Справа №203/1492/19
Провадження №2/0203/101/2020
02.07.2020 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
при секретарі Дзьомі Ю.О.,
з участю:
-представника позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Пилипенко Наталія Миколаївна, про визнання договору дарування недійсним,
1. 19 квітня 2019 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Пилипенко Н.М., про визнання договору дарування недійсним. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці на підставі дубліката договору купівлі-продажу належала квартири АДРЕСА_1 . 13.12.2018 на прохання її онуки (відповідачки) нею був укладений договір дарування, за яким вона подарувала відповідачці свою квартиру. Договір було укладено під впливом тяжких обставин, які полягали у смерті двох її синів. Після укладення договору у позивачці значно погіршився стан здоров'я, і вона зламала руку. Крім того, позивачка весь цей час дотепер одноособово мешкає у квартирі. Викладені обставини стали причиною звернення позивачки до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування від 13.12.2018 (а.с.а.с. 2 - 7).
2. 16 квітня 2019 року до подання позову суд за заявою позивачки вжив заходів його забезпечення шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно (а.с. 34).
3. 10 жовтня 2019 року відповідачка подала відзив на позов, у якому зазначила, що заперечує проти позову, оскільки договір з боку дарувальника був укладений добровільно і без впливу будь-яких обставин (а.с.а.с. 92 - 95).
4. 04 грудня 2019 року суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с. 112).
5. У судовому засіданні представник позивачки заявлений позов підтримав, пояснивши, що позивачці належала квартири АДРЕСА_1 . 13.12.2018 на прохання відповідачки позивачкою був укладений договір дарування, за яким вона подарувала відповідачці свою квартиру. Договір було укладено під впливом тяжких обставин, які полягали у смерті двох її синів. Після укладення договору у позивачці значно погіршився стан здоров'я, і вона зламала руку. Позивачка весь цей час дотепер одноособово мешкає у квартирі. При цьому після набуття права власності на спірну квартиру відповідачка не вселилася в неї, постійно мешкаючи у м. Києві.
6. Відповідачка, її представниця до суду не з'явилися, були повідомлені належним чином.
7. Третя особа до суду також не з'явилася, звернувшись з клопотаннями про розгляд справи за її відсутності (а.с.а.с. 44, 65).
8. Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, показання свідків, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
9. Судом встановлено, що позивачці на підставі дубліката договору купівлі-продажу квартири від 17.11.1999, посвідченого П'ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 21.03.2006 (реєстровий номер - 1-1842), належала квартира АДРЕСА_1 (тепер - Дніпрі) (а.с.а.с. 72 - 74).
10. 24 березня 2018 року та 14.09.2018 (із різницею у пів року) померли сини позивачки - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.а.с. 14 - 17).
11. 13 грудня 2018 року між позивачкою та відповідачкою (онука позивачки) було укладено договір дарування квартири, за яким позивачка подарувала відповідачці належну їй квартиру. Договір був посвідчений третьою особою і зареєстрований у реєстрі за №1217 (а.с.а.с. 66, 67, 86 - 88).
12. Позивачка від 18.03.1999 року і дотепер зареєстрована у спірній квартирі, постійно та одноосібно нею користується (а.с.а.с. 12-звор., 68).
13. Відповідачка постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить її відзив на позов.
14. Відповідно до частини 1 статті 717 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
15. За своєю юридичною природою договір дарування є двостороннім (взаємним), безоплатним, реальним, каузальним правочином, для якого за загальним правилом властива наявність волі на її укладення сторін.
16. Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
17. За правилами, встановленими частинами 2, 3 статті 203 ЦК, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
18. Воля - це суб'єктивний елемент правочину, бажання його вчинити. Вона формується під впливом різних обставин, найважливіші з який визначаються матеріальними і духовними потребами. Люди усвідомлюють виниклі в них потреби і прагнуть їх задовольнити, прибігаючи до засобів, у тому числі і до правочинів.
19. Відтак з огляду на приписи частини 1 статті 317 ЦК, за якою власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, під час укладення договору дарування волю дарувальника має бути спрямовано на безоплатну передачу новому власникові права володіння, користування та розпоряджання майном, а волю обдарованого, навпаки, - на набуття цих прав. Відсутність будь-якого із згаданих елементів свідчитиме про наявність у природі правочину юридичної вади.
20. Судом встановлено, що від моменту укладення оспорюваного договору дарування і дотепер (тобто протягом півтори років) позивачка одноосібно безперешкодно володіє та користується спірним нерухомим майном, що, безумовно, свідчить про відсутність при укладенні договору дарування від 13.12.2018 волі сторін, спрямованої саме на дарування.
21. Абзацом першим частини 1 статті 216 ЦК визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
22. Таким чином, аналізуючи встановлені судом факти, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заявленого у справі позову саме на підставі недотримання приписів частини 3 статті 203 ЦК, яка є однією з його правових підстав.
23. Доводів, які б спростували такий висновок суду, відповідачкою ані у відзиві на позов, ані у долучених нею доказах, надано не було.
24. Суд при цьому критично ставиться до доводів позивачки щодо її перебування під час укладення договору дарування під впливом тяжких обставин.
25. Так, за змістом частини 1 статті 233 ЦК правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
26. Такий правочин характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.
27. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.
28. Такі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину.
29. Аналіз викладеного свідчить про те, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК не є достатньою наявність у його сторони тяжких обставин. Для цього сторона має довести те, що саме такі обставини змусили її укласти правочин.
30. На думку суду, зазначеного взаємозв'язку позивачкою у суді не доведено, оскільки смерть синів жодним чином не доводить вимушеність подарувати квартиру дочці одного з них.
31. Надані позивачкою документи медичного характеру (виписний епікриз, довідка про перелам руки тощо) також не підтверджують наявність тяжких обставин, оскільки їх датовано 2019 роком (а.с.а.с. 18 - 20).
32. Суд вважає таким, що має характер опечатки, зазначення у договорі дарування іншої адреси спірної квартири ( АДРЕСА_3 , оскільки абсолютна більшість письмових доказів у справі свідчить про відчуження саме спірного нерухомого майна.
33. Це об'єктивно підтверджується матеріалами нотаріальної справи, згідно з якою позивачка була власницею лише однієї квартири (спірної), право власності на яку й перейшло до відповідачки згідно з даними Реєстру прав власності на нерухоме майно.
34. Більш того, про помилковий характер адреси подарованого майна свідчить і те, що на АДРЕСА_4 не існує.
АДРЕСА_5 . У порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню компенсація її витрат з оплати судового збору в сумі 768,40 грн. (а.с. 1).
36. Що стосується вимоги позивачки про відшкодування їй витрат на правничу допомогу, то суд при цьому виходить з такого.
37. Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
38. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
39. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
40. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
41. Суд критично ставиться до єдиного наданого позивачкою на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу документу (квитанція від 18.04.2020), оскільки він не є за своїм змістом ані квитанцією до прибуткового касового ордера, ані платіжним дорученням, ані іншим банківським документом чи касовим чеком. Крім того, позивачкою не було надано суду ані відповідного договору про надання правничої допомоги, ані докладного погодинного розрахунку вартості наданих послуг (а.с. 8).
42. Ураховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
43. Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209 - 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ; АДРЕСА_7 ), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Пилипенко Наталія Миколаївна, про визнання договору недійсним задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 13 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пилипенко Наталією Миколаївною, зареєстрований у реєстрі за №1217.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію судових витрат у сумі 768,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 03 липня 2020 року.
Суддя М.О. Католікян