Дата документу 02.07.2020 Справа № 336/598/20
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/1227/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №336/598/20Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
02 липня 2020 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 12 червня 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Вказаною ухвалою районного суду продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, по 11.08.2020 року включно.
В апеляційній скарзі захисник просив ухвалу скасувати та призначити новий розгляд питання щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу. Свої вимоги мотивував тим, що судове засідання було розпочато об 11 год. 15 хв., а клопотання про продовження строку тримання під вартою було вручено обвинуваченому об 11 год. 06 хв., що є порушенням вимог ч.ч.2, 3 ст.184 КПК, а тому ухвала суду є незаконною.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; захисника, який підтримав свою апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні; прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без змін; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З представлених матеріалів провадження вбачається, що на розгляді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК.
Під час судового розгляду даного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .
Суд, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, в ухвалі зазначив, що у даній справі встановлено ризик того, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаному ризику.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності ризиків зазначених у ст.177 КПК, зобов'язаний оцінити та врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги кримінального процесуального закону в повному обсязі були дотримані судом першої інстанції.
Так, з наданих матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів. У даній справі ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років. Крім того, обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, не одружений.
Зазначені вище обставини у своїй сукупності доводять існування у даній справі ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відтак суд першої інстанції, з'ясувавши і дослідивши всі обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, врахувавши характер і ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 та дані про особу обвинуваченого, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, обґрунтовано продовжив строк тримання обвинуваченого під вартою, навівши в ухвалі мотиви прийнятого ним рішення.
Даних, які би унеможливлювали подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, надані матеріали провадження не містять. Не було надано таких даних і під час апеляційного розгляду.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою було вручено обвинуваченому з порушенням строку, встановленого ст.184 КПК, то колегія суддів відзначає, що ч.3 ст.331 КПК зобов'язує суд незалежно від наявності клопотань до спливу продовженого строку повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Відтак судом першої інстанції не було допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування за доводами, наведеними в апеляційній скарзі захисника, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 12 червня 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4