Справа № 175/6/20
Провадження № 2/175/5/20
20 травня 2020 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Новік Л.М.,
при секретарі - Сапай О.Г.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося в особі представника Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідач звернувся до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 25.06.2018 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 45440,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язання за кредитним договором, відповідач станом на 29.08.2019 року має заборгованість у розмірі 52241,83 грн. Тому, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в особі представника, вимушений звернутися до суду для стягнення вищевказаної суми заборгованості.
24 січня 2020 року відкрите спрощене позовне провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає, що у суду не має підстав для задоволення позовних вимог Комерційний банк «ПриватБанк» у повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до позовної заяви у нього виникла заборгованість перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за договором № б.н. від 25.06.2018 року у розмірі 52 241 грн. станом на 29.08.2019 року, яка склалась з заборгованості за кредитом у розмірі 39 966,09 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 9 311, 84 грн., а також штрафами у розмірі 500 грн. та 2 463,90 грн. При цьому матеріали додані до позовної заяви не містять жодного доказу, який би вказував на наявність у нього саме такої заборгованості перед банком. Наявність договірних (кредитних) відносин між ним та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» він не заперечує. Як доказ наявності у нього заборгованості перед AT КБ «ПРИВАТБАНК до матеріалів позову додано «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке» в якій вказані його особисті данні і данні його дружини та розмір очікуваних надходжень на його рахунки протягом трьох місяців у розмірі 150 000 - 500 000 грн. готівкою або безготівковим способом. Заява датована як раз 25.06.2018 року, що вказує на наявність виникнення між ним та банком договірних (кредитних) правовідносин саме з вказаної дати, цього він також не заперечує. Однак, кошти кредитного ліміту банком були зараховані на його особистий рахунок, який ним заздалегідь відкритий у банку, на цьому рахунку також перебували його власні кошти, тому він не згоден з вказаною у позовній заяві сумою кредитного ліміту у розмірі 45 440 грн. Вважає, що до позовної заяви необхідно додати беззаперечні докази суми кредитного ліміту, який йому надано банком на підставі договором № б.н. від 25.06.2018 року. Відсутність у матеріалах позовної заяви виписки з його особистого рахунку станом на день зарахування грошового кредитного ліміту в нього викликає сумніви та обґрунтоване занепокоєння, з приводу викладення у позовній заяві недостовірної інформації представником позивача щодо суми кредитного ліміту у розмірі саме 45 440 грн. Вказана занепокоєність ґрунтується на тому, що позовна заява підписана саме представником позивача ОСОБА_2 на підставі наданої йому довіреності № 367-К- Н-0 від 21.01.2020 року, в якій чітко визначений перелік прав, які довірив голова правління банку представникові. Ознайомившись з вказаними повноваженнями він не знайшов права представника позивача отримувати інформацію з його особистого рахунку, тобто мати доступ до банківської таємниці. Докази про наявність доступу у представника банку ОСОБА_2 до банківської таємниці клієнтів банку у матеріалах поданих до суду разом з позовною заявою відсутні. Також зазначає, що такий вид таємниці охороняється законом і є чітка процедура розкриття цієї таємниці, а також зобов'язань, необхідних для застосування банком щодо її збереження. Ознайомившись з вказаними повноваженнями він не знайшов права представника позивача отримувати інформацію з його особистого рахунку, тобто мати доступ до банківської таємниці. Докази про наявність доступу у представника банку ОСОБА_2 до банківської таємниці клієнтів банку у матеріалах поданих до суду разом з позовною заявою відсутні.
Вказана таблиця розрахунку його заборгованості ще тому не може вважатися належним доказом, оскільки не відображає хід споживання ним кредитного ліміту протягом вказаного в ній періоду, а лише має статистичну інформацію яку незрозуміло з відкіля отримана представником позивача, жодних офіційних виписок банка представник не надав. У позовній заяві навіть не вказано джерело інформації про стан фінансових операцій по особистому рахунку.
Тому з урахуванням усього вищевикладеного у суду, як і у нього, повинні виникнути обґрунтовані сумніви про наявність у нього перед банком саме тої заборгованості, яка вказана у позовній заяві представником позивача, оскільки позовна заява не ґрунтується на неналежних доказах, які б беззастережно підтвердили його заборгованості у розмірі 52 241, 83 грн. перед банком.
У зв'язку з вищевикладеним заперечує проти прохання позивача стягнення з нього судових витрат у розмірі 1921 грн.; на його думку витрат пов'язаних з розглядом цієї справи він не понесе.
Вважає, що у суду є підстави для відмови в задоволенні позовних вимог у повному
обсязі.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення,та якими доказами вони підтверджуються; чиє інші фактичні дані,які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чиє підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Із письмових доказів встановлено, що 25.06.2018 року ОСОБА_1 підписана анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, згідно якої, відповідач підтвердив свою згоду на дані умови, що підтверджується тим, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, складає між ним та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Відповідно до наданого АТ КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має перед ним заборгованість у розмірі 52241,83 грн., що складається із: 39966,09 грн. - тіла кредиту; 9311,84 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. фіксована частина, 2463,90 грн. процентна складова.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України,договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України,встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України,публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд зазначає, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку процентна ставка не зазначена та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
На підтвердження досягнення згоди щодо цих платежів АТ КБ «Приватбанк» надав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/.
Суд зазначає, що при цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці документи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни у них.
Суд, вважає, що до відносин, які виникли між сторонами неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк» - www.privatbank.ua можуть змінюватись самим АТ КБ «Приватбанк», тобто він міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25.06.2018 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, взяти їх до уваги суд не може.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон N 1023-XII). Але, у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону N 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Суд зазначає, що підстав відступати від нього немає.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті - заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь - яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті - заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду від 03 липня 2019 року, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/kredity/, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, шляхом підписання заяви - анкети.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, одже позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Тобто, про обґрунтованість позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення із позичальника заборгованості по тілу кредиту, разом із тим, суд вважає, що повинно бути відмовлено у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за користування кредитом по процентам, пені, штрафам.
Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути сплачений останнім при подачі позовної заяви судовий збір.
Керуючись ст.ст. 10, 141, 142, 258-259, 263-265, 268, 275, 280-283, 352, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄРДПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, буд. 1 «д», м. Київ, інд. 01001, заборгованість за кредитним договором від 25.06.2018 року у розмірі 39966,09 грн., що складається із тіла кредиту.
Стягнути із ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄРДПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, буд. 1 «д», м. Київ, інд. 01001 судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду може бути подано апеляційну скаргу.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М.Новік