Дата документу 03.07.2020 Справа № 937/7943/19
Єдиний унікальний № 937/7943/19 Головуючий у 1-й інстанції: Купавська Н.М.
провадження № 22-ц/807/2075/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
03 липня 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В.
суддів: Гончар М.С.
Кочеткової І.В.
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21 серпня 2019 року йому виповнилось 18 років. З 01 вересня 2018 року він навчається у Таврійському державному агротехнічному
університеті на денній формі навчання за контрактом. Термін навчання: з 01 вересня 2018р.
по 30 червня 2022р. Стипендію він не отримує, знаходиться на утриманні своєї матері. ОСОБА_3 -го батько з початку навчання не приймає участі у матеріальних витратах, пов'язаних з його навчанням. Він відчуває матеріальні ускладнення у зв'язку з навчанням, а його мати не має можливості надавати достатню матеріальну допомогу. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь аліменти на своє утримання на період навчання в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 квітня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. щомісячно на період навчання, починаючи з 24 вересня 2019 року по 30 червня 2022 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.
Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зі змісту статті 274 ч. 4 п.1 ЦПК України що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи у спорах про стягнення аліментів.
Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.11).
Шлюб між батьками позивача розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу (а.с.12).
На даний час позивач навчається у Таврійському державному агротехнологічному університеті на денній формі навчання за контрактом. Термін навчання: з 01 вересня 2018 року по 30 червня 2022 року, що підтверджується довідкою даного навчального закладу (а.с.7).
Позивач зареєстрований та проживає разом з матір'ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою відділу реєстрації виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області та довідкою з місця проживання (а.с. 5, 6).
Оскільки позивач навчається на денній формі навчання у нього відсутні доходи, що підтверджується довідками Мелітопольського центру зайнятості, Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області та Пенсійного фонду України (а.с. 9, 10).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 є працездатною особою, має можливість працевлаштуватись, інвалідність у нього відсутня, а тому має можливість сплачувати аліменти на навчання повнолітнього сина у розмірі 500 грн. щомісячно на період навчання, починаючи з 24 вересня 2019 року по 30 червня 2022 року. Крім того, судом першої інстанції взято до уваги, що відповідач страждає тяжкими захворюваннями та потребує лікування .
Таке рішення оскаржено позивачем, який вважає, що суд неповно з'ясував обставини справи, зокрема, не встановив доходи його матері, не врахував, що згідно медичної виписки його батько є працевлаштованим, доказів про утримання батьком свої непрацездатних батьків матеріали справи не містять, а також суд безпідставно вважав, що хвороби його батька є такими, що перешкоджають йому спачувати аліменти на його утримання під час його навчання у визначеній ним сумі у розмірі 2000 грн. щомісячно.
Дослідивши вказані доводи скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду
першої інстанції, та відхиляє скаргу як необґрунтовану з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 199 СК України, якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з яким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Так, стосовно потреби позивача ОСОБА_1 у матеріальній допомозі встановлено наступне.
21 серпня 2019 року ОСОБА_1 виповнилось 18 років.
01 вересня 2018 року ОСОБА_1 вступив до Таврійського державного агротехнологічного університету ім. Дмитра Моторного на денну форму навчання на контрактній основі (а.с. 7).
З доданої до апеляційної скарги копії договору про надання освітніх послуг від 16 серпня 2019 року, який укладений між Таврійським державним агротехнічним університетом та матір'ю позивача - ОСОБА_4 , встановлено, що розмір плати за надання освітньої послуги становить 995 грн. щомісячно (а.с. 54, 56).
Додатковою угодою від 02 вересня 2019 року уточнено порядок та розмір оплати за освітні послуги. Так розмір оплати за весь подальший період навчання збільшується на 1650 грн., які сплачуються шляхом внесення шістьох платежів у розмірі по 275 грн. з 01.09.2019р. до 01.02.2022р. (а.с. 57).
Втім, збільшення розміру плати на навчання на 1650 грн. стосується розміру плати з урахуванням всього періоду навчання терміном 4 роки, та відображується у необхідності внесення щомісячного платежу у розмірі 1029,37 грн. замість вказаної раніше суми 995 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 вказує, що на теперішній час вартість навчання повністю сплачує його матір ОСОБА_4 з батька визначає в якості аліментів на час навчання суму 2000 грн. щомісячно.
Між тим, позивачем жодним чином не обґрунтовано вказаний розмір аліментів, з якими конкретно витратами це пов'язано, адже право на утримання від батька у нього виникло з другого курсу навчання, а до цього його матір отримувала аліменти на нього як неповнолітнього сина.
Вказуючи в скарзі, що його матір ОСОБА_4 доходів не має, позивач цих обставин не підтверджує належним чином.
Так, з доданої ним до апеляційної скарги довідки слідує, що вона видана Мелітопольським управлінням ДПС про те, що відносно доходів ОСОБА_4 за період з І кварталу 2019р. по 4 квартал 2019р. інформація відсутня ( а.с. 53). Але в цій же довідці зазначено, що надана інформація потребує уточнення у податкових агентів.
Тобто довідка не є безспірною, оскільки потребує уточнення.
ОСОБА_1 додано до апеляційної скарги довідку Пенсійного фонду України , яка містить відомості про відсутність нарахованих платежів ОСОБА_4 за 2010-2012 роки (а.с. 55).
Проте, надана довідка не містить даних про подальший період, тому в повній мірі не висвітлює інформацію матеріального становища матері позивача з огляду на такі обставини.
При цьому, ОСОБА_1 зазначає про здійснення грошової допомоги матір'ю у вирішенні питання харчового та речового забезпечення, придбання необхідних для навчання канцелярських товарів, навчальної літератури, внесення плати за інтернет послуги, несення витрат на проїзд у громадському транспорті до місця навчання.
Крім того, ОСОБА_1 не вказує, що його матір не сплатила за його навчання за ве-
ресень 2019р., та має борг по оплаті за навчання сина.
Тому його ствердження про повну відсутність в його матері ОСОБА_4 будь-якого доходу колегія вважає неспроможними, а надану ним інформацію недостовірною.
Але це є важливим, оскільки матеріальну допомогу під час навчання повнолітньої дитини мають надавати їй обоє батьків та лише у тому випадку, якщо вони мають таку матеріальну можливість. Зокрема, слід довести також і той факт, що повнолітній син потребує допомоги, а для цього слід дослідити належним чином і матеріальний стан матері, з якою він проживає.
Згідно з ч. 3 ст. 12, чч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, при визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої дочки, сина, які продовжують навчатися слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження (постанова Верховного Суду України від 24.02.2016 року у справі № 6-1296цс15).
Проте, належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, пов'язаних з навчанням, які б обґрунтовували заявлений позивачем розмір аліментів, зокрема, вартості проїзду, проживання, харчування, вартості підручників, інших витрат, ОСОБА_1 до матеріалів справи не додав, визначивши суто декларативно розмір аліментів у розмірі 2000 грн.
Оскільки при визначенні розміру матеріальної допомоги повнолітньому сину, який продовжує навчання, превалюють такі критерії як вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження, інші витрати, пов'язані з навчанням, то їх слід належним чином обґрунтувати, надавши суду відповідний розрахунок таких витрат. А тому суд має визначити, що саме такі витрати становлять необхідність для навчання, оскільки норми цієї глави сімейного кодексу не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у будь-яких інших додаткових витратах на дочку, сина, зокрема, і викликаних іншими особливими обставина-
ми.
Між тим, жодного наведеного розрахунку, на що має бути витрачена сума 2000 грн., позивачем не надано.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що визначена сума аліментів у розмірі 2000 грн. є достатньою для забезпечення його усім необхідним задля продовження успішного навчання, але знову не розшифровую, на які потреби, пов'язані з навчанням, він планує
спрямовувати цю суму.
Відповідно до вищезазначеного та з урахуванням того, що позивачем не надано розрахунку його витрат, пов'язаних з навчанням, та інших необхідних витрат, а також дійсних доходів його матері, колегія суддів приходить до висновку, що останній не навів достатніх даних та не підтвердив свої потреби у отриманні аліментів у твердій грошовій сумі саме у розмірі 2000 грн. від батька.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
Вказуючи про спроможність відповідача сплачувати аліменти у більшому, ніж визначено судом розмірі, ОСОБА_1 вказує, що встановлені судом діагнози (перебування відповідача на обліку як ВІЛ-інфікованого, гіпертонична хвороба I ст., ст. II, гіпертензивне серце, ст. ризику II) не впливають на можливість надавати матеріальну допомогу своєму сину. Крім того, такі розлади виникли у відповідача на ґрунті алкогольного зловживання.
Між тим, при врахуванні стану здоров'я платника аліментів достатнім є сам факт наявності у нього хвороб та потреба у їх лікуванні, що тягне матеріальні витрати на це лікування, а не причини виникнення зазначених розладів здоров'я. Тому суд обґрунтовано взяв до уваги стан здоров'я відповідача при визначення розміру матеріальної допомоги на повнолітнього сина.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву було вказано, що він не працює та має мінливі заробітки, однак згідно із виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2676 від 10.10 2019 року відповідач зазначає, що працює слюсарем у ФОП «Боженко» (а.с. 31).
Таким чином, сторонами не подано достовірних та достатніх доказів суду на підтвердження матеріального стану обох батьків.
Отже, з урахуванням всіх вищезазначених обставин, колегія вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів - 500 грн. відповідає тим документам, які надані сторонами у матеріали справи, та становить половину суми оплати за навчання. Решти необхідних витрат на навчання позивач не конкретизував.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
За вище наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам та доказам по справі в їх сукупності і присуджений ним розмір аліментів їм повністю відповідає.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки, правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 279, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 квітня 2020 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково
Постанова прийнята, складена та підписана 03 липня 2020 року.
Головуючий: Маловічко С.В.
Судді: Гончар М.С.
Кочеткова І.В.