Справа № 299/1539/16-ц
Іменем України
01 липня 2020 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кондора Р.Ю., Собослоя Г.Г.
з участю секретаря судового засідання: Микуляк Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області ухваленого 25 лютого 2020 року головуючою суддею Рішко Г.І. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, -
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення.
Позовні вимоги мотивує тим, що позивач ОСОБА_2 є власником житлової трикімнатної квартири по АДРЕСА_1 . Дана квартира набута позивачем як переможцем електронних торгів, що відбулися 05.08.2015 року в порядку реалізації арештованого майна. Вказана квартира раніше належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які виступали майновими поручителями по кредитному договору. Після закінчення торгів та придбання квартири від банку, позивачу стало відомо, що в ній є зареєстрованими та продовжують проживати без належних правових підстав колишні власники - відповідачі по справі. В подальшому відповідачі не виконали власного зобов'язання стосовно проживання у квартирі лише протягом двох місяців, але продовжують і надалі проживати у квартирі, не вносячи платежі за спожиті комунальні послуги. На письмову вимогу про добровільне звільнення приміщення та зняття з реєстрації відповідачі належним чином не реагують, житлову квартиру, за яку в результаті її продажу отримали кошти, не звільняють. Оскільки позивач позбавлений належного йому права власності просить суд виселити відповідачів із житлової квартири АДРЕСА_2 та стягнути судові витрати.
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.02.2020 року провадження у даній справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 закрито, у зв'язку зі смертю останньої.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 лютого 2020 року позов задоволено.
Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_2 та виселено ОСОБА_1 з даної квартири.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551,21 гривень.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування скарги посилається на те, що ОСОБА_4 ніколи не був співвласником спірної квартири. Посилається на те, що прилюдні торги були проведені з порушенням чинного законодавства. Судом неправильно застосовано приписи статті 109 ЖК УРСР, згідно якої він не може бути виселений із квартири без надання іншого житла. Також вважає, що відповідач не втратив, а позивач не набув права власності на спірну квартиру.
На апеляційну скаргу адвокатом Мелай Є.М., що діє від імені ОСОБА_2 подано відзив доводи якого зводяться до того, що суд першої інстанції правильно застосував як норми матеріального, так і процесуального права. Рішення суду ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному дослідженні як доказів наданих сторонами, так і всіх обставин справи. Після набуття власності на квартиру позивач за погодженням з відповідачами добровільно протягом двох місяців дозволив проживати там останнім, щоб мали можливість підшукати (винайняти) інше житло чи переїхати проживати до особи, яка брала кредит в банку під заставу даної квартири. Положення ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР стосується виключно заставодержателя, іпотекодержателя, кредитора, а не ОСОБА_2 , який є добросовісним набувачем квартири з прилюдних торгів.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що згідно протоколу проведення електронних торгів №106740 від 05.08.2015 року ДП «СЕТАМ», проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: житлової трикімнатної квартири, загальною площею 72,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем торгів визнаний учасник №6 - ОСОБА_2 , підстава визначення переможця - найвища цінова пропозиція - 258689,34 грн.; отримувач коштів - відділ ДВС Виноградівського РУЮ (а.с.12-13).
Акт про проведені електронні торги виготовлено старшим державним виконавцем відділу ДВС Виноградівського РУЮ Чонка Д.В. при примусовому виконанні виконавчого листа №2-209/11, виданого 25.05.2011 року Виноградівським районним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в сумі 146187,34 грн., судових витрат у сумі 1461,87 грн. та витрат 120,00 грн. (а.с.10).
ОСОБА_2 став власником вказаної житлової трикімнатної квартири, і його право власності підтверджується Свідоцтвом про право власності від 08.10.2015 року (а.с.8) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.10.2015 року (а.с.9, 55).
Спірна квартира до її відчуження належала ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Виноградівською міською радою, згідно рішення Виноградівської міської ради від 16.12.2003 року за № 900, реєстровий № 1616 та зареєстрованого Виноградівським бюро технічної інвентаризації 31.12.2003 року, за номером запису 1543, в книзі 7, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в РПВНМ до 2013 року: 4255481 (а.с.180, 181).
Станом на 03.03.2016 року у спірній квартирі були зареєстровані ОСОБА_3 , 1946 р.н. та ОСОБА_1 , 1972 р.н., що підтверджується довідкою ОСББ «Дружба» №13 від 03.03.2016 року (а.с.15).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок продажу квартири з прилюдних торгів припинилося право власності на неї відповідача, у зв'язку з чим припинилося й право користування колишнього власника.
Однак з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд з огляду на таке.
Колегія суддів вважає безпідставними усі доводи апеляційної скарги щодо незаконності проведення прилюдних торгів, оскільки це не є предметом розгляду даної справи. ОСОБА_1 не оскаржував у судовому порядку такі прилюдні торги, а тому суд виходить з їх чинності.
Також безпідставним є твердження апелянта про те, що він не втратив, а позивач не набув права власності на спірну квартиру, оскільки це спростовується матеріалами справи. Внаслідок придбання майна з прилюдних торгів (результати яких не оспорені), ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру, та одночасно з цим припинилося право власності на таку квартиру відповідача.
Недоречним є й твердження апелянта про те, що ОСОБА_4 ніколи не був співвласником спірної квартири, оскільки це не має жодного правового значення, позаяк жодних позовних вимог до ОСОБА_4 не пред'являлося, а сама по собі описка в рішенні суду щодо складу попередніх власників, жодним чином не впливає на правовідносини, які виникли між сторонами.
Водночас заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції приписів ст. 109 ЖК УРСР.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
За змістом статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» (надалі Закон N 898-IV) передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР.
За загальним правилом, визначеним частиною другою статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення.
Прикінцевими положеннями Закону N 898-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, внесено зміни до ЖК УРСР, зокрема, текст статті 109 викладено у новій редакції, та в частині другій цієї статті як виключення спростовано вищезазначене загальне правило для громадян, яких виселяють при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
За змістом частини другої статті 40 Закону N 898-IV, чинної на час виникнення спірних правовідносин, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Аналогічні норми містяться в частині третій статті 109 ЖК УРСР.
Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону № 898-IV, так і норма статті 109 ЖК УРСР.
Вказаний правовий висновок викладено у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 753/12729/15-ц та від 05.06.2019 року у справі № 643/18788/15-ц.
В цих же постановах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що хоча відмова у задоволенні позову про виселення й певним чином обмежує права нового власника, однак такі обмеження неволодіючого власника встановлені законом, вони є необхідними в демократичному суспільстві та застосовуються з дотриманням балансу інтересів сторін спірних правовідносин, оскільки наявні інші ефективні способи захисту прав неволодіючого власника.
Та оскільки в даному випадку спірна квартира не була придбана за кредитні кошти, то виселення ОСОБА_1 з неї без надання йому іншого жилого приміщення є неможливим, в силу приписів статті 109 ЖК УРСР.
Суд першої інстанції на вказане не звернув уваги у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
За наведених обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Також, у відповідності до приписів статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1152,60 грн., понесений останнім за подання апеляційної скарги.
Виходячи з наведеного та керуючись положеннями статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 лютого 2020 року скасувати та ухвалити в справі нове судове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1152,60 грн., судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 03 липня 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді: