нп 2/490/648/2020 Справа № 490/2931/19
Центральний районний суд м. Миколаєва
30 червня 2020 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Черенкової Н.П.,
при секретарі - Янкевич В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , -
Позивач звернувся до суду з даним з позовом до відповідача, в якому просив виселити ОСОБА_2 з приналежної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що починаючи з 2014 року та по теперішній час, позивач разом з матір'ю та сестрою вимушений проживати за іншою адресою, винаймати квартиру та сплачувати кошти за оренду житла. Також позивач вказав, що за період з 2014 року по теперішній час в квартирі АДРЕСА_1 постійно проживає відповідач ОСОБА_2 , який має шкідливі звички, а саме: зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя, постійно приводить до квартири невідомих людей з якими також розпиває спиртні напої; сусіди скаржаться на шум, який доходить з квартири; зносить сміття до квартири; в квартирі антисанітарія, пошкоджено електросистему та система каналізації; втручається в роботу газової системи, що може стати причиною аварійної ситуації в квартирі та взагалі у всьому багатоквартирному будинку, та є небезпечним для життя та здоров'я мешканців будинку. Посилаючись на вищевикладене, просив позов задовольнити.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.05.2019 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.10.2019 року закрито підготовче провадження у справі тапризначено справу до судового розгляду по суті
Позивач просила про розгляд справи у її відсутності, вимоги позову підтримала у повному обсязі.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності позивача, заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Обставини справи встановлені судом.
Позивач у судове засідання не з'явився, просив про розгляд справи у його відсутності, вимоги позову підтримав.
Адвокат позивача ОСОБА_5 направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, вимоги позову підтримала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву на адресу суду не направляв.
Треті особи у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін, в порядку ст.ст.280 -282 ЦПК України.
Обставини справи, встановлені судом.
Згідно договору дарування від 31.03.2014 року, реєстровий №407, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Грищенко Л.А., ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Зазначений договір дарування зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з реєстру від 31.03.2014 року.
В квартирі АДРЕСА_2 окрім ОСОБА_1 , також зареєстровані наступні особи: мати - ОСОБА_3 , 1972 року народження, сестра - ОСОБА_4 , 2000 року народження, та батько - ОСОБА_2 .
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.
Згідно пояснень мешканців сусідніх квартир, а саме №№74, 75 , 61 останні підтверджували постійні конфлікти з ОСОБА_2 з приводу його залежності від алкоголю, вони вказують на його конфліктність та небезпечність під час знаходження під впливом алкоголю, його аморальний спосіб життя та постійних невідомих осіб сумнівної зовнішності, які приходять до ОСОБА_2
ОСОБА_1 , який є власником квартири АДРЕСА_1 , не має можливості користуватись власним майном, вимушений орендувати житло для свого проживання та членів своєї сім'ї, несе супутні матеріальні витрати.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до наведеної норми Конституції України вважає, що суд в праві захистити порушене відповідачем право власності.
Відповідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, припинення правовідношення. Відповідно до наведених норм матеріального права,ЦК України, також передбачає захист порушеного права позивача у судовому порядку і визначає шлях поновлення цього права.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Позивач набув права власності на зазначену вище квартиру на підставі правочину, який посвідчено нотаріально.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник майна має право здійснювати по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Проте, право власності ОСОБА_1 обмежене відповідачем ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною першою ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою ст. 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, а саме: подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи), які постійно проживають разом з власником квартири, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Разом з цим, ст. 391 ЦК України, визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік. Відповідно до ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК Української РСР якщо наймач, члени його сімї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливе для інших проживання з ним в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Згідно ст. 155 ЖК України, власник квартири чи її частки не може бути позбавлений права користування своїм житловим приміщенням, крім випадків, передбачених законодавством.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до закону № 475/97 - ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу, протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти до свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавлення володіння.
Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України).
На підставі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатись своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання в право власника можливо лише з підстав, передбачених законом.
У відповідності до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;свідоцтва про смерть;паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;інших документів, які свідчать про припинення:підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;підстав на право користування житловим приміщенням.
Отже, що стосується зняття відповідача ОСОБА_2 з реєстрації за даною адресою, то згідно вимог діючого законодавства, виселення особи на підставі судового рішення є достатньою підставою для зняття такої особи з реєстрації місця проживання.
Власником квартири є ОСОБА_1 , а відповідач ОСОБА_2 відмовляється в добровільному порядку звільнити квартиру АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 30 червня 2020 року.
Суддя Н.П. Черенкова