Справа № 204/3461/20
Провадження № 1-кп/204/592/20
02 липня 2020 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань того ж суду матеріали кримінального провадження №42020040010000118 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Пологи, Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, неодруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за контрактом, на посаді стрільця-радіотелефоніста 2 відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, -
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 298 (по стройовій частині) від 21 жовтня 2016 року, солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду стрільця-радіотелефоніста 2 відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог
ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію», з 20 січня 2015 року в Україні діє особливий період.
У відповідності до нової редакції статті 407 КК України внесеної Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини», який опубліковано у журналі Голос України від 04 березня 2015 року - № 39 зазначено, що до
ст. 407 КК України внесені зміни та її доповнено ч. 4, яка передбачає відповідальність за самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду. Зазначені зміни набирають законної сили на наступний день після опублікування, тобто 05 березня 2015 року. Таким чином, солдат ОСОБА_4 вчинив злочин в умовах особливого періоду.
20 лютого 2019 року солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
В подальшому, 30 травня 2020 року, солдат ОСОБА_4 самостійно прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Таким чином, 20 лютого 2019 року солдат ОСОБА_4 умисно самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 30 травня 2020 року.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю і підтвердив та не оспорював обставини зазначені в обвинувальному акті. У вчиненому розкаюється.
Інші докази, здобуті в ході досудового слідства не досліджувались в судовому засіданні, у зв'язку з визначенням порядку та об'єму дослідження доказів, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, оскільки свідчення ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам кримінальних проваджень та ніким не заперечуються.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у самовільному залишенні військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання судом враховуються вимоги, передбачені ст. 65 КК України, а саме, суд призначає покарання у межах санкції ч.4 ст.407 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого.
Так, обвинувачений вчинив тяжкий злочин, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться, раніше не судимий, не працює, за місцем служби характеризується посередньо. Як пом'якшуючу покарання обставину, відповідно до ст.66 КК України, суд враховує щире каяття обвинуваченого. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.
Відповідно до положень ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
З урахуванням викладеного суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства і до нього необхідно застосувати звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України та з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки цього буде достатньо для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 по даному кримінальному провадженні не обирався, клопотань про його обрання не надходило.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 370, 371, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд-
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, та призначити йому покарання: три роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого
ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він в період іспитового строку - один рік - не вчинить нового злочину і буде виконувати покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України, зобов'язати обвинуваченого
ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку суду не пізніше наступного дня після ухвалення вироку направляється учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1