Справа № 215/2421/20
2/215/2008/20
30 червня 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді - Квятковський Я.А.,
секретар судового засідання - Пономаренко М.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із втратою професійної працездатності,-
28.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПрАТ«Північний ГЗК» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із втратою професійної працездатності, якою просить стягнути моральну шкоду у розмірі 127 521 грн.
В обґрунтування вказує, що з 11.02.1992 по 10.07.1998 працював помічником машиніста тягового агрегату (електровозу) з вивезення руди, породи з кар'єру на підприємстві відповідача. 27.11.1996 року під час виконання своїх трудових обов'язків позивачем стався нещасний випадок на виробництві (ураження струмом напругою 10 000 В) в результаті чого ОСОБА_1 отримав електротравму, електроопік тіям'яної області зліва, перших пальців обох стоп з ст. 3., про що був складений Акт №31/11 про нещасний випадок 29.11.1996.
В результаті нещасного випадку він зазнав значного ушкодження здоров'я у вигляді головної болі, тремтіння, оніміння у кінцівках, затемнення в очах, почуття нестачі повітря, порушення сну, підвищена втомлюваність. Позивач кілька днів перебував без свідомості у реанімаційному відділені лікарні після чого переніс операцію.
Первинним оглядом МСЕК від 10.06.1997 року йому було встановлено 35% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. При переогляді 18.06.2008 Випискою з акту огляду МСЕК йому було встановлено 25% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. Випискою з акту огляду МСЕК від 20.06.2018 йому було встановлено 25% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності безстроково.
Трудовим каліцтвом йому завдано моральну шкоду, котра полягає в тому, що від моменту отримання травми та по теперішній час немає жодного дня, щоб отримана травма не давала про себе знати. В результаті отриманих травм йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, побуту та відпочинку. Він постійно переживає як фізичні так і моральні страждання. Через травму порушені нормальні життєві зв'язки, він не може реалізувати своє бажання повноцінно працювати, матеріально забезпечувати себе, свою родину, відпочивати.
Ухвалою суду від 29.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
23.06.2020 до суду надійшов відзив від представника відповідача, згідно до якого вказує про необґрунтованість позову, оскільки на той час, коли стався нещасний випадок, діяли норми Закону України "Про охорону праці" та відповідна постанова КМУ №472 від 23.06.1993, згідно яких розмір відшкодування не може перевищувати 200 розмірів заробітної плати. Також вказує про необхідність застосування строку позовної давності - три місяці з моменту порушення права . Крім того, вказує, що у нещасному випадку винен сам ОСОБА_1 , тому підстави для задоволення позову відсутні
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 з 11.02.1992 по 10.07.1998 працював помічником машиніста тягового агрегату (електровозу) з вивезення руди, породи з кар'єру на Ордені Леніна Північному гірничозбагачувальному комбінаті імені Комсомолу України, правонаступником якого є відповідач, що підтверджується копіями трудової книжки та не заперечувалось представником відповідача (а.с. 30-34).
27.11.1996 року з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, про що складено акт №31/11 від 29.11.1996 року (а.с.14-16). Згідно даного акта встановлено вину підприємства, а також і позивача.
Внаслідок отриманого ушкодження позивачу встановлено діагноз - електротравму, електроопік тіям'яної області зліва, перших пальців обох стоп 3 ст.
У подальшому, позивачу згідно довідки при первинному огляді МСЕК від 10.06.1997 року встановлено 35% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. При переогляді 18.06.2008 йому встановлено 25% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. Згідно з випискою з акту огляду МСЕК від 20.06.2018, йому встановлено 25% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності безстроково(а.с.23-26).
Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, право на відшкодування моральної шкоди у звязку з нещасним випадком на виробництві і втратою працездатності у позивача виникло у червні 1997 року.
На той час спірні правовідносини були врегульовані ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про охорону праці" та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, затвердженими постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року.
Згідно до ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Згідно до ст. 440-1 ЦК УРСР (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати (5*4723=23615 грн. згідно Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік").
Крім того, згідно до п.п. 1,11 "Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків" затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993р. (які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин), власник підприємства, установи і організації (надалі - підприємство) або уповноважений ним орган (надалі - власник) несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (надалі - ушкодження здоров'я), а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці. Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (200*4723=944600 грн. ) незалежно від інших будь-яких виплат.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що внаслідок нещасного випадку позивач перебував на стаціонарному лікуванні, втратив працездатність в розмірі 25%, відтак зазнав фізичних і моральних страждань.
Враховуючи вищевикладене, недотримання відповідачем вимог про безпеку праці та наявність доказів причинно-наслідкового зв'язку, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Отже, суд враховує характер і тяжкість отриманих позивачем ушкоджень, що порушує його нормальні життєві звязки та викликає фізичні і моральні страждання, ступінь втрати ним професійної працездатності, наявність частково вини позивача в нещасному випадку, а також мінімальний і максимальний розмір відшкодування.
З урахуванням вищенаведеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позов слід задовольнити частково та стягнути на користь позивача 42507 грн. моральної шкоди у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач завищеною.
При цьому, суд зазначає, що підпунктами 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 та п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов'язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи. Згідно до п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платник податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю. Таким чином, відшкодування моральної шкоди, завданої в зв'язку із ушкодженням здоров'я та стійкою втратою працездатності, не є об'єктом оподаткування доходу платника податку.
Доводи представника відповідача, про те що на момент коли стався нещасний випадок, чинне законодавство не передбачало відшкодування моральної шкоди, суд до уваги не бере, оскільки вони є неспроможними.
Також зазначає, що до вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до абз.1 частини 1 статті 83 ЦК України 1960 року не застосовуються. З набранням чинності ЦК України 2004 року, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю відповідно до пункту 3 частини 1 статті 268 ЦК України.
Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно до ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, а частка задоволених вимог від первинно заявлених становить 33,33% відсотків, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає частковому стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до задоволених вимог в сумі 280 грн. 23 коп.
На підставі ст.ст.440-1 ЦК УРСР, керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 263-265, 268, 273, 274 ч.4, 280, 289 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 42507 (сорок дві тисячі п'ятсот сім) грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 280,23 грн. на користь держави.
В інший частині позову - відмовити.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суд подається протягом тридцяти днів з дня його складання до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу.
Повний текст рішення складено і підписано 03 липня 2020 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, Тернівський район.
Суддя: