Справа № 604/1062/19
Провадження № 2-а/604/6/20
28 травня 2020 року смт. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Сташківа Н.Б.
з участю
секретаря судового засідання Гамана В.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Підволочиського районного суду Тернопільської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ЕАК № 1722106 від 08 листопада 2019 року про притягнення його до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позов обґрунтований тим, що 08 листопада 2019 року лейтенантом поліції Волочиського ВП Городоцького ВП ГУНП в Хмельницькій області Дрозд Д.М. була винесена постанова серії ЕАК № 1722106, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Згідно змісту постанови гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ПАЗ 32053-07, номерний знак НОМЕР_1 , проїхав врегульований пішохідний перехід, що знаходиться у м. Волочиськ по вул. Незалежності, 34, на заборонний сигнал світлофора - жовте світло. Із зазначеною постановою не погоджується, вважає її неправомірною, оскільки правил дорожнього руху не порушував, постанова винесена без будь-якої підготовки до розгляду, не були вирішені клопотання. Так, 08 листопада 2019 року приблизно о 13-00 год, керуючи автобусом ПАЗ 32053-07, рухався із швидкістю не більше дозволеної, проїжджав врегульований пішохідний перехід, що знаходиться у м. Волочиськ по вул. Незалежності. На час проїзду перехрестя на світлофорі горів зелений сигнал, під час переїзду різко загорівся жовтий без попереджувального зеленого, проте з метою звільнити пішохідний перехід позаду автобуса, продовжив рух та зупинився, щоб не створювати перешкоди пішоходам, що переходили вулицю перед автобусом. Стверджує, що світлофор працює несправно, про що патрульному було відомо, проте ні його пояснень, ні обставин, що склались, інспектором не було взято до уваги, чим грубо порушено його права.
Ухвалою судді Підволочиського районного суду від 27 лютого 2020 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою Підволочиського районного суду від 26 березня 2020 року у справі замінено неналежного відповідача Управління патрульної поліції в Хмельницькій області на належного - Головне Управління національної поліції у Хмельницькій області.
В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву у відповідності до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, справу просить розглянути у його відсутності.
Також позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що світлофор на перехресті вул. Незалежності, 34, м. Волочиськ працює в режимі роботи згідно ДСТУ 4092-2002, де п. 7.30 передбачено миготіння зеленого сигналу протягом 3секунд безпосередньо перед вимкненням. Крім того, згідно п. 16.8 ПДР якщо водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Разом з тим будь-яких доказів щодо того, що ОСОБА_2 заздалегідь виїхав на жовтий сигнал, а завершував маневр на червоний сигнал світлофора працівниками поліції не зазначено. Також просить взяти до уваги запис відеореєстратора, наданим як доказ до матеріалів справи, яким стверджується несправність світлофора, а цифрове табло про інформування водіїв про закінчення горіння певного сигналу - відсутнє.
Відповідач - представник Головного управління національної поліції в Хмельницької області в судове засідання не з'явився, подав відзив на позов, в якому зазначив, що з позовом ОСОБА_1 не погоджується, оскільки доводи позивача не ґрунтуються на вимогах нормативно-правових актів, вимогами ДСТУ 4092-2002 не передбачається обов'язкового ввімкнення зеленого миготливого сигналу світлофора перед ввімкненням сигналу, який забороняє рух, поліцейський виніс постанову, керуючись правосвідомістю на оцінивши докази за внутрішнім переконанням, а тому, враховуючи відсутність будь-яких аргументів та доводів, які б свідчили про те, що позивач не вчиняв правопорушення, законних підстав для скасування постанови немає, а відтак просить відмовити у задоволенні позову, справу розглянути у відсутності їх представника.
Згідно з ч.2 ст.175 та ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи,за умови, що його належним чином повідомлено про дату,час і місце цього засідання,не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційне, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п.19 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Виходячи з вимог ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.
Стаття 258 КУпАП передбачає, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний на підставі досліджених доказів з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з ч.1 ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Однак всупереч вказаним вимогам закону, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 поза увагою поліцейського, котрий виніс спірну постанову залишились обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Так, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі інспектора СРПП патрульної поліції Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області Дрозд Д.В.від 08 листопада 2019 року серії ЕАК 3 1722106 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Згідно змісту постанови 08 листопада 2019 року о 13-18 в м. Волочиськ по вул.. незалежності,34, водій керуючи транспортним засобом автобус ПАЗ 32053-07, номерний знак НОМЕР_2 , здійсни рух на жовтий заборонений сигнал світлофора на перехресті вулиці Незалежності -Пушкіна в м. Волочиськ, чим порушив вимоги п. 8.7.3 ПДР України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд приходить до наступного висновку.
Згідно пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно частини першої та п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджені Правила дорожнього руху, які відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом. 1.1. Правил дорожнього руху визначено, що Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з вимогами п.8.7.3 ґ. ПДР України жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
У відповідності до п. 16,8 ПДР України водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62 «стоп» він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
У відповідності до положення ч.2 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Разом з тим, постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом як належний та допустимий доказ в розумінні ст.72 КАС України, оскільки заперечується позивачем, і інші докази, які б її обґрунтовували вину позивача в матеріалах справи відсутні.
Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події на якому чітко вбачався б факт правопорушення.
Проте, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.
Також суд не бере пояснень відповідача про те, що вимогами ДСТУ 4092-2002 не передбачається обов'язкового ввімкнення зеленого миготливого сигналу світлофора перед ввімкненням сигналу, який забороняє рух, оскільки у відповідності до п. 7.29 ДСТУ 4092-2002 Під час роботи світлофорів треба дотримуватися такої послідовності вмикання сигналів:
- у транспортних світлофорах типів 1 - 3 - червоний - червоний з жовтим - зелений - жовтий - червоний ... Дозволено застосовувати послідовності: червоний - зелений - жовтий - червоний ..., червоний - жовтий - зелений - жовтий - червоний ... При цьому, згідно п 7.30 Режим роботи світлофорної сигналізації з використовуванням транспортних світлофорів типів 1-З і пішохідних світлофорів повинен передбачати миготіння зеленого сигналу протягом 3 с безпосередньо перед вимкненням, а також нижнього місячно-білого сигналу у світлофорах типу 5. Частота миготіння сигналів - 1 с.
В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р.; п. 75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р.; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013р.
Водночас, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути доказом вчинення особою правопорушення. Вона є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати фіксування цього правопорушення.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Вищезазначене твердження узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
Таким чином, встановлені по справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, оскаржувана постанова є такою, що не відповідає закону, оскільки судом не встановлено з яких саме міркувань виходив інспектор поліції, яким чином давав оцінку та досліджував обставини, на підставі яких прийшов до висновку та виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, притягнувши ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною першою ст.293 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги або подання прокурора на постанову в справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково - постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1722106 від 08 листопада 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого за ч.2 ст.122 КУпАП,- скасувати, а справу провадженням закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Разом з тим, у відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, у задоволенні позову в частині пред'явленої вимоги про визнання протиправною постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1722106 від 08 листопада 2019 року слід відмовити.
Керуючись ст. 251, 254, 258, 283 КУпАП, ст.9, 77, 244, 246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, юридична адреса: 29008, м. Хмельницький, вул. Коцюбинського, 35/2, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1722106 від 08 листопада 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн, провадження у справі закрити.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя - підпис
Згідно з оригіналом:
Суддя Підволочиського районного суду
Тернопільської області Н.Б.Сташків