Справа № 604/370/20
Провадження № 2/604/294/20
25 червня 2020 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі
головуючого - судді Сташківа Н.Б.,
за участю секретаря судового засідання - Стадніцької З.О.
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в сел. Підволочиськ в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 10 серпня 2002 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Підволочиського районного управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 37. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що у шлюбі мають одну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , 2003 року народження. Спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на сім'ю та обов'язки, відсутність взаєморозуміння, шлюбні відносини припинені, протягом останніх чотирьох років проживають окремо. Вважає, що подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам, а тому просить позов задовольнити, після розірвання шлюбу залишити шлюбне прізвище ОСОБА_4 .
Ухвалою судді від 25 травня 2020 року по справі відкрито спрощене провадження з повідомленням сторін та відповідачу надано строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання копії вказаної ухвали, для подання відзиву на позов.
Позивач в судове засідання не з'явилася, згідно заявленого у позові клопотання просить справу розглянути у її відсутності.
Відповідач, будучи повідомленим про дату і час судового розгляду, в судове засідання не з'явився, подав заяву з проханням справу слухати у його відсутності, позовні вимоги визнав, просив шлюб розірвати.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення за правилами спрощеного позовного провадження, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 247,179 ЦПК України, виходячи з наступного:
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого повторно Підволочиським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 13 травня 2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб 10 серпня 2002 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Підволочиського районного управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 37, після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_4 ».
Під час перебування у шлюбі в сторін народився син ОСОБА_3 , 2003 року народження, спір щодо проживання дитини між сторонами відсутній.
Спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на сім'ю та обов'язки, відсутність взаєморозуміння, шлюбні відносини припинені, проживають окремо.
Згідно із ст.51 Конституції України та ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
За ч.3 і ч.4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування до припинення шлюбних відносин чи до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.
Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».
Таким чином, суд приходить до висновку, що з огляду на вказані обставини подальше застосування будь-яких заходів щодо примирення подружжя є недоцільним та неефективним і суперечить інтересам сторін.
Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст.110 Сімейного Кодексу України.
Згідно зі ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
На підставі наведеного судом встановлено, що примирення між подружжям неможливе через втрату почуття взаємної любові, фактичне припинення спільних зобов'язань щодо піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, дружби, взаємодопомоги, утвердження в сім'ї взаємоповаги, втрату почуття відповідальності, як того вимагає ст.55 СК України, позивач наполягає на розлученні, має стійке волевиявлення до розірвання шлюбу, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, що є підставою для розірвання між ними шлюбу, оскільки перешкод, передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, для цього не встановлено.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Позивач при реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_4 », в своїй заяві зазначила про бажання надалі іменуватися цим прізвищем.
За вказаних обставин суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 13, 223,247, 263-265, 273,274,279, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 55, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , адреса проживання: с. Клебанівка Підволочиського району Тернопільської області, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 10 серпня 2002 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Підволочиського районного управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 37.
Після розірвання шлюбу громадянці ОСОБА_1 залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Копію рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до Підволочиського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Підволочиського районного суду
Тернопільської області Сташків Н.Б.