шевченківського районного суду м. Львова 23 січня 2020 року.
За результатами підготовчого судового засідання ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2020 року обвинувальний акт було повернуто прокурору прокуратури Львівської області для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, а саме: недотримання прокурором при формулюванні обвинувачення вимог ст. 291 КПК України, істотну неконкретність обвинувачення, відсутність в обвинувальному акті викладу фактичних обставин кримінального правопорушення.
Звернення до суду з обвинувальним актом є однією з форм закінчення досудового розслідування, і правом складання обвинувального акта наділені виключно слідчий, прокурор.
Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, а саме, відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
В даному обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а саме: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), форма вини, мотив і мета його вчинення; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Також, наведено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і частини статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Таким чином, зазначені в ухвалі суду першої інстанції від 24 квітня 2020 року підстави повернення обвинувального акта й відповідно висновки суду про необхідність повернення обвинувального акта прокурору не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону й фактичним обставинам не відповідають.
Крім цього, ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2019 року як необґрунтовану та призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
В ухвалі суду апеляційної інстанції від 27 грудня 2019 року зазначено, що питання законності повернення обвинувального акта з тих же підстав уже було предметом апеляційного розгляду, а також те, що обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час утримується під вартою, і судовий розгляд щодо нього так і не розпочатий по суті.
Відповідно до ч.3 ст. 415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
Однак зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані не були.
Так, рішення суду апеляційної інстанції від 27 грудня 2019 року та викладені у ньому висновки і мотиви Шевченківський районний суд м. Львова до уваги не взяв і 24 квітня 2020 року з покликанням на п.3 ч.3 ст. 314 КПК України постановив ухвалу про повернення даного обвинувального акта прокурору.
Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що вперше обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні був складений 10 травня 2017 року, направлений до Шевченківського районного суду м. Львова, однак ухвалою суду від 23.06.2017 повернутий прокурору. З того часу обвинувальні акти на підставі п.3 ч.3 ст. 314 КПК України неодноразово поверталися судом прокурору.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у виді тримання під вартою застосований ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 14.11.2016 і з того часу на підставі судових рішень обвинувачений утримується під вартою.
Визначені п.14, п.21 ч.1 ст. 7 КПК України такі засади кримінального провадження як доступ до правосуддя, обов'язковість судових рішень та розумність строків мають на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити розгляд кримінального провадження впродовж розумного строку, не змушуючи заінтересованих осіб перебувати у стані невизначеності.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Враховуючи, що питання законності повернення обвинувального акта з тих же підстав уже було предметом апеляційного розгляду, а також те, що обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час утримується під вартою, і судовий розгляд щодо нього так і не розпочатий по суті, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість судового рішення та звертає увагу на недопустимість безпідставного повернення обвинувального акта прокурору, що може призвести до порушення розумних строків судового провадження.
Також, щодо об'єднань кримінальних проваджень №42017141090000082 від 20 листопада 2017 року та №12016140060004073 від 12 листопада 2016 року, то відповідно до ч.1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійний у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, а тому суд не вправі надати прокурору вказівки щодо його дій, зокрема об'єднання кримінальних проваджень.
Щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченого та обсягу обвинувачення, то вони є предметом перевірки судом у ході судового розгляду по суті, й під час судового розгляду, відповідно до ст. 338 КПК України, прокурор вправі змінити правову кваліфікацію та обсяг обвинувачення у разі встановлення нових фактичних обставин кримінального провадження.
З огляду на викладене колегія суддів визнає апеляційні скарги прокурора та захисника обґрунтованими, а тому ухвалу суду про повернення обвинувального акта прокурору слід скасувати, а обвинувальний акт у кримінальному провадженні повернути Шевченківському районному суду м. Львова для розгляду зі стадії підготовчого провадження в цьому ж складі суду.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - задоволити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2020 року про повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_7 - скасувати.
Призначити в Шевченківському районному суді м. Львова новий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст. 121 КК України зі стадії підготовчого провадження в цьому ж складі суду.
Обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін до проведення підготовчого засідання, але не більше ніж на 60 діб.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4