Справа № 492/832/20
Провадження №3/492/331/20
02 липня 2020 року м. Арциз
Суддя Арцизького районного суду Одеської області Варгаракі С.М.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого за наймом, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 199476 від 30.06.2020 року, ОСОБА_1 , 30 червня 2020 року, приблизно о 20 год. 00 хв., знаходячись на площі Т.Г. Шевченко, по вул. 28 Червня, м. Арциз АДРЕСА_2 , встановив дитячу розважальну гору, де приймав відвідувачів, чим порушив п/п 6 п. 3 постанови Кабінету міністрів України № 392 від 20.05.2020 року та постанову МОЗ ГДСЛУ № 17 від 09.05.2020 року, за що передбачена відповідальність ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав. Адвокат Афанасьєв А.О. надав суду клопотання про закриття провадження, посилаючись на те, що виписка ЄО-1120 від 26.03.2020 року та рапорти поліцейських не можуть бути доказами вчинення адміністративного правопорушення, оскільки поліцейські є заінтересованими особами, рапорт є внутрішнім документом, а з пояснень свідків не вбачається, що саме ОСОБА_1 є власником дитячої розважальної горки. Крім того, в розумінні Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» дитяча розважальна горка не є дитячим закладом оздоровлення та відпочинку.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає що в судовому засіданні винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не знайшла свого підтвердження і він не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, а справа на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Так, згідно ст. 251 ЦПК України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Згідно положень ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Стаття 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вказана норма права є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.
З долученого до протоколу про адміністративне правопорушення рапорту працівника поліції вбачається, що ним виявлений факт порушення правил дотримання карантину, а саме: п/п5 та п/п 6 п. 3 постанови Кабінету міністрів України № 392 від 20.05.2020 року, однак в самому протоколі працівниками поліції інкриміновано ОСОБА_1 порушення лише п/п 6 п. 3 постанови Кабінету міністрів України № 392 від 20.05.2020 року, який передбачає, що на період дії карантину забороняється діяльність дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.
Таким чином, згідно вказаної норми, відповідальність за порушення вказаного пункту несуть особи, які є власниками дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.
Так, відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» дитячий заклад оздоровлення та відпочинку - постійно або тимчасово діючий, спеціально організований або пристосований заклад, призначений для оздоровлення, відпочинку, розвитку дітей, що має визначене місце розташування, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та технології для надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітей відповідно до державних соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку.
Однією з форм забезпечення функціонування та збереження мережі оздоровчих закладів є ведення Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.
Механізм формування та ведення Державного реєстру визначено Порядком ведення Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2009 р. № 425.
Відповідно до зазначеного Порядку, заклади вносяться до реєстру за рішенням комісії Мінсоцполітики за заявами власників (засновників) закладів в терміни, визначені Порядком.
Таким чином, враховуючи вищенаведені положення закону, суд прийшов до висновку, що дитячі заклади оздоровлення та відпочинку незалежно від їх форм власності підлягають державній реєстрації, однак працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення не надано жодного доказу, на підтвердження того, що ОСОБА_1 є власником будь-якого дитячого закладу оздоровлення та відпочинку. Тобто, в даному випадку, ОСОБА_2 не являюється власником власником дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, а тому не є суб'єктом відповідальності за порушення п/п 6 п. 3 постанови Кабінету міністрів України № 392 від 20.05.2020 року та несе відповідальність за таке порушення.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 наявні письмові пояснення осіб, які не зазначені у цьому протоколі в якості свідків.
З протоколу та долучених до нього матеріалів не вбачається, що ОСОБА_1 є власником дитячої розважальної горки, інших доказів працівниками поліції до матеріалів справи не долучено.
Виходячи з встановлених обставин, поліцейським взагалі не вжито жодних заходів, пов'язаних із збиранням доказів вчинення інкримінованого правопорушення.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Згідно ст. 62 Конституції України положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд Україи на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Слід зауважити, що право на справедливий суд гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи 04.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, відповідно до неї суд встановлює обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи обвинувачення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП України.
Керуючись ст. ст. 44-3, 221, 245, 247, 252, 256, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Провадження по адміністративній справі № 492/832/20 відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП України - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя
Арцизького районного суду С.М. Варгаракі