нп 4-с/490/91/2020 Справа № 490/3867/20
Центральний районний суд м. Миколаєва
03 липня 2020 р. суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії, бездіяльність заступника начальника Заводського відділу ДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), -
Скаржник ОСОБА_1 30 червня 2020 року звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва зі скаргою на дії , бездіяльність заступника начальника Заводського відділу ДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ( далі- Заводський ВДВС) Щербатюка Антона Ігоровича, в якій просить визнати незаконню бездіяльність замступника начальника Заводського ВДВС щодо незакінчення виконавчого провадження за Постановою про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 , у сумі 792 871 грн 83 коп., зобов'язати заступника начальника Заводського ВДВС Щербатюка А.І. закінчити виконавче провадження ВП № 57226906 та винести про це відповідну постанову
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 01.07.2020 року зазначену цивільну справу передано в провадження судді Гуденко О.А.
Дослідивши матеріали скарги, додані до неї документи, прихожу до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.
Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».
Право на оскарження дій виконавця передбачено ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, з матеріалів, доданих до скарги, вбачається, що відносно боржника ОСОБА_1 здійснюється виконавче провадження № 51279338 , в межах якого винесено постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору з боржника , відкритого за виконавчим документом - виконавчим написом № 1662 від 30.05.2016 року приватного нотаріуса Київського МНО Войтовським В.С.
Отже, заявник оскаржує бездіяльність державного виконавця під час виконання не судового рішення, а виконавчого напису нотаріуса, що не підпадає під дію Розділу VII Цивільного процесуального кодексу України.
Про наявність виконавчого провадження ВП № 57226906 - жодних даних до матеріалів скарги заявником суду не надано.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Отже, постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору підлягає примусовому виконанню в окремому виконавчому провадженні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, утому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Крім того, в даному випадку суд вбачає за необхідне зазначити, що в ухвалі Верховного Суду 489/2349/17 від 29 серпня 2018р., зокрема, вказано про те, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Зазначений висновок також викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018р. у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), а відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Так, згідно ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Як вбачається зі змісту скарги та доданих до неї документів, скаржником оскаржуються дії, бездіяльність заступника начальника Заводського відділу ДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо дій про стягнення виконавчого збору.
З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди, виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Закон України від 2.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», яким надано право сторонам, іншим учасникам та особам оскаржувати постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, набрав чинності 05.10.2016 року.
Тому, аналіз цих норм дає підстави зробити висновок, що з 05.10.2016 року розгляд спорів про оскарження постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
За таких обставин, враховуючи, що заявником у скарзі заявлено вимоги, які мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства у відповідності до норм КАС України, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за скаргою.
Керуючись ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 19, 287 КАС України, ст.ст. 19, 186, 259-261, 447 ЦПК України, суд, -
У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність заступника начальника Заводського відділу ДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - відмовити.
Роз'яснити скаржнику, що розгляд скарги за заявленими вимогами повинен відбуватися в порядку адміністративного судочинства.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Суддя