Єдиний унікальний номер №440/510/19
Провадження № 2/943/412/2020
04 червня 2020 року м. Буськ, Львівська область
Буський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Шендрікової Г.О.,
за участі секретаря судового засідання Волошин Х.С.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування,-
18 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта») в інтересах своїх малолітніх дітей - дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стягнення страхового відшкодування в розмірі 110 146 гривень 78 копійок на витрати пов'язані із втратою годувальника після загибелі її чоловіка та батька дітей ОСОБА_4 у дорожньо-транспортній пригоді з участю застрахованого у страховій компанії автомобіля, а також стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу в розмірі 5 964 гривень 52 копійки та судових витрат, понесених нею у зв'язку із розглядом даної справи на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 гривень.
В обґрунтування позову зазначила, що 23 травня 2018 року на автодорозі Київ-Чоп, неподалік с. Вербляни Буського району Львівської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю мікроавтобуса марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 та вантажного автомобіля марки «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті даної ДТП, пасажир мікроавтобуса марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 загинув на місці події.
06 грудня 2018 року вироком Буського районного суду Львівської області ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортним засобом строком на два роки.
Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована згідно полісу НОМЕР_3 у ПАТ «НАСК «ОРАНТА».
15 червня 2018 року на адресу ПАТ «HACK «Оранта» вона скерувала заяву про виплату страхового відшкодування у своїх інтересах, як дружини загиблого та їх малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В результаті чого у ПАТ «HACK «Оранта» зареєстровано страхову справу № 18-32-8058. 18 грудня 2018 року до вказаної заяви долучено копію вироку Буського районного суду Львівської області від 06 грудня 2018 року.
Загальна сума страхового відшкодування з урахуванням встановленого ліміту страхового відшкодування складала 189 089,00 грн., з яких: 44 676,00 грн. - моральна шкода, 134 028,00 грн. - відшкодування на утримання малолітніх дітей, 10 385,00 грн. - витрати на поховання.
01 лютого 2019 року страховою компанією здійснено часткову виплату страхового відшкодування потерпілим в розмірі 68 557,22 грн., що включає: відшкодування моральної шкоди в розмірі 44 676,00 грн.; відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою годувальника у розмірі 23 881,22 грн. (по 11 940,61 грн. на кожну дитину).
Наступні виплати страхового відшкодування на утримання малолітніх дітей загиблого у розмірі 110 146,78 грн. страхова компанія розстрочила на щомісячні платежі, які будуть сплачуватись у період з лютого 2019 року по грудень 2021 року.
Вказане рішення страхової компанії щодо розтермінування виплати страхового відшкодування на утримання дітей загиблого на думку позивача суперечить закону, а тому вона просить позовні вимоги задовольнити, ухвалити рішення, яким стягнути страхове відшкодування у повному розмірі, а також кошти, пов'язані із простроченням виплати та витрати на правову допомогу.
Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 22 квітня 2019 року відкрито провадження у справі.
13 травня 2019 року представником позивача направлено на адресу суду заяву про зменшення позовних вимог з урахуванням проведених відповідачем щомісячних платежів за період з лютого по квітень 2019 року, згідно якої просить суд стягнути страхове відшкодування в розмірі 101 164,78 грн., пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 13 422,40 грн., а також судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
09 липня 2019 року представником позивача направлено на адресу суду заяву про зменшення позовних вимог з урахуванням проведених відповідачем щомісячних платежів за період з лютого по липень 2019 року, згідно якої просить суд стягнути страхове відшкодування в розмірі 88 182,78 грн., пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 21 329,24 грн., а також судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
03 квітня 2020 року ухвалою суду справу призначено до судового розгляду.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явились. Від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності позивача та її представника та клопотання представника відповідача про розгляд справи у відсутності представника.
Дослідивши надані докази сторонами у справі, суд приходить до наступного висновку.
23 травня 2018 року на автодорозі Київ-Чоп, неподалік с. Вербляни Буського району Львівської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю мікроавтобуса марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 та вантажного автомобіля марки «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті даної ДТП, пасажир мікроавтобуса марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 загинув на місці події.
Факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_4 від 30 травня 2018 року.
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 14 липня 2007 року, позивач ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_4 .
Вказаний факт підтверджується також і відміткою у паспорті позивача серії НОМЕР_6 .
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 21 листопада 2007 року стверджується, що у ОСОБА_4 та позивача ОСОБА_1 народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 11 жовтня 2016 року стверджується, що у ОСОБА_4 та позивача ОСОБА_1 народилась дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За фактом дорожньо-транспортної пригоди 23.05.2018 року зареєстровано кримінальне провадження № 12018140000000279 за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.286 КК України.
Вироком Буського районного суду Львівської області від 06 грудня 2018 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 2 роки.
Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована згідно полісу НОМЕР_3 від 26.08.2017 року у ПАТ «НАСК «Оранта».
15 червня 2018 року на адресу ПАТ «НАСК «Оранта» представником позивача - директором ТОВ «ЮК «Центр автовиплат Поліс» Колішенко Л.С. надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах матері загиблого - ОСОБА_6 , дружини загиблого - ОСОБА_1 , та малолітніх доньок загиблого - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У відповідності до повідомлення ПАТ «НАСК «Оранта» № 09-02-09/404-02 від 14 серпня 2018 року, страховою компанією за заявою представника позивача від 15 червня 2018 року зареєстровано страхову справу № 8058, однак у зв'язку із відсутністю кінцевого рішення у кримінальному провадженні, розгляд даної справи було призупинено.
18 грудня 2018 року представником позивача направлено на адресу ПАТ «НАСК «Оранта» копію вироку Буського районного суду Львівської області від 06.12.2018 року.
За наданими до страхової компанії документами, загальна сума страхового відшкодування для родини загиблого з урахуванням встановленого ліміту страхового відшкодування складала 189 089,00 грн., з яких: 44 676,00 грн. - моральна шкода, 134028,00 грн. - відшкодування на утримання малолітніх дітей, 10 385, 00 грн. - витрати на поховання.
У відповідності до листа № 09-02-16/1974 від 05 березня 2019 року відповідачем за договором № АМ/0802073 від 26.08.2017 року було перераховано: 44 676 грн. - моральна шкода (11 169 грн. - матері загиблого ОСОБА_6 , 33 507 грн ІНФОРМАЦІЯ_4 - позивачу ОСОБА_1 ), та по 11 940,61 грн. - відшкодування на утримання малолітніх дітей загиблого - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто лише частина належного страхового відшкодування на утримання дітей.
Вказаним вище листом відповідачем також повідомлено представника позивача про те, що наступні виплати страхового відшкодування (110 146,78 грн.) на утримання малолітніх дітей загиблого страхова компанія буде проводити щомісячно у період з січня 2019 року по грудень 2021 року згідно долученого графіку виплат.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
На підставі ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Фактичні обставини справи сторонами не заперечуються, а тому у відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню та вважаються встановленими судом, оскільки також підтверджуються поданими сторонами письмовими доказами.
Предметом спору в даній справі є фактично відмова відповідача виплатити одним платежем частину страхового відшкодування на утримання малолітніх доньок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 134 028 гривень 00 копійок.
Відповідно до ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.
Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.
Згідно ст.1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 8 цього ж Закону, страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику, при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно з п. 2.1 ст. 2 Закону, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно п.22.1 ст.22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 23.1 статті 23 Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Статтею 1200 ЦК України встановлено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону, яка є спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини, страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Пунктом 27.5 статті 27 встановлено, що відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону передбачено, що страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов'язаний виплатити його в передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування Тобто, вказана норма встановлює обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 1202 ЦК України, встановлено порядок відшкодування шкоди, який передбачає, що відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
Однак, ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Тобто, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає спеціальні до ЦК України строки виплати страхових відшкодувань у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відтак: саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування на утримання малолітніх дітей загиблого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у повному обсязі однією виплатою у розмірі 88 182,78 грн. (з урахуванням проведених відповідачем щомісячних платежів за період з лютого по липень 2019 року згідно заяви про зменшення позовних вимог від 09.07.2019 року) відповідають вимогам Закону, принципам розумності та справедливості, а тому підлягають до задоволення.
Окрім цього, з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування та долучення копії вироку суду пройшло більше 90 днів, однак страховиком не виплачено належного страхового відшкодування у зв'язку з втратою годувальника.
Як вбачається із матеріалів та не заперечується стороною відповідача копію вироку Буського районного суду Львівської області від 06.12.2018 року було скеровано на адресу відповідача 18 грудня 2018 року, а отже страховик протягом 90 днів у визначений ст.36.2 Закону термін зобов'язаний був сплатити повну суму страхового відшкодування, однак цього в належному розмірі не зробив.
Згідно ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст.36.5 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Вказана норма також є спеціальною нормою, що застосовується до спірних правовідносин, так як вони виникли з приводу неналежного виконання обов'язків страховиком своїх обов'язків по сплаті страхового відшкодування, а тому страховик на підставі п.36.5 Закону зобов'язаний сплатити позивачу пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.
У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
А тому, із врахуванням вище наведених норм, суд задовольняє позов в частині стягнення пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 01.02.2019 року по 19.08.2019 року у розмірі 21 329 гривень 24 копійки (розрахунок пені долучено позивачем до заяви про уточнення позовних вимог).
Відповідно до положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Заявлені стороною позивача до стягнення з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000 гривень підлягають до задоволення, оскільки позивачем надані докази, передбачені ч.2,3 ст.137 ЦПК України для підтвердження і обгрунтування таких судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1762 гривні підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 88 182 (вісімдесят вісім тисяч сто вісімдесят дві) гривні 78 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в користь ОСОБА_1 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 21 329 (двадцять одна тисяча триста двадцять дев'ять) гривень 24 копійки.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в користь ОСОБА_1 судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в користь держави судовий збір в розмірі 1762 грн.
Повний текст рішення складено 30 червня 2020 року.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги через Буський районний суд Львівської області (на підставі пп. 15.5. п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
1.Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
2.Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ЄДРПОУ: 00034186, юридична адреса: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д.
Суддя: Г. О. Шендрікова