Дата документу 24.06.2020 Справа № 1
Провадження № 11-сс/807/702/20 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 331/5583/19 Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 червня 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2020 року про накладення арешту на майно,
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2020 року задоволено клопотання слідчого 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_9 , та у кримінальному провадженні, внесеному 27 грудня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2201908000000000073 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, накладений арешт на майно, яке було вилучено 21 травня 2020 року під час проведення обшуку, а саме: тринадцять пластикових ємностей із рідиною (імовірно дизельним пальним) з приблизним об'ємом 20-22 літрів; металевий бак чорного кольору загальним об'ємом 120 літрів із рідиною (імовірно дизельним пальним); паливно-роздавальний пістолет із електронним лічильником; фільтр «Danger Infamble»; паливний насос; технічний паспорт № 488149 ЯТС; ключі від автомобіля ВАЗ 2105 державний номерний знак НОМЕР_1 ; два шланги чорного кольору; автомобіль легковий ВА32105 державний номерний знак НОМЕР_1 .
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду від 29 травня 2020 року повністю або скасувати частково з постановленням нової ухвали, якою передати автомобіль ВАЗ-2105 495-29 НЕ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від автомобіля на зберігання ОСОБА_7 з повідомленням відповідних органів про заборону його відчуження.
На думку апелянта, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_7 є співробітником будь-якого підприємства, ознайомлений з правилами безпеки, та на нього покладені обов'язки виконувати роботи з підвищеною небезпекою.
Також адвокат, посилаючись на відсутність фінансових відносин ОСОБА_7 з будь-якою особою щодо продажу дизельного палива, вважає, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 272 КК України, а у разі продажу дизельного палива був би можливий лише склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 КУпАП.
Крім того, апелянт вважає, що залишення органом досудового розслідування на зберіганні автомобіля ВАЗ-2105 д.р.н. НОМЕР_1 , створено перешкоди для подальшого його використання, а слідчий суддя, у порушення вимог ч. 4 ст. 173 КПК України, не визначив в оскаржуваній ухвалі спосіб арешту майна.
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, адвоката ОСОБА_8 , який підтримав доводи апеляційної скарги, прокурора із запереченнями проти доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, група осіб, діючи умисно, в порушення вимог законодавства України у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, без отримання дозволів на виконання, не дотримуючись встановлених правил безпеки під час виконання робіт з підвищеної небезпекою на підприємстві, організували протиправну діяльність нелегальних Автозаправних Станцій (АЗС) та Автозаправних Газових Станцій/Пунктів (АЗГС АЗГП), якими фактично надають послуги у сфері торгівлі підакцизним товаром: скрапленим газом та пальним на території Запорізької області.
Так, ОСОБА_7 обладнав свій автотранспортний засіб - автомобіль ВАЗ 2105 державний номерний знак НОМЕР_1 в нелегальний автозаправний пункт, шляхом встановлення у багажник транспортного засобу обладнання для заправки автомобілів з лічильником та паливно-роздавальним пістолетом із ємністю 400-500 літрів з паливом, яку розмістив на задніх пасажирських сидіннях. Зазначену діяльність ОСОБА_7 здійснює без дозволів на виконання робіт з підвищеної небезпеки та/або експлуатацію машин, механізмів, устаткувань підвищеної небезпеки.
21 травня 2020 року під час проведення обшуку легкового автомобіля ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_1 було вилучено: тринадцять пластикових ємностей із рідиною (імовірно дизельним пальним) з приблизним об'ємом 20-22 літрів; металевий бак чорного кольору загальним об'ємом 120 літрів із рідиною (імовірно дизельним пальним); паливно-роздавальний пістолет із електронним лічильником; фільтр «Danger Infamble»; паливний насос; технічний паспорт № 488149 ЯТС; ключі від автомобіля ВАЗ 2105 державний номерний знак НОМЕР_1 ; два шланги чорного кольору; автомобіль легковий ВА3 2105 державний номерний знак НОМЕР_1 .
Постановою слідчого 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_9 від 21 травня 2020 року вилучені під час проведення обшуку легкового автомобіля ВАЗ 2105 державний номерний знак НОМЕР_1 , предмети та документи визнані речовими доказами та визначено місце їх зберігання.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. ст. 170-174 КПК України.
Статтею 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно, перевірялись слідчим суддею, при цьому були досліджені матеріали судового провадження та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя встановив, що є достатні підстави вважати, що вилучене майно, на яке слідчий просив накласти арешт в рамках даного кримінального провадження, може бути використано, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто, може виступати речовими доказами у даному кримінальному провадженні та відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, при цьому врахував завдання арешту майна.
Також слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.
Будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, вказане в ухвалі слідчого судді, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що існують ризики, передбачені ч. 11 ст. 170 КПК України.
Отже, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав, відповідає вимогам КПК України, при цьому, матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Довід апелянта про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, колегія суддів вважає неспроможним, виходячи з того, що на теперішній стадії процесу не йде мова про наявність чи відсутність елементів складу кримінального правопорушення. Та фабула, що зазначена у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, встановлені фактичні обставини і наявні докази, на переконання колегії суддів, давали підстави для внесення відомостей з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 272 КК України. Питання ж в контексті наявності складу кримінального правопорушення - є предметом дослідження під час розгляду судом кримінального провадження по суті.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що слідчий суддя встановив належну мету, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, та відповідну їй правову підставу, передбачену ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого і накладення арешту на майно, врахував при цьому наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечив своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді по доводам апеляційної скарги.
Крім того, колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2020 року про накладення арешту на вилучене 21 травня 2020 року під час обшуку майно, зазначене в ухвалі, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: