справа № 208/7969/18
№ провадження 2/208/261/20
Іменем України
27 травня 2020 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
Головуючого, судді - Івченко Т.П.
За участю: секретаря судового засідання - Корнієнко К.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам'янське Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради, Заводський районний у місті Кам'янське відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області «про позбавлення батьківських прав та призначення опікуном»,-
встановив:
1.Позиція сторони позивача.
У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради, Заводський районний у місті Кам'янське відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просить:
-позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є підставою для внесення відповідних змін до актового запису Заводського районного у місті Кам'янське відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області № 397 від 26 травня 2015 року;
-встановити опіку над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначивши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір.
В обґрунтування заяви зазначає, 14 травня 2015 року від спільного життя без реєстрації шлюбу між сином позивача, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася онука позивача - ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер . Відповідач, мати дитини - ОСОБА_2 вихованням доньки не займається, веде антисоціальний спосіб життя, не піклується про неї, не працює та вживає наркотичні речовини та зловживає алкогольні напої, що позбавило її можливості бути нормальною людиною і матір'ю для своєї доньки. Відповідач не має ніякого наміру та бажання спілкуватися з дитиною. Вона повністю ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини навіть не цікавляться її життям. На протязі останніх двох років, дитина ОСОБА_4 проживає разом позивачем - бабусею за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на її утримані, бабуся забезпечує необхідним для її життя та розвитку. Відповідачка сама віддала дитину для виховання бабусі. Позивач працює в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», згідно до довідки про доходи середній заробіток за 6 місяців складає - 31 222,09 гривень, тобто позивач вважає, що може забезпечити дитину всім необхідним. У користуванні позивача є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією особового рахунку. Згідно довідки МВС від 01.10.2018 року позивач не має не знятої чи не погашеної судимості та взагалі не притягувалася до кримінальної відповідальності. Згідно з висновком про стан здоров'я від 21.09.2018 року позивач здорова, може бути опікуном над онукою - ОСОБА_4 . Згідно з висновком про стан здоров'я ОСОБА_4 від 30.10.2018 року дитина здорова. Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Згідно п.2 ч. 1 ст.164 цього Кодексу мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
2. Позиція відповідача та третіх осіб.
Відповідач, ОСОБА_2 не скористалась своїм правом та не подала в строк, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття позовного провадження, відзив на позов, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, та докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтується заперечення, а також не подав зустрічний позов.
Треті особи:
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради, Заводський районний у місті Кам'янське відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, заперечень проти позовних вимог не подали, направили заяви про розгляд справи без участі представника, та не заперечували щодо винесення заочного рішення.
3. Процесуальні питання пов'язанні з розглядом справи.
У лютому 2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради «про позбавлення батьківських прав та призначення опікуном».
Ухвалою від 28 лютого 2019 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовчий розгляд.
Ухвалою від 20 січня 2020 року замінено третю сторону на правонаступника.
28.02.2020 року ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 використала право на подачу заяви про проведення судового розгляду за своєю відсутності, не заперечуючи проти ухвалення заочного судового рішення.
Відповідач, ОСОБА_2 будучи належним чином сповіщеною про дату, час та місце судового розгляду, до судового засідання не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовні вимоги не подала, судові повістки - виклики направлені відповідачеві на адресу її реєстрації.
Треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради, Заводський районний у місті Кам'янське відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області подали заяви про проведення судового розгляду за відсутності своїх представників, не заперечуючи проти ухвалення заочного судового рішення.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
4. Фактичні обставини встановлені судом.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір'ю малолітньої - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження виданим Заводським районним у місті Кам'янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, свідоцтво серія НОМЕР_1 , актовий запис № 397 (а.с. 8).
Запис у актовому записі про народження дитини, про батька ОСОБА_5 , зроблений з підстав передбачених ст. 135 СК України, за заявою матері дитини.
Як встановлено в ході судового розгляду, біологічним батьком дитини є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_5 помер , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 виданого Дніпровським районним у місті Кам'янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис 283 (а.с. 16).
ОСОБА_1 ,- мати померлого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено копією свідоцтва про народження від 14 серпня 1984 року свідоцтво серія НОМЕР_3 виданого «ГОР ЗАГС г. Днепроджзержинска» (а.с.15), є рідною бабусею малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до висновку експерта про біологічних родинних відносин № MG19-83239 від 25.12.2019 року визначено, що ОСОБА_1 - є біологічною бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.54).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із ОСОБА_1 - бабусею за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою виданою ТОВ «ЄРЦ КП» від 11.09.2018 року № 1/26265 (а.с. 9) знаходиться на її утримані, бабуся забезпечує необхідним для її життя та розвитку.
Відповідно до довідки та характеристики за підписом директора ДНЗ-ЦРД № 35 «Попелюшка» Кучер В.І. - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відвідує комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)» центр розвитку дитини «Попелюшка» Кам'янської міської ради (а.с.56).
Позивач ОСОБА_1 працює в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», згідно до довідки про доходи середній заробіток за 6 місяців складає - 31 222,09 гривень (а.с. 10).
Згідно довідки МВС від 01.10.2018 року позивач ОСОБА_1 не має не знятої чи не погашеної судимості та взагалі не притягувалася до кримінальної відповідальності (а.с.12).
Згідно з висновком про стан здоров'я від 21.09.2018 року позивач здорова, може бути опікуном над онукою - ОСОБА_4 (а.с.13).
Згідно з висновком про стан здоров'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.10.2018 року дитина здорова (а.с.14).
18 березня 2020 року Виконавчий комітет Кам'янської міської ради надав висновок, щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого комісія вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 80-81).
09 квітня 2020 року Виконавчий комітет Кам'янської міської ради надав подання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та призначення ОСОБА_1 опікуном над малолітньою дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 - опікуном (а.с. 83-84).
Підставами для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , як матері малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є умисне ухилення її від виконання батьківських обов'язків, залишення дитини без догляду, виховання, утримання, забезпечення, лікування, яка не цікавиться ні життям ні здоров'ям малолітньої дитини. Поведінка відповідача, свідчить про те, що він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини. Дитина проживає з народження із бабусею та знаходяться на її повному утриманні.
5. Правові норми законодавства застосовані судом.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 27 Конвенції, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Статтею 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Аналогічні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах 8, 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства».
Згідно ст.157 СК України той з батьків, що проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до керівних роз'яснень, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Згідно п. 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Стаття 171 СК України закріплює, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.
Відповідно до положень ст. 13 Закону України» Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по -батькові.
Відповідно до ст. 22 Закону, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.
Згідно ч. 4 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
Згідно пп. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Згідно до п. 2.32. Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, на підставі рішення суду про позбавлення батьківських прав у графі "Для відміток" актового запису зазначається "Батьки (батько, мати) позбавлені батьківських прав на підставі рішення (назва суду), N справи _______ від ________". Учинений запис
засвідчується печаткою і підписом посадової особи відділу реєстрації актів цивільного стану. У таких випадках відомості про батьків з актового запису не виключаються, а тому з батьків, якого позбавленої батьківських прав, повторне свідоцтво про народження дитини не видається.
Відповідно до п.1.15, 2.16.7, 2.18 зазначених правил, на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актовому записі цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації за місцем зберігання відповідного актового запису цивільного стану, крім випадків, встановлених у пункті 2.28 цього розділу.
Ч. 6 ст. 164 СК України, Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Ч. 1 ст. 165 СК України, Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ч. 2 ст. 166 СК України, Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Ч. 3 ст. 166 СК України, При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Правилами ч.3 ст. 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 244 СК України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу.
7. Висновки та мотиви прийнятого рішення.
Суд зазначає, що батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і батьком конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.
При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.
Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається лише бабуся, свідчить про те, що мати дитини не бажає приймати участь у їх утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він/вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для (батька) матері, так і для дитини.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини й протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Суд враховує правовий висновок зроблений у Постанові Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, згідно до якого ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Питання щодо сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Отже, враховуючи що з час народження малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати дитини ОСОБА_2 самоусунулася від виконання батьківських обов'язків щодо своєї малолітньої дитини, що полягає у не піклуванні про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовки до самостійного життя, зокрема: не забезпеченні необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти; не проявляє інтересу до справи, будучи належним чином сповіщена, заперечень проти позову не подала, в судові засідання не прибувала, ставлення до дитини на краще не змінила, не проявила зацікавленості в захисті своїх батьківських прав щодо дитини, що у своїй сукупності доводить умисне ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , крім того враховуючи що біологічний батько дитини ОСОБА_8 є померлим ІНФОРМАЦІЯ_10 , що є підставою для позбавлення батьківських прав, за наявності її винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов'язками.
Правилами ч.3 ст. 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Щодо встановлення опіки, враховуючи подання про доцільність призначення опікуном ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги та визнає ї такою, що підлягає задоволенню.
Не визнання відповідачем ОСОБА_2 позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
В той же час, враховуючи приписи Ч. 3 ст. 166 СК України, суд зобов'язаний при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав одночасно прийняти рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Враховуючи що при зверненні із позовом ОСОБА_1 не заявлено про стягнення аліментів на її користь на утримання дитини, суд вважає необхідним прийняти рішення про зобов'язання позивача як опікуна відкрити на ім'я дитини відповідний особистий рахунок у відділенні державного ощадного банку України для перерахування аліментів на особистий рахунок дитини, так як аліменти є власністю дитини.
Щодо розміру аліменти які підлягають стягненню з відповідача на утримання дитини, у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з «23» листопада 2018 р., і до досягнення дитиною віку повноліття. Таке стягнення підлягає негайному виконанню, у межах суми платежу за один місяць.
Щодо проведення змін у актовому записі, то згідно до Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини, що не є підставою для зміни актового запису, а є лише підставою на підставі рішення суду про позбавлення батьківських прав у графі "Для відміток" актового запису зазначення "Батьки (батько, мати) позбавлені батьківських прав на підставі рішення (назва суду), N справи _______ від ________", засвідчення його печаткою і підписом посадової особи, та не є підставою для виключення відомостей про батьків дитини, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
8. Розподіл судових витрат між сторонами.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати по справі, пов'язані зі сплатою судового збору при подачі нею позову до суду, що становить в сумі - 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
А також вирішуючи питання про стягнення з відповідача аліментів, стягненню також підлягає судовий збір з ОСОБА_2 на користь держави у розмірі 704,80 гривень.
Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265,280 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради, Заводський районний у місті Кам'янське відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області «про позбавлення батьківських прав та призначення опікуном» - задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , батьківських прав по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити опіку над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначивши її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з «23» листопада 2018 року, і до досягнення дитиною віку повноліття, шляхом їх перерахування на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України, зобов'язав опікуна ОСОБА_1 відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати на адресу Заводський районний у місті Кам'янське відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .
Відповідно до внесених змін до Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст. 492):, а саме в Розділ VI "Прикінцеві положення":
"3. Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).".
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Треті особи:
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради, юридична адреса реєстрації: область Дніпропетровська, місто Кам'янське, проспект Свободи, будинок № 2/1;
Заводський районний у місті Кам'янське відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області: область Дніпропетровська, місто Кам'янське, проспект Гімназичний, будинок № 47.
Суддя Івченко Т. П.