Справа № 466/6395/18 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.
Провадження № 22-ц/811/3501/19 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
Категорія:
22 червня 2020 року 22 червня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.
секретаря: Сеньків Х.І.
з участю: ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 -
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 вересня 2019 року, -
в серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_4 , в якому, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просила стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пеню за несплату аліментів в період з червня 2016 року по 25.04.2019 року в розмірі 268455.00 грн.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2016 року з ОСОБА_4 стягуються аліменти на її користь на утримання доньки, ОСОБА_5 , в твердій грошовій сумі, а саме у розмірі 1500,00грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 16 червня 2016 року. Через невиконання відповідачем рішення суду утворилася заборгованість по виплаті аліментів, що підтверджується розрахунком старшого державного виконався ОСОБА_6 . Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова. Оскільки ОСОБА_4 ухиляється від сплати аліментів, умисно їх не сплачує, просила стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пеню за несплату аліментів в період з червня 2016 року по 25.04.2019 року в розмірі 268455.00 грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , неустойку за прострочення сплати аліментів, яка не може перевищувати суми основного боргу, а саме 51 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір в доход держави в розмірі 768,40 грн.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 , вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказує, що її син, ОСОБА_4 знаходиться в розшуку як безвісти зниклий, у зв'язку з чим Шевченківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області 31.10.2012 року заведено оперативно - розшукову справу №4320437. Крім того, в провадженні Шевченківського районного суду м.Львова перебуває справа за її заявою про визнання ОСОБА_4 померлим. Зазначає, що відповідно до п.22 Постанови ПВСУ №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. На думку апелянта, суд повинен був встановити в діях відповідача наявність вини у несплаті аліментів. Поза увагою суду залишилось те, що відповідач відсутній протягом семи років в місці постійного проживання, як і відсутні докази того, що йому відомо про рішення суду щодо стягнення з нього аліментів, а відтак не можна вважати встановленим факт вини відповідача. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_1 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 ухиляється від сплати аліментів, внаслідок чого з його вини виникла заборгованість зі сплати аліментів, відтак позивач, як одержувач аліментів, має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства, та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 06 червня 2011 року, виданого виконкомом Жовтневої селищної ради Білопільського району Сумської області.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2016 року вирішено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі у розмірі по 1500 грн. щомісячно, починаючи з 16 червня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2016 року Шевченківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 466/5566/16-ц від 06 жовтня 2016 року, на підставі якого 02 грудня 2016 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження № 52738805.
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості, проведеного державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кінах Л.Б., вбачається, що станом на 25 квітня 2019 року у ОСОБА_4 виникла заборгованість зі сплати аліментів на загальну суму 51 000 грн.
Загальна кількість днів несплати аліментів становить 1029, в результаті чого ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи розрахунок пені за несплату аліментів в період з червня 2016 року по 25 квітня 2019 року в розмірі 268 455 грн.00 коп.
Аналізуючи зміст ч.1 ст. 196 СК України слід дійти висновку про те, що у одержувача аліментів виникає право на стягнення неустойки (пені) у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, який задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 вважав встановленою вину платника аліментів, ОСОБА_4 , у несплаті коштів на утримання доньки.
З довідки Шевченківського ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області від 20.02.2013 року №16/13-1743 вбачається, що громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходиться в розшуку з 31.10.2012 року за Шевченківським РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області, як безвісти зниклий. Оперативно - розшукова справа №4320437 від 31.10.2012 року.
Долученою до матеріалів справи довідкою Шевченківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області від 26.09.2018 року підтверджується,що в провадженні Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області знаходиться оперативно - розшукова справа №4320015 від 31.10.2012 року відносно безвісти зниклого гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та проводяться оперативно - розшукові заходи щодо встановлення місця знаходження останнього, однак на даний час позитивного результату не здобуто.
Матеріалами справи також підтверджується, що Шевченківським районним судом м. Львова розглядається справа за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - Шевченківський районний у місті Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про оголошення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим, що підтверджується ухвалою про відкриття провадження від 14 листопада 2018 року.
Враховуючи відсутність ОСОБА_4 за місцем постійного проживання протягом тривалого часу, відсутності будь-яких відомостей про його місцеперебування, безрезультативність пошукових дій щодо нього, відсутність даних про обізнаність відповідача про рішення суду про стягнення з нього аліментів, у колегії суддів є всі підстави вважати, що у ОСОБА_4 відсутня вина у несплаті аліментів, за прострочення сплати аліментів, у виникненні заборгованості, а відтак,колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення пені за несплату аліментів.
Твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 нікуди не зникав, їй відоме місце його проживання, є голослівними, суду апеляційної інстанції місце перебування ОСОБА_4 вона не вказала.
Зважаючи на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження інформованості ОСОБА_4 про рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06.10.2016 року про стягнення з нього аліментів, про видачу виконавчого листа на його виконання, про відкриття виконавчого провадження та за наявності неспростованої належними та допустимими доказами інформації про те, що ОСОБА_4 з 30.10.2012 року перебуває в розшуку, як безвісти зниклий, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову і стягнення з ОСОБА_4 51000.00 пені, суперечить ч.1 ст. 196 СК України, оскільки відсутня вина платника аліментів.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 вересня 2019 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 02.07.2020 року.
Головуючий: Шеремета Н.О.
Судді: Крайник Н.П.
Цяцяк Р.П.