03 липня 2020 року Справа № 608/871/20
Номер провадження2-а/608/33/2020
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючого судді Яковець Н. В.
з участю секретаря Олійник О.С.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Котова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу 1 батальйону 1 роти УПП в Тернопільській області Мартинюка А.В. та Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до Чортківського районного суду із адміністративним позовом до інспектора взводу 1 батальйону 1 роти УПП в Тернопільській області Мартинюка А.В. та Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 21 квітня 2020 року серії ДП18 № 681472.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 27 квітня 2020 року по пошті він отримав постанову від 21 квітня 2020 року постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП18 №681472, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 та ч. 1 ст.126 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Як вбачається зі змісту постанови 21 квітня 2020 року о 10 год. він здійснював керування транспортним засобом без посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб і не був пристебнутим ременем безпеки, чим порушив ПДР України. Позивач вважає, що постанова є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки справа була розглянута на місці зупинки транспортного засобу, чим відповідач суттєво порушив його права. Йому не було надано можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП у повному обсязі. Поліцейський проігнорував вимоги ч.2 ст. 33 КУпАП. Розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу унеможливило виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Розгляд справи відбувався з порушенням вимог ст.ст. 278, 279 КУпАП. Він дійсно їхав попри стаціонарний пост «Чортків» і його зупинив інспектор та зразу став вимагати пред'явлення реєстраційних документів на транспортний засіб. На запитання щодо причин зупинки, інспектор відповів що позивач не був пристебнутим ременем безпеки, який він відстебнув одразу після повної зупинки транспортного засобу. Просив скасувати постанову від 21.04.2020 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та ч.5 ст. 121 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 та його представник Коток В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять суд позов задовольнити повністю.
Відповідач інспектор взводу №1 роти №1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Мартинюк А.В. в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.
Відповідач Управління патрульної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з'явився, поступив відзив на позов, в якому вважають, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, просять відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, оскільки 21.04.2020 позивач керуючи транспортним засобом Mercedes CLK н.з. НОМЕР_1 не був пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.3 в ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 КУпАП, та при перевірці документів не мав при собі посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. Чинними Правилами дорожнього руху України закріплений безумовний обов'язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії, а також реєстраційний документ на транспортний засіб. Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Позивач жодних клопотань до моменту винесення постанови не висловлював, тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об'єктивних обставин справи.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 124 Конституції України, яка є нормою прямої дії, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
У частині 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що 21 квітня 2020 року постановою серії ДП18 № 681472 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки та не мав при собі посвідчення водія і реєстраційних документів на транспортний засіб, що передбачено ч.5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.
Відповідно до п.2.4. Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Як встановлено частиною 5 статті 121 КУпАП Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 2.3в Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватисяними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.
Відповідно до ст. 73,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, дії (рішення) якого оскаржуються.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до с.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи викладені обставини, суд констатує, що відповідачем доведено правомірність його дій та законність прийнятого ним рішення, матеріалами відео фіксації спростовуються твердження позивача, що його не ознайомили з правами особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тому в позові слід відмовити.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач через допомогу суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Частинами 1, 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Визначаючи суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Враховуючи викладене, проаналізувавши розрахунок та надані докази на підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової (правничої) допомоги, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, витрачений адвокатом час на аналіз норм чинного законодавства, вивчення судової практики та написання адміністративного позову, суд приходить до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
За таких обставин, приймаючи до уваги, що за результатами судового розгляду цієї справи у задоволенні позовних вимог про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відмовлено, приймаючи до уваги, що вимоги про стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката адресовано до Управління патрульної поліції Тернопільської області, що не відповідає встановленому положеннями статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» порядку виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, який здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 77, 241-246, 255, 257, 263, 286, 295 КАС України, ст. 293 КУпАП, суд,
В позові ОСОБА_1 до інспектора взводу 1 батальйону 1 роти УПП в Тернопільській області Мартинюка А.В. та Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя:/підпис/
Копія вірна
Постанова набрала законної сили "___" ________________ 2020 р.
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/871/20, яка зберігається в архіві Чортківського районного суду Тернопільської області.
Суддя: Н. В. Яковець
Копію рішення видано "____"_____________2020 р.
Секретар: