Дата документу 03.07.2020 Справа № 320/3565/19
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 320/3565/19Головуючий у 1-й інстанції Іваненко О.В.
Пр. № 22-ц/807/1776/20Суддя-доповідач Гончар М.С.
03 липня 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Маловічко С.В., Кримської О.М.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 2-3), в якому просив розірвати шлюб між ним та відповідачкою, зареєстрований 11.08.2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Мелітополського міськвиконкому Запорізької області, актовий запис № 445; на стягнення з відповідачки на його користь судових витрат, пов'язаних з оплатою судового збору у сумі 768,40 грн. він не перетнедує.
В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що від вказаного шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають; шлюбні відносини між сторонами фактично припиненні; спільне життя у подружжя не склалося, між ними постійно виникали сварки.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю першої інстанції Іваненко О.В. (а.с. 6).
Ухвалою суду першої інстанції від 27 травня 2019 року (а.с. 9) провадження у цій справі відкрито.
Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 липня 2019 року (а.с. 28) позов позивача у цій справі було задоволено.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 вересня 2019 року (суддя Іваненко О.В. а.с. 55) провадження у цій справі зупинено на час розгляду заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді (а.с. 50-51).
В автоматизованому порядку для розгляду вищезазначеної заяви про відвід був визначений суддя Редько О.В. (а.с.57).
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2019 року (суддя Редько О.В. а.с. 65-66) в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Іваненко О.В. у цій справі відмовлено.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 жовтня 2019 року (суддя Іваненко О.В. а.с. 75) провадження у цій справі поновлено.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року (а.с.93) вищезазначене заочне рішення суду першої інстанції скасовано в порядку задоволення заяви відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 про його перегляд у цій справі (а.с. 30-35).
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 лютого 2020 року (а.с. 103) проведення у цій справі зупинено, надано сторонам, як подружжю, строк для примирення до 05.03.2020 року в порядку задоволення заяви відповідача ОСОБА_1 від 04 лютого 2020 року (а.с. 101).
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 березня 2020 року (а.с. 113) провадження у цій справі поновлено.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 березня 2020 року (а.с. 116) позов ОСОБА_2 у цій справі задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований у Відділі реєстрації актів громадянського стану Мелітопольського міськвиконкому Запорізької області, актовим записом №445 від 11.08.2000 року.
Після розірвання шлюбу прізвища сторін залишити без змін.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 118-120) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити к задоволенні позову ОСОБА_2 .
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 123).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 05 травня 2020 року (а.с. 129), справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 131), з урахуванням змін у ст. 274 ч. 4 п. 1 ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ від 15.01.2020 року.
В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Позивач ОСОБА_2 подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу ОСОБА_1 у цій справі (а.с. 134-139).
В автоматизованому порядку суддею Кримською О.М. у цій справі замінено суддю Подліянову Г.С. у зв'язку з тривалою відпусткою останньої (а.с. 140-141).
За змістом ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Проте, за змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закону № 540-IX, який набув чинності з 02 квітня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. …. 371… цього Кодексу.. , а також строк…розгляду апеляційної скарги … продовжуються на строк дії такого карантину.
В Україні на час розгляду цієї справи апеляційним судом карантин діє з 12 березня 2020 року по 31 липня 2020 року включно, що є загальновідомою інформацією.
Учасниками цієї справи відводів суддям апеляційного суду у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі не підлягає задоволенню з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст. ст. 12, 81, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст. ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із такого.
Згідно із ст. 105 ч. 3 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.
Згідно із ст. 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
У відповідності до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно із ст. 112 Сімейного Кодексу України позов може бути задоволено, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, що мають істотне значення.
При цьому, судом першої інстанції було правильно встановлено, що сторони у цій справі - позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 11 серпня 2000 року уклали шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Мелітопольського міськвиконкому Запорізької області, Україна, актовий запис № 445 (свідоцтво про одруження, копія а.с. 5).
Від вказаного шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають.
Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 111 СК України вживав заходів для примирення сторін у цій справі, як подружжя, зокрема: зупиняв провадження у цій справі та надавав останнім строк для примирення з 04.02.2020 року до 05.03.2020 року ухвалою від 04 лютого 2020 року (а.с. 103) в порядку задоволення заяви відповідача ОСОБА_1 від 04 лютого 2020 року (а.с. 101).
Однак, судом першої інстанції було правильно встановлено, що станом на час розгляду справи 05 березня 2020 року шлюбні відносини між сторонами у цій справі не відновлені та фактично припинені, сім'я не може бути збережена та подальше спільне життя неможливо та суперечить інтересам чоловіка - позивача ОСОБА_2 .
Причиною припинення шлюбно-сімейних відносин являється те, що між сторонами втрачено почуття кохання та поваги один до одного. Сім'я розпалася та існує формально.
Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.
При цьому, задовольняючи позов позивача у цій справі про розірвання шлюбу, суд першої інстанції правильно виходив з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Позивач скористався даним правом та звернувся до суду із даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Приймаючи до уваги те, що позивач з відповідачем не мешкають разом, у строк, наданий судом, примирення між сторонами, як подружжям, у цій справі не відбулося, що свідчить про відсутність у них бажання зберегти сім'ю, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, що має істотне значення, внаслідок чого, суд першої інстанції правильно вважав, що позов позивача у цій справі підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що дублюють доводи заперечень сторони відповідача у суді першої інстанції у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку в рішенні суду, що є предметом апеляційного перегляду на теперішній час у цій справі, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку вона та її представник вважають єдино вірною та правильною.
За змістом ст. 51 ч. 1 Конституції України, ст. 24 ч. 1 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка; примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Тому, суд не мав і не має права у цій справі не розривати шлюб позивача ОСОБА_2 , як чоловіка, із відповідачем ОСОБА_1 , як жінкою, якщо немає згоди на продовження цього шлюбу позивача ОСОБА_2 , як чоловіка.
Тим більш, що ця справа розглядається судом з травня 2019 року, тобто понад рік, та у сторін у цій справі, та зокрема у відповідача ОСОБА_1 було достатньо часу для вирішення питання про примирення із позивачем ОСОБА_2 .
Проте, апеляційним судом встановлено, що примирення сторін у цій справі, як подружжям, не відбулося (відзив позивача ОСОБА_2 на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 у цій справі, в якому останній наполягає на розірванні шлюбу та зазначає, що судом першої інстанції було надано строк для примирення сторін у цій справі, як подружжя, проте примирення не відбулося, вони продовжують жити окремо, а.с. 134-135).
Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).
Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи: скасовував заочне рішення, заслуховував пояснення учасників цієї справи, давав строк сторонам, як подружжю, для примирення тощо.
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).
Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник не надали суду першої інстанції належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та у спростування позову позивача у цій справі.
Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення.
В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Встановлено, що рішенням, яке є предметом апеляційного перегляду у цій справі, суд першої інстанції не вирішував питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у цій справі або ж його зміни.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 березня 2020 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 03.07.2020 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Маловічко С.В.Кримська О.М.