Справа № 603/200/20
Провадження №2/603/149/2020
"01" липня 2020 р. м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді : Іванчука В.М.
при секретарі : Швець Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Монастириська справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить ухвалити рішення, яким змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, що стягуються з нього на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягувати аліменти у розмірі 2400 грн, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що сторони перебували у шлюбі, від якого у них народились двоє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час проживають разом із відповідачем. Згідно рішення Монастириського районного суду від 03.07.2018 року по справі №603/205/18, позивач повинен сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі 1/2 заробітку щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
На даний час, після прийняття рішення про стягнення аліментів, позивач здійснює догляд за особою похилого віку та працює на посаді завідувача сектору в ТзОВ «Тернопільський Бекон», де отримує мінімальну заробітню плату. Крім того, вказує, що працює на сезонних роботах та має мінливий (сезонний дохід). У нього немає на праві власності, володіння та/або користування майна та майнових прав, у тому числі нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав та результатів інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, тощо. Тому, вважає, що наявні всі підстави для визначення аліментних платежів в твердій грошовій сумі.
Крім того, з такими мінімальними доходами, позивач не може в повній мірі забезпечити сплату аліментів в розмірі, встановленому рішенням Монастириського районного суду від 03.07.2018 року.
Разом з тим, Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» встановлено мінімальний прожитковий мінімум для дитини віком від шести років в сумі 2318,00грн. Тому, вважає, що із врахуванням мінімального рівня доходів, розмір аліментів на утримання дітей, не повинен перевищувати 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і складатиме у 2020 році близько 2400,00грн.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. У вказаному клопотанні позивач також вказує, що він просить змінити спосіб стягненя аліментів та стягувати їх у більшій сумі, ніж вони стягуються за виконавчим листом №603/205/18, що відповідатиме інтересам дітей.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час і місце розгляду справи. Від представника відповідача - адвоката Андрусенка І.Я. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача вказує, що згідно ч.3 ст.181 СК України, в редакції закону №2037-VIII від 17.05.2017 року, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини,разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Таким чином, нова редакція СК України, однозначно вказує на те, що вибір способу стягнення аліментів належить одному з батьків, з яким проживає дитина, а не суду. Відтак, самостійне вирішення судом питання щодо зміни способу стягнення аліментів на дитину є порушенням принципу диспозитивності. Аналогічною є позиція стосовно неможливості зміни способу стягнення аліментів за позовом платника аліментів, оскільки таке право належить виключно одержувачу аліментів, тобто відповідачу ОСОБА_2 . Крім того, вказує, що матеріальне становище позивача не погіршилось, а навпаки покращилось з часу вирішення судом питання про стягнення аліментів. Також, зазначені у позовній заяві відомості про те, що позивач здійснює догляд за особою похилого віку не відповідає дійсності, оскільки як вбачається з довідки ТзОВ «Тернопільський бекон», з листопада 2019 року, ОСОБА_1 припинив здійснення догляду за особою похилого віку. Крім того, позивач вводить суд в оману, зазначивши, що у нього немає на праві власності, володіння та/або користування майна та майнових прав, оскільки за позивачем зареєстровано наступне майно: транспортний засіб марки CHEVROLET NIVA, 2004 р.в. та мопед VIPER V200 N, 2014 р.в. Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступного.
Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 03.07.2018 року, вирішено стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягувати з 03.04.2018 року і до досягнення дітьми повноліття.
На підставі виконавчого листа №603/205/18, виданого Монастириським районним судом Тернопільської області 18.10.2008 року, з позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти в користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі Ѕ частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно.
Позивач вказує, що на даний час здійснює догляд за особою похилого віку та працює на посаді завідувача сектору в ТзОВ «Тернопільський Бекон», де отримує мінімальну заробітню плату. Крім того, вказує, що працює на сезонних роботах та має мінливий (сезонний дохід). З такими мінімальними доходами, позивач не може в повній мірі забезпечити сплату аліментів в розмірі, встановленому рішенням Монастириського районного суду від 03.07.2018 року, тому просить змінити спосіб та розмір аліментів, які стягуються на підставі вищевказаного рішення суду.
На підтвердження своїх доводів, позивач надав суду копію довідки №107 від 23.01.2014 року, виданої Управлінням соціального захисту населення Монастириської РДА, згідно якої позивач в період з січня 2019 року по жовтень 2019 року отримував компенсаційну виплату як працездатна особа, яка не працює, і здійснює догляд за особою похилого віку.
Відповідно до копії довідки, виданої ТОВ «Тернопільський Бекон», ОСОБА_1 працює в ТОВ «Тернопільський Бекон» на посаді завідувача сектору 3 (Дорощування та відгодівля) з 06.11.2019 року.
Так, згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. (ч. 3 ст. 181 СК України).
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. При цьому, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Як на підставу для зміни способу та розміру аліментів, позивач посилається зокрема на те, що він не може в повній мірі забезпечити сплату аліментів в розмірі, встановленому рішенням Монастириського районного суду від 03.07.2018 року, у звязку з чим просить змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати їх у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини 1 статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері,батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Таким чином, приписи ч.3 ст.181, ч.1 ст.184 СК України надають винятково одержувачу аліментів право вибору способу їх стягнення. Це право стягувача є безумовним, тоді як платник аліментів не може вимагати зміни способу їх стягнення і його процесуальні можливості обмежуються правом зменшення розміру аліментів у межах обраного одержувачем способу їх стягнення.
Платником аліментів у даному випадку є позивач - ОСОБА_1 .
Таким чином, позивачем обрано спосіб захисту своїх прав, який не передбачений чинним законодавством, оскільки останній фактично просить у своїй позовній вимозі не змінити розмір аліментів, шляхом їх зменшення, в порядку передбаченому статтею 192 СК України, а змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, що передбачено ч.3 ст.181 СК України.
Крім того, відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з «Конвенцією про права дитини», «Декларацією прав дитини» батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.
Враховуючи вищевикладене, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів та дітей, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, та інші обставини, передбачені ст.182 СК України, виходячи з інтересів дітей, які полягають в гарантуванні необхідного та достатнього рівня матеріального забезпечення, суд приходить до висновку, що в разі задоволення вимог ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, розмір грошових коштів на утримання дітей буде меншим за встановлений рішенням Монастириського районного суду від 03.07.2018 року у справі № 603/205/18, що спричинить порушення інтересів дітей, а також беручи до уваги те, що виключно одержувачу аліментів надано право ініціювати зміну способу стягнення аліментів, визначеного рішенням суду, тому суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 про зміну способу стягнення та розміру аліментів, слід відмовити.
Виходячи з вищевказаного, керуючись статтями 180, 181, 183 СКУ, статтями 3,4,141,258,259,263-265,268,272,273,351,352,354,355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: с.Високе Монастириського району Тернопільської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 : с.Велеснів, Монастириський район, Тернопільська область.
Повний текст рішення складено 03 липня 2020 року.
Суддя В. М. Іванчук