Справа № 411/9872/12
Провадження № 2/211/1157/20
іменем України
03 липня 2020 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Середньої Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Зайцевої А.М.,
у відсутність сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором б/н від 07 березня 2007 року в сумі 19121,83 грн., яка виникла через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, з яких: 6537,20 грн. - заборгованість за кредитом; 8517,71 грн. - заборгованість пор процентам; 2680,17 грн. - заборгованість по комісії; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 886,75 грн. - штраф (процентна складова).
Ухвалою суду від 30 листопада 2012 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 21 грудня 2012 року відкрито провадження по справі.
Заочним рішенням суду від 10 квітня 2013 року, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №б/н від 07.03.2007 р., в розмірі 19121,83 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 214,60 грн.
Ухвалою суду від 13 лютого 2020 року за заявою ОСОБА_1 скасовано заочне рішення від 10 квітня 2013 року, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні 12.05.2020 представник позивача ОСОБА_2 на задоволенні позову наполягав, вказавши, що строк позовної давності банком не пропущено, оскільки строк дії картки до останнього дня березня 2010 року, позивач до суду звернувся в листопаді 2012 року, тому просив вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 суду пояснив, що дійсно брав кредит, оформлений на платіжну картку та користувався ним до того часу, як звернувся до лікарні для операції в 2010 році. З банком домовився, що буде неплатоспроможний і просив проценти не нараховувати. Він не пам'ятає, з якими саме Умовами та Правилами був ознайомлений, самі Умови він не підписував, йому для ознайомлення їх не надавали. Просив застосувати строк позовної давності.
Суд, враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України, вважає можливим розгляд справи закінчити у відсутність учасників справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних мотивів.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як встановлено судом, відповідно до укладеного договору № б/н від 07 березня 2007 року, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 10- копія анкети-заяви).
Позивач свої зобов'язання виконав, надавши відповідачу кредит.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Судом встановлено факт невиконання належним чином відповідачем зобов'язань по поверненню кредитних коштів позивачу, що не спростовано відповідачем.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за укладеним договором, відповідач ОСОБА_1 станом на 31.08.2012 має заборгованість за кредитним договором б/н від 07.03.2007 в сумі 6537,20 грн. - заборгованість за кредитом.
Разом з тим, за змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зроблено висновок про те, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку ПАТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
З урахуванням викладеного відсутні підстави вважати, що при укладенні кредитного договору із ОСОБА_1 ПАТ КБ «Приватбанк» дотримав вимоги, передбачені частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Судом встановлено, що у анкеті-заяві від 07 березня 2007 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.Відповідач в судовому засіданні зазначив, що не пам'ятає, які саме Умови йому давали для ознайомлення.
У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим
ПАТ КБ «Приватбанк» у період з моменту виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, які є найбільш сприятливими для задоволення позову.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із правом позивача вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Проте відсутність підпису відповідача на Умовах не дає правових підстав для стягнення боргу по процентам за користування кредитом, боргу за пенею та по комісії, а також штрафів, оскільки такі складові не можна вважати частиною кредитного договору (постанова Верховного Суду від 20 травня 2020 року по справі № 588/62/18 (провадження № 61-40312св18).
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем по справі заявлено про застосування строку позовної давності до пред'явлених вимог АТ КБ «ПриватБанк».
Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Частинами першою та третьою статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується
Перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104 цс16, від 27 лютого 2019 року по справі № справа № 743/150/17 (провадження № 61-8135св18).
Так, строк дії картки до квітня 2010 року (а.с. 115).
З огляду на викладене та з урахуванням наведених обставин і факту пред'явлення банком позову в листопаді 2012 року, тобто в межах позовної давності з часу закінчення строку дії картки (квітень 2010 року), суд вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» не пропустило строку позовної давності з врахуванням вищезазначеного.
Інших доводів на обґрунтування заперечень відповідачем не наведено.
Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 214,60 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с.1), тому оскільки позов підлягає задоволенню частково, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 73,37 грн. (6537,20 грн. (сума боргу, стягнута судом) * 214,60 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 19121,83 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).
Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) суму заборгованості за договором №б/н від 07.03.2007, що виникла станом на 31.08.2012 в сумі 6537 (шість тисяч п'ятсот тридцять сім) гривень 20 коп. та судовий збір в сумі 73 (сімдесят три) гривні 37 коп.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03 липня 2020 р.
Суддя Н.Г.Середня