Справа № 305/786/17
Іменем України
01 липня 2020 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кондора Р.Ю., Собослоя Г.Г.
з участю секретаря судового засідання: Микуляк Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 17 жовтня 2017 року, ухваленого суддею - Бліщ О.Б., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Верхньоводянська сільська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
встановив:
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Верхньоводянська сільська рада Рахівського району Закарпатської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_1 та є власником вказаного житлового будинку, а також прилеглої до нього земельної ділянки площею 0,1234 га. ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4 проживають по АДРЕСА_2 . Позивачу відомо, що відповідачі не мають жодного документу, який б підтверджував їх право власності на земельну ділянку та будинок, де вони проживають. До господарства позивача з вулиці Миру веде під'їзна дорога, яка фактично проходить через земельну ділянку, якою без будь-яких документів користуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вказана під'їзна дорога була там починаючи з 1960 років та ця дорога зображена на схемах розташування земельних ділянок по АДРЕСА_2 . Іншої під'їзної дороги до господарства позивача немає.
Позивач вказувала, що з 2016 року відповідачі роблять їй та її сім'ї всілякі перешкоди у користуванні зазначеною під'їзною дорогою. У квітні 2017 року ОСОБА_3 , та його родичі викопали посередині дороги яму діаметром близько 1,5 кв. м, глибиною 1 м, пояснюючи це тим що вони копають колодязь. На прохання позивача припинити такі незаконні дії, відповідачі реагують агресивно, погрожують фізичною розправою, висловлюються в адресу позивача нецензурною лайкою. Таким чином, позивач вважала, що у діях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є порушення законних прав позивача щодо безперешкодного користування земельною ділянкою.
Посилаючись на викладене ОСОБА_2 просила усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, шляхом зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не здійснювати будь-яких дій щодо пошкодження, перекриття чи блокування іншим чином полотна під'їзної дороги, що веде до земельної ділянки позивача, приведення в попередній стан полотна під'їзної дороги, а також зобов'язати відповідачів не здійснювати будь-яких інших перешкод в користуванні під'їзною дорогою, що веде до земельної ділянки позивача.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою, зобов'язавши їх не здійснювати будь-яких дій щодо пошкодження, перекриття чи блокування іншим чином полотна під'їзної дороги та привести в попередній стан полотно під'їзної дороги що веде до земельної ділянки та господарства, яке належить ОСОБА_2 та розташоване за адресою в АДРЕСА_1 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
На дане рішення ОСОБА_1 , як особа яка не брала участі в розгляді справи питання про права та інтереси якої вирішено таким рішенням, подала апеляційну скаргу.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 січня 2020 року скасовано постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 липня 2018 року, а справу передано на новий апеляційний розгляд.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд вирішив даний цивільний позов в тому числі щодо користування позивачкою земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок, співвласником якого є апелянт, без залучення її до участі у справі, чим порушив її права, свободи та інтереси. Вказує, що суд вирішив дану справу на підставі неналежних та недопустимих доказів.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У частині першій статті 352 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1234 га, виділеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що стверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №80279260 від 14.02.2017 та №86474577 від 05.05.2017 (а.с.5, 6).
Відповідно до схеми розташування земельної ділянки та листа сільського голови села Верхнє Водяне, прохід і проїзд до дворогосподарства АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , здійснюється по під'їзній дорозі, яка проходить через присадибну (незареєстровану) ділянку громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 їх спільному користуванні із гр. ОСОБА_2 біля 30 років (а.с.7, 8).
14 березня 2017 року комісією Верхньоводянської сільської ради на підставі скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_5 був складений акт обстеження під'їзної дороги до дворогосподарства ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 та 20 квітня цього ж року був складений повторний акт обстеження. Із вказаних актів вбачається, що будинок АДРЕСА_3 розміщені на схилі таким чином, що проїзд до будинку АДРЕСА_1 завжди проходив АДРЕСА_2 , який прийняв по спадщині ОСОБА_3 . Знайти інший варіант організації проїзду до будинку АДРЕСА_1 із-за рельєфу місцевості та існуючої забудови на даний час неможливо. Комісія вважає неможливим закриття під'їзної дороги до будинку по АДРЕСА_1 через присадибну земельну ділянку дворогосподарства ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 та пропонувала залишити її в тому виді, який історично склався за згоди сторін та за умови дотримання вимог правил добросусідства (а.с.9).
Згідно акту комісії Верхньоводянської сільської ради від 20.04.2017 року вищевказана дорога була перекрита ОСОБА_6 , зокрема, на правій половині дороги по ходу руху до будинку позивачки була викопана яма глибиною приблизно 1 метр. Після з'ясування виявилось, що відповідачі копають колодязь. Запропонувала припинити роботи до вияснення щодо під'їзної дороги та засипати викопану яму (а.с.10).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі створюють позивачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Також суд зазначив, що такий спосіб захисту, як зобов'язання не здійснювати будь-яких дій в майбутньому не передбачений законом, а тому відмовив у задоволенні такої вимоги.
Однак, апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки такий є передчасним з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. З аналізу даної норми слідує, що відповідач - це особа, на яку вказує позивач в позовній заяві, як на порушника своїх прав. Тому, саме позивач визначає до кого пред'явити позов. Якщо позивач помилиться (неправильно зазначивши сторону) і притягне відповідачем особу, яка його прав не порушила або не повинна відповідати за позовом з інших причин, суд у такому позові відмовляє.
Саме між сторонами в цивільному процесі виникає спір, саме вони є суб'єктами спірного матеріального правовідношення, і рішенням суду можуть вирішувати питання про права та обов'язки виключно сторін у справі.
Пред'являючи даний позов, ОСОБА_2 у якості відповідачів зазначила ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а третьою особою без самостійних вимог на предмет спору Верхньоводянську сільську раду. Інших якихось осіб, в порядку ст. 51 ЦПК України до справи у якості співвідповідачів не залучалося.
Подаючи апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_1 вказує на те, що винесення судом першої інстанції рішення, яким за позивачем визнано право на користування земельною ділянкою, шляхом зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, на якій розташовано нерухоме майно, співвласником якого вона є, порушує її права та інтереси.
Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24.03.2017 року за реєстровим номером 2-270 стверджено, що спадкоємцем майна ОСОБА_7 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 є її донька - ОСОБА_1 . Спадкове майно складається з 1/2 частки в житловому будинку АДРЕСА_2 та літній кухні, сараї, погребі й сараї (а.с. 99). Право власності на дане нерухоме майно зареєстровано за номером запису: 19689110 від 24.03.2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 100).
За правилами ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні, то у разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Таким чином, земельна ділянка на якій знаходиться житловий будинок АДРЕСА_2 разом з літньою кухнею, сараєм-3, погребом і сараєм-5 перебуває у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 без визначення часток чи виділення у натурі. Та оскільки під'їзд до житлового будинку АДРЕСА_2 проходить через земельну ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . То безперечно позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні під'їзною дорогою через земельну ділянку, яка перебуває у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 порушують права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 на належне користування такою земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку.
А звідси, вирішення судом першої інстанції даного цивільно-правового спору без залучення ОСОБА_1 до участі в розгляді справи у якості співвідповідача буде свідчити про те, що спір вирішено в порушення прав, інтересів та (або) обов'язків останньої, що неприпустимо.
Як передбачено п. 4 ч. 3. ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Вказане свідчить про те, що даний позов пред'явлено до не усіх належних відповідачів, та це є безумовною підставою для відмови у його задоволенні.
При цьому в апеляційного суду відсутні повноваження щодо залучення до розгляду справи співвідповідачів у порядку ст. 51 ЦПК України, а відтак, виходячи з повноважень апеляційного суду визначених ст. 374 ЦПК України, рішення суду першої інстанції слід скасувати, як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права, та ухвалити в даній справі нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Суд першої інстанції на вказане не звернув уваги, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про задоволення позову, що впливає на права ОСОБА_1 , яка не приймала участь у справі в якості сторони (відповідача чи співвідповідача).
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, відповідно до пункту 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з позивачки на користь апелянтки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1057,20 грн. понесений за подання апеляційної скарги.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Рахівського районного суду від 17 жовтня 2017 року, скасувати та прийняти іншу постанову суду, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Верхньоводянська сільська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1057,20 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 липня 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді: