Справа № 202/3604/20
Провадження № 3-зв/202/1/2020
03 липня 2020 року м. Дніпро
Суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Волошин Є.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП -
В провадження судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська Волошина Є.В. надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська Ігнатенко В.В. від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Заяву про відвід судді Пугачова О.М. мотивує тим, що статус організації Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська, як органу судової влади чинної держави Україна, є оскарженим і більше не має довіри. На підставі ст.124 Конституції України заявник вважає суддю Індустріального районного суду м.Дніпропетровська Ігнатенко В.В. некомпетентним фахівцем у сфері правосуддя.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Не прибуття належним чином повідомленого заявника не перешкоджає суду розглянути заяву про відвід судді.
Суд, дослідивши заяву про відвід судді, приходить до наступного висновку.
Кодекс України про адміністративні правопорушення фактично не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід.
Між тим, згідно з ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, від 04.11.1950 року, кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі «Надточій проти України». П.33 рішення у справі «Гурепка проти України»).
Згідно зі ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, - є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід і порядку розгляду заяви про відвід.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що у цьому випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону і прийняття та розгляд заяви особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про відвід судді повинен відбуватись за правилами, закріпленими у КПК України.
Ст.ст.75,76 КПК України передбачені обставини, що виключають участь судді в розгляді справи, а також встановлена недопустимість повторної участі судді в розгляді справи.
Згідно ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених ст.75-79 КПК України, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. Заяви про відвід (самовідвід) під час судового провадження подаються до початку судового розгляду.
Обставини, передбачені ст.ст.75,76 КПК України, які виключають участь судді Ігнатенко В.В. у розгляді вказаної вище справи, на які посилається заявник, в ході розгляду заяви про відвід не встановлені. Фактично заява про відвід зводиться до сумніву заявника в компетенції судді Ігнатенко В.В., що не є підставою для задоволення відводу.
Не згода із процесуальними рішеннями судді під час розгляду адміністративної справи також не є підставою для відводу відповідно до положень чинного КПК України, оскільки в подальшому такі рішення можуть бути оскаржені в процесуальному порядку до суду вищестоящої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. 280 КУпАП, суддя -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Волошин Є.В.